Хлопці:
Заєць, Вовк, Віслюк - основні персонажі, характер яких буде краще видно з їхньої поведінки.
Хорт - гламурний та зачмурений режисер, який знімає попсові рекламні кліпи, але мріє про артхаус, і вже заздалегідь позиціонує себе таким "артхаузним чуваком"
Ведмідь та Елефант - відповідно великі тварини, із такими ж великими амбіціями, але дещо різними можливостями.
Актори (частково) зодягнені в костюми звірів, з вухами, хвостами і т.п. Обличчя загримовані на кшталт опери CATS.
ЕПІЗОД 1, частина 1: "День народження."
Вовк та Заєць тасуюцця біла дверей дерев’яного будинця, в якому мешкає Ведмідь. У Зайця в руці якась маячня з кольорових кубиків та кульок на мотузці.
Вовк нервово озирається по сторонах.
ВОВК: Ну, що, хто буде поздоровляти? Давай, ти.
Заєць нічого не каже, тільки дивицця на Вовка зосереджено-спантеличено.
ВОВК: Давай. Подарунок все одно у тебе. А я так, на шухері постою.
Заєць робить сумнівне обличчя.
ВОВК: Ну, якшо шо, я за тебе впишуся.
Заєць здіймає руку, і дивитьця на маячню; кульки та кубики гойдаюцця на мотузці.
Якусь мить Вовк і Заєць дивляться на маячню, потім разом водночас вигукують:
ВОВК та ЗАЄЦЬ: А, проконає.
ВОВК: Куди дінеться!
Вони обидва здіймають руки, аби постукати у двері, аж раптом зза дверей лунає грюкання молотка. Двох молотків. Потім чоловічий баритон виспівує кілька пробних нот.)
Заєць та Вовк перезираюцця. Заєць робить зосереджено-підозріле обличчя. Вовк зненацька бурмоситься, за мить він уже геть спантеличений.
Вони удруге здіймають руки та починають грюкати у двері в такт грюканням молотків. Раптово обидва грюкання стихають. Знов лунає чоловічий голос, проте на сей раз він ближчий до тенору.
Вовк та Заєць перезираються, схвально хитаючи головами.
Двері прочиняються, за ними стоїть Ведмідь. Він зодягнений, окрім звичайного костюму Ведмедя, ще у коротку жіночу скірту (спіднцю). У кожній дещиці він тримає молоток.
Якусь мить усі стоять.
ВЕДМІДЬ: Ну, то шо?
ВОВК: Та, це ми отак, рішили зайти.
ВЕДМІДЬ: То шо?
ВОВК: Ну, то це ж осьо, думали, зайдемо… (штурхає Зайця у бік)
ВЕДМІДЬ: Ну? (молотки він не опускає, тримаючи руки трохи догори)
ЗАЄЦЬ: (говорить швидко) Стій, Ведмідь, стій. Послухай. Відчуй сенс моменту. (уповільнює) Ми прийшли тебе поздоровити. (простягує маячню на мотузці) Оце – наш подарунок тобі, Ведмідь. Ми вітаємо тебе. Щиро. Із днем народження.
ВЕДМІДЬ: А, ну, то привіт хлопці! (похитує молотками у руках, але не опускає їх. На подарунок він не звертає жодної уваги.) Привіт, хлопці. А я тут… Лагоджу щось по господарству.
ВОВК: Зрозуміло.
ЗАЄЦЬ: Так.
Заєць та Вовк дивляться на спідницю, в яку зодягнений Ведмідь.
ВОВК: Слухай… А чого це…
Ведмідь помічає, куди саме дивляться Вовк та Заєць, і мерщій зачиняє двері.
Проходить мить, і двері знову прочиняються. Ведмідь опускає молотки, і говорить, іноді їми позмахуючи.
ВЕДМІДЬ: Хлопці. Я цей, як раз хтів вам розказати, що…
У Зайця на обличчі зосереджена посмішка. Мікропауза.
ВЕДМІДЬ: Я змінив стать. Себто не змінив ще, але оце змінюю.
Мовчанка.
ВЕДМІДЬ: Я теперка буду не Ведмідь, а Ведмедиха.
Знову мікропауза, по якій Заєць раптом одним рухом зачиняє двері.
Заєць дивиться на Вовка. Маячня у його руці здригається. Вовк дивиться на двері.
За дверима починає гупати молоток.
Раптом Заєць знову прочиняє двері. За ними стоїть Ведмідь, розмахуючи молотками у дещицях.
ВЕДМІТЬ: А знаєте, що, хлопці?
ЗАЄЦЬ: Ведмідьку. Ми тобі ось це принесли.
