Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50956
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 12552, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.204.196.161')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Фантастика

Тюрма

© Наталка Ліщинська, 17-11-2008
Вона ледве стримала крик, враз її наче обсипало колючим зимнющим снігом. Із таких, здавалось, добре знайомих очей на неї дивився... хтось, а радше щось невідоме, нетутешнє, жахливе.
- Хто ти? – видихнула, промовила одними губами, та він почув.
Вишкірився негарно, криво і зловісно. Зовсім не та промениста і чудова усмішка, якою він поспішав осяяти при зустрічі. Темний, важкий страх холодною змією заворушився у грудях, але довкола були люди, сиділи, жували, пили пиво й коктейлі, перемовлялися за столиками; сонячний літній день шумів далеким гамом великого міста і зовсім близьким співом птахів, бо вони сиділи у кафе, що зручно розмістилося під відкритим – синім, без жодної хмаринки небом у самому серці найбільшого парку. Дерева давали різьблену тінь. Опустивши голову, він мовчав, і, не зазираючи у ці неймовірні, лякаючі до смерті очі, вона потрохи сама себе заспокоювала. Пауза затягувалась. Замислившись, він тицяв ложечкою у тануче морозиво, вона теж нараз втратила апетит – залишки у креманці поволі розтеклись невеличким круглим ставочком із острівцем посередині, котрий помалу зменшувався від гарячого подиху літа. Нарешті він підніс голову і вдарив її ще раз тим неймовірно чужим поглядом. Шуганули блискавицями, заметалися панічні думки: “Тікати... Геть звідси! Я не хочу!” Він відвів очі й вони раптом стали такими людськими, повними туги та втоми. І вона тут же пошкодувала, що так неприкрито виказала свій переляк, зовсім невмотивовано, адже він її ніколи не кривдив та й не скривдить. Звідкись вона це знала... От була впевнена на всі сто – і крапка! Густо почервонівши з досади на себе, роздратувалась, їй стало соромно за цей безпричинний напад жаху, геть дитячий, смішний, якщо подумати. Тож коли він знову зиркнув гостро і по-чужому, вона зустріла його погляд сміливо, навіть удавано весело. О диво! Її страх ослаб, заліг аж на самому денці серця, зачаєний, притлумлений, майже упокорений.
- Я – не людина. Хоча... Ні, не так, я тепер людина. Ти бачиш - ось тіло, руки, голова, обличчя. Це – я, але я – в’язень. Тут, на Землі, у цьому клятому тілі, відбуваю своє покарання.
- Ти що, прибулець, з ... – вона несміливо показала вгору, на сяючу блакить.
- Зек я, зрозуміла?!  -  скрикнув так, що за сусідніми столиками на них заозиралися. - Мене запроторили сюди надовго!
Раптом він знітився і приречено прошепотів:
- Може, назавжди...
Їй заманулося погладити його як дитину, заспокоїти, таким давнішнім відчаєм повіяло від останніх слів.
- Скажи, ти мене...  Знаєш, ти мені дуже подобаєшся, хіба погано тут, зі мною, невже така страшна ця планета? Подивися, як гарно довкола.
- Ти не розумієш! Ти нічого не розумієш... Все довкола чуже, все не таке, - він спробував було пояснити, затнувся, шукаючи слова, і продовжив пристрасно, - я був яскравим і чистим! Такого швидкого польоту, таких чітких ліній ніхто, крім мене, не досягав. Я міг усе: розчинитись й бачити зсередини кожен атом, стиснутись і стати найкращим із існуючих сегіонів. А яким мінливим сотнями барв та відтінків, мерехтливим полум’ям я горів! Найстарші й найпрекрасніші сегіони завмирали, аби помилуватись...
Він згадав своє нинішнє становище і його запал миттєво згас:
- Я міг набувати довільної форми в будь-якому місці, тут же – всюди обмеження... Не можу літати, маю лише це одне недосконале, повільне, таке вразливе і гидке тіло. Погано, питаєш?! Не те слово. Гірше не буває...
Вона спробувала уявити таке: жити без свого тіла, горіти і літати. Не зуміла. Тож лише тихо зітхнула, а він тим часом продовжував з гіркою іронією:
- Тут чудова тюрма, найкраща. Втекти неможливо, ще нікому не вдалося... Покарання обрали найстрашніше. Тобі хоч пам’ять про минуле заблокували, а я ж знаю, ким був до цього, постійно згадую все...
До неї не відразу дійшов зміст сказаного. Коли нарешті зрозуміла, звуки зникли і все навкруги сповільнено зникло. Провалюючись у темряву, вона лише встигла схопитись за стіл, котрий чомусь завалювався вбік.
“Я вже викликала швидку”, - жіночий голос долинав, наче крізь вату. Із зусиллям розліпивши обважнілі повіки, вона побачила ліс ніг: найближча пара була у світлих лляних штанях, ще одна належала жінці у чорних модельних мештах на високих підборах, третю одразу впізнала, бо він якраз був у блакитних джинсах і білих кросівках. Думки текли плавно і сонно, її зовсім не турбувало, що вона лежить на підлозі літнього кафе, аж поки струмом прошило: “Тобі заблокували пам’ять про минуле”. Рвонулась з підлоги, хитнулась, заточуючись, та кілька пар рук схопили і підтримали, щоб не впала. Вона вчепилась у його футболку і закричала: “Що ти сказав?!” Люди довкола нажахано сахнулись від цього вереску, її безумних очей. Оскаженіла від люті, вона шарпала його і волала, гамселила щосили кулаками ненависне обличчя.

