Чи часто ми прислухуємося до своїх близьких, переживаємо разом з ними важкі часи, підтримуємо їх, переконуємо, що все зміниться на краще, розраджуємо, даємо поради? Ні, скажете, не часто. А чи часто ми намагаємось зрозуміти чужу душу? Ні. Скажете, чужа душа – сутінки і нам її не зрозуміти. Але, якщо в ці сутінки впустити бодай один промінчик сонця – душа посвітлішає, відкриє для нас вся свою суть, простягне руки на зустріч нам, розпуститься, як бутон троянди, такий ніжний і тендітний, беззахисний. Але, якщо принести шкоду цьому бутону – він просто зів’яне і може більше не розкритись ніколи...
Нам варто задуматись над цим серйозно. Хіба існують на землі люди без душі? Ні! Душа може бути заплямована, неправдива, але навіть в самій гіршій людині можна знайти бодай краплину чогось чистого і неповторного. Хіба може людина, яка росла в недостачі... недостачі батьківської ласки, мати повноцінний характер, вдачу, адже в ній на все життя залишиться частинка темряви в душі, яку дуже важко заповнити.
Ми часто кажемо: “Яка вона (він) поганий. І як тільки таких земля носить?” Ми не можемо збагнути, не знаючи достовірно, що в людини на душі, можливо щось на боліло, і осіло назавжди? Ми не знаємо, а судимо. Хіба ми маємо право судити людину? Завжди краще вглядітися в її очі, якщо не можемо зразу заглянути їй в душу, тому що лише очі відображають стан, в якому перебуває людина, її душевний спокій чи не спокій, її проблеми та негоди, переживання. Варто, варто і ще раз варто допомагати людям, навчитися розуміти їх.
Нещасливі, так звані нереалізовані до кінця люди в років так п’ятдесят починають питати себе: “А що я зробив, щоб залишити згадку про себе? Нічого.” І тоді приходить пора реалізовувати свої можливості. Людина починає старанно працювати, жити не тільки для себе, але й для дітей і можливо внуків, відкладає усі справи зайві на бік, присвячує всій час для сім’ї . в декого з так званих “нереалізованих осіб” доходить до такого розпачу, що вони готові навіть покінчити життя самогубством. Нам в таких випадках потрібно стати незамінними друзями і помічниками, розрадниками і психологами для них, щоб допомогти їм уникнути тієї глобальної помилки, яка призведе до втрати життя. Повірте, ваші старання не будуть марними. Ми зробимо чудовий вчинок, якщо підемо людині на зустріч, попри всі її погані риси характеру, негативне ставлення і недбалість, ми врешті решт зможем досягти своєї мети, відкрити світлу душу самої неприємної на перший погляд людини і показати всім, що лихих людей не буває, бувають тільки нещасні люди!