.....на цьому вистава тимчасово перериваєцця, і по телевізору раптом летить вертольот. Його видно зверху, і також видно, що з нього вистрибують маленькі зайчатка. Вони вистрибують, і після нетривалого польоту розкривають парашути. Ціла юрба зайчаток сиплеться на землю з вертольота. Зрештою вони долітають до землі і зникають. Голос за кадром: "Ніхто не знає, як життя виникло на землі."
Зрештою дія відновлюється.
Заєць та Вовк чимчикують лісовою доріжкою. Поза ними видно будинець Ведмедя, від якого вони як раз віддаляються. Вовк помітно розлючений. Заєць натомість зберігає зосереджено-медитативний погляд; лише іноді він позмахує маячнею з кольорових кубиків та кульок, яку він досі тримає у руці.
ВОВК Та він заї*beep* цей с*beep*ка Ведміть, й*beep* корову мать! (Вовка трохи трусить. Він робить неврастеничні порухи ногами і руками) Та я, матьо на*beep* с*beep* шо йому, мальчік чи шо?!
ЗАЄЦЬ Тихо, тихо, Вовчику, чуєш? Тихо. Спокійно.
ВОВК Та шо тихо!! *beep* матьо! Ми йому, чуєш, су*beep* подарка принесли, а воно бач яке, гівно на*beep*!
ЗАЄЦЬ Заспокойся, Вовчику. Це в принципі зараз щітається нормальна тєма, бо ти ще не знаєш, що обізяни собі придумують. Ти чув, шо вони собі придумують?
ВОВК Ні, я не хочу про обізян навіть чути нічого. (нервово здригається) Слухай, підемо вже пива вип'ємо, а то мене аж калатає шось, їйбо.
ЗАЄЦЬ Тихо, Вовчику, я ж кажу тобі. Ти шо забув? Забув? То слухай сюди, нагадую. (зупиняється, Вовк слідом зупиняється теж) У нас же ж грошей нема. Усьок?
(Вовк розуміє, що реальність знов втручається в його життя і деяку мить теланхолійно кліпає очима, ніби вагаючись між придуркуватою байдужістю та черговим нападом неврастенії. Заєць натомість дивиться на нього тверезо і прозоро, як Джекі Чєн.)
(пауза)
ЗАЄЦЬ Ну, то згадав нарешті?
ВОВК: Га? Шо - згадав?
ЗАЄЦЬ: (цикає від нетолопкуватості Вовка) Та те, куди ми йшли, блін! На день народження, шоб накидатися сьогодні! Але все обламалося через твого склейдженого друга, второпав?
ВОВК (невдоволено відвертається вбік, засовує руки у кишені) То шо будем робить?
ЗАЄЦЬ Будем думати. (Заєць поволі підмахує загадковою маячнею) Так. День народження, значить в прольоті... Давай так. Хто у тебе ще знайомі є?
ВОВК: Га? (він щоразу занурюється у якісь невтішні свої думки, і здригається від зайцевих звертань) А навіщо?
ЗАЄЦЬ: (втрачає терпець) Та блін щоби, може, оце втюхати, йолопе! У подарунок, чи ще якось! Бо в нас сьогодні більше варіянтів катма, підеш додому тверезий!
З-за дерева виходить Віслюк, у кепочці. З його хитрого погляду видно, що він давно спостерігав за бесідою, і навіть має вже певні плани на співрозмовників.
Віслюк підходить до Зайця і, ніби роблячи велику ласку, простягує йому руку, наче той із нетерпінням саме цього чекав. Заєць неквапом і непевно потискає йому руку.
ВІСЛЮК (хита головою, і стиха, ніби мимохіть, говорить) Ага, привєт.
ЗАЄЦЬ: (уважно до нього придивляється) Привіт.
ВІСЛЮК (знов ледь помітно, але рвучко хита головою, як Джон Лєнон під час приспіву) То шо... Тусуєтесь...
ЗАЄЦЬ: (підтримує його індиферентний тон) А ти шо?
ВІСЛЮК: (регулярно хитає головою, ніби його щосекунди сіпає несильним електрострумом) Та оце йду по справах, так.
Заєць обертається до Вовка, але той повернувся в іншу сторону і щось собі бурмоче під ніс, іноді нервово-стривожено посміхаючись.
ЗАЄЦЬ: А ми оце, до одного його приятеля у гості заходили. ... Але в того цей, вдома не було... нікого.
Заєць позирає довкола тверезо і критично, як Заратустра на авдиєнції у Гітлера.)
Раптом Вовк ніби вперше реально помічає Віслюка, і одразу втуплює в нього стривожено-недовірливий погляд.
ВОВК О! Здоров. А ти тута звідки?
Віслюк чує його питання, але по всьому дає зрозуміти, що спілкуватися має намір виключно з Зайцем.
ВІСЛЮК: (до Зайця) Так і шо ви теперка думаєте? По домівках, чи вже як?
ЗАЄЦЬ: Та ми ще в принципі не визначились, бо варіянтів безліч, але...
Раптом його перериває Вовк. Він рвучко хапає Віслюка за барки, і відтак активно його трясе.
ВОВК: А де, до речі, мій годинник, друже?! (трясе) Га?!
ВІСЛЮК: Та ти, блін!... (трясеться у шоці) Та блін шо ти... (позирає на Зайця, ніби шукаючи в нього допомоги, але той наразі практикує відстороненість)
ВОВК: Шо ти "блін", шо "блін", корову матьйо?!! (ніби звертається вже до Зайця, але дивиться на Віслюка) Він, чуєш, годинника у мене - коли взяв?! (трусить) Га?! Думав, я забув?!
ВІСЛЮК: Та ти... Ти... Якого?!...
ВОВК: Я кажу де годинник?! Продав, бовдуре?! (трясе) Просрав?! То давай гроші, матьо!! (трясе)
ВІСЛЮК: (намагається відкараскатися) Та ти здурів!! коли це було! Вже сто років, як забули всі! Це ти про той, що я на випускний в тебе в карти виграв? Так я ж...
ВОВК: (трясе) Куди виграв? (трясе) Хто виграв? Що ти мелеш, корово?! (трясе) Годинник!! Гроші давай!!
(Звідкілясь щось зчинає ся гулко і низько гупати. Децибели поволі зростають, неначе джерело звуку швидко наближається до місця подій. Присутні звірі замовкають, і роздратовано прислухаються. Раптом із-за рогу вирулює шікарна тачка, двомісне купе помаранчевого кольору. У ньому сидять Лисиця (за кермом) і Хорт. Тачка зупиняється біля присутньої трійці. Лисиця зодягнена в чорну хустиночку і темні окуляри; вона привітно звертається з віконця авта до присутніх. Хорт, також у темних окулярах, натомість дивиться поперед себе і посмішки на обличчі не має.)
ЛИСИЦЯ: Го-го-о-о! Вовче! То привіт, слухай! (ґламурно, але привітно посміхається) Що ви тут робите, га? Тасуєтесь?
(Віслюк скептично всміхається, обернувшись до Зайця)
ВОВК: (хтиво всміхається до Лисиці) То здоров була! Куди їдеш?
ЛИСИЦЯ: (обертається до каталептично настовбиченого Хорта) Та оце, відвезу його на зйомки, а самій ще треба по справах... (обертається до Вовка) Сьогодні ледве машину з евакуатора витягнула, ну ти прикинь... А ви що?
ВОВК: Та ми оце...(вказує на Віслюка) Старого друга зустріли, чуєш...
ЛИСИЦЯ: (троха приспускає окуляри, серйозно-грайливо придивляючись до Віслюка, потім знов звертається до Вовка) Ну, ти ж, я думаю, в курсі...
ВОВК: (мова явно йде про щось, відоме лише Лисиці та Вовку) Ні, ти шо! - ніхто нічо.
ЛИСИЦЯ: (штучно позіхає, плекаючи уявні зморшки на губах) (мікропауза) Ну, так а ви що? Будете тусувацця далі? (спогляда на космічної ціни годинник на ланцюжку) Бо нам вже треба бути на зйомці... (обертається до Хорта)
ХОРТ: Вау!
Усі помічають, що Хорт вже встиг спрямувати свій погляд в зовсім іншому напрямку, а саме - на кольорову маячню, що її досі тримає у дещиці Заєць.
ХОРТ: (помітно і досить контрасно жвавішає) Просто вау!
ЛИСИЦЯ: Це ти про що?
ХОРТ: Вау! Де таке водиться?
ВОВК: Це ти про що?
Всі нарешті спрямовують свої погляди на зайцеву маячню.
ХОРТ: Слухайте, мені потрібна масовка.
ЛИСИЦЯ: Точно! Слухай, кльово!
ХОРТ: Поїдете?
ВОВК: (трохи розгублено, але не без надії в голосі) Так ми ж ще не...
ХОРТ: Нічого, я попрошу, щоб вас нагодували, поки готуватиметесь. Поїхали? (він заводить двигун, вже збираючись їхати)
ВОВК: Так а, куди ж.. (він вказує на машину купе, в якій очевидно не вистачить місця)
ХОРТ: Так, давайте, ми посунемось, а зайця в багажник можна...
ЗАЄЦЬ: А?
Наступна картина: вщент напхане купе вирушає з місця. Хусточка лисиці теліпається на вітру. Авто віддаляється і зникає за рогом.