                                                                                  ****

- Заходьте! Ось, шановні колеги, дуже цікавий випадок!
Високий, повний чоловік п’ятидесяти років у білосніжному халаті, з лисою головою і пишними вусами, провадив за собою невелику зграйку студенток-практиканток та приємний шлейф дорогого чоловічого одеколону. Притримуючи двері кімнати, він галантно пропустив усіх майбутніх лікарок у палату, а тоді  зайшов сам:
- Ця пацієнтка вважає себе прибульцем з космосу – навією. Твердить, що її заслали на Землю з планети Нави відбувати покарання за злочин. Каже, що спочатку вона й не здогадувалась про таке, бо їй заблокували пам’ять, але потім все згадала. Надзвичайно цікавий випадок.  Хвора дуже переконливо, з численними подробицями, я б сказав, талановито та яскраво розповіла, як вона жила на своїй планеті, поки не вбила свою співгромадянку. Її судили і прирекли відбувати покарання у найкращій в'язниці Всесвіту, якою, виявляється, є наша планета.
Студентки знуджено розглядали чергову пацієнтку, що вмостилась на широкому підвіконні, затуляючи невелике загратоване вікно, і не звертала на них анінайменшої уваги, цілковито заглиблена у свої думки. Невисокого зросту чорнява практикантка наважилась запитати:
- Пане професоре, чому вона...ну, чому в неї нема волосся?
- Бачите, ця пані настирливо просить її голити якнайчастіше, бо волосся їй видається відразливим і неприроднім.  Вона пояснила, що навії не мають волосяного покриву. Оскільки процедура гоління суттєво знижує її дратівливість, то у обов’язки санітарки входить двічі на тиждень позбавляти хвору від волосся.
- Зробіть їй лазерну епіляцію, - пирхнула одна із практиканток.
Студентки захихотіли. Іронічно-поблажливо глянувши на реготух, професор з удаваною суворістю промовив:
- Шановні колеги, не забудьте після обходу взяти в мене копії карток оцих трьох пацієнтів, котрих ми сьогодні відвідали і наступного разу принести мені свої рекомендації щодо лікування. Прошу ретельно підготуватись, ми докладно розглянемо ці випадки. Від якості виконання ваших домашніх завдань буде залежати оцінка за практичні заняття.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

Ще ніхто з неї не втікав

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василь Триндюк, 03-12-2009

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Andriy, 21-11-2008

цікавий задум

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© В:тал:й, 20-11-2008

"Хенкок" і "Термінатор-2"

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 18-11-2008

Тіло - темниця

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Дара К., 18-11-2008

І чого боятися???!!!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Костенко Олександр, 17-11-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Залєвський Петро, 17-11-2008

[ Без назви ]

© Наталка, 17-11-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.95539879798889 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …