жив був собі колобок і мав він вищу освіту. працював той колобок аспірантом в сраній лабораторії на пів ставки при університеті. жив собі по маленьку. зранку їв гречку, вдень жінка варила йому борщ, ввечері пили чай і лягали спати.
жив він отак жив і лиха не знав. на свята приїздив до батьків - вони його м'ясом годували.
і от якось він отримав листа:
"шановний колобок!
запрошуємо вас в Австрію на перспективну роботу!
платимо для початку небагато, але забезпечимо вас житлом і обіцяємо перспективну роботу!
з повагою австрійські хіміки."
ну як таке діло, то колобок зібрав швиденько речі, схопив жінку і поїхав до австрії.
- що ж, - подумав собі, - тута вже заїбало жити в гуртожитку, та ще й з такою зарплатою! я тут практично бідняк. а там і квартіра і робота перспективна! треба ж змінювати щось в житті.
приїхав він в Австрію і почав працювати. дармо, що кляті австріяки розмовляють наполовину німецькою, наполовину англійською (добре, хоч англійську вчив при університеті), дармо, що квартира виявилась в промисловому районі (зате від роботи недалеко) і дещо б сказати, не обжита. цвіль на стінах і все таке. жінка сказала, що все наладиться і так воно й сталось. вже з першої зарплати колобок купив снєжки, запиздячив її на стіну і стало красиво їм в їхній хаті і затишно. працює колобок за кордоном, радіє, пісьма шле на Україну через інтернет, мол як йому там піздато. інтернет навіть до хати провів, не те що в рідному студентському гуртожитку.
ага, тут варто згадати, що в студентські роки наш колобок був неабияким націоналістом і патріотом. навіть на мітинги в підтримку Ющенку ходив і називав людей несвідомими, якщо ті не ходили на подібні маскультні заходи.
ну от, живе колобок місяць, живе два, три, чотири, пять, а через пів року отримує листа з голландії:
"вельмишановний колобок!
приїздіть до нас на роботу!
ми вам дамо і квартиру хорошу і зарплату велику, на руках будемо носити і ще багато чого дамо, тільки приїздіть!"
ну колобок так сів, прикинув, думає: а чо, непогана пропозіція!
ті австріяки мені вже пів-року мізки парять, а перспективи я щось не дуже помітив. в голландії розмовляють не менш зрозуміло, ніж тут, так що проблем як таких я не бачу - сказав колобок, тай, не довго думаючи, спакував чемодани, схопив жінку і поїхали вони до голландії. справді дали хвайну квартіру, зарплату велику, службову машину з водієм і ще багото чого (безкоштовне мило, флюс, і зубну щіточку). живе, та й радіє колобок, правда підмітив колобок, що тут педарасів чимало, не встигнеш нагнутися а ззаду вже хтось прилаштовується. не спокійно стало на душі колобку. тому коли прийшов наступний лист з пропозицією про роботу, читати уважно він його не став, а одразу спакував чемодани тай поїхав до величної Хранції, думає: а чо, пархуми буду виробляти. жінку він змушений був зоставити, бо так його голландці не пустили б. звичай в них бачте такий.
приїхав він до Парижа, вселився в хату і давай робити всілякорізні парфуми. робить та й робить. та все кращі тай кращі. тут на нього наїхала братва Крістіана Діора, мол, шо ж ти собака голландська, нам конкуренцію створюєш? заріжемо тебе к йобаній матері, якщо за тиждень не покинеш міста. добре, що якраз прийшов лист з Англії, де його запросили підприємці міряти якість золота. довольний колобок, що змився від французької мафії, як слон за три копійки. почав він золото міряти, тай побачив, що золото в англічан хароше, навіть лучче як вони хочуть. ну він побачив, що таке діло, та й почав по троху то золото відмивати. а замість золота там всяке гавно накладати. то талію сипне - сплавить, то танталу, то ванадію, бувало по п'яні і платину сипав, або уран (шо ж тут зробиш, коли повна голова тіста).
піднявся колобок на золоті, купив собі обруч золотий і повязав на пузо. та й думає: а дай я поїду в Австралію, куплю там собі кусочок землі та й буду траву вирощувати, бананадін з понтом варити, щоб податкова не накрила, а сам буду героїн по світу продавати, зроблю собі значить там лабараторію, заживу щасливо з власною справою, власною славою.
сказав і пішов на базар вибирати собі судно. бабки в нього були, то він вирішив ще й покататись на судні, тіпа по морю до австралії. довго вибирав собі він яхту. купив саму круту! сів на неї та й поплив. пливе день, другий, третій, четвертий, на пятий бачить на горизонті якась цятка. ну , думає, Австралія. підняв повище пропори і поплив ще швидше. коли цятка, перетворилася на корабель, колобок поняв, що йому піздєц, бо то були пірати.
схопили пірати колобка, і без зайвих питань, зажарили і з'їли.
