початок тут: http://gak.com.ua/creatives/1/12143
Також читайте "Криваві діточки" щоденник Бочі.
03.04.
Цілу ніч йшли, оглядаючись назад. Чомусь стрімались від того, що нас можуть наздоганяти.
Боча весь час щось бурмотів собі під ніс. В нього так завжди коли нервує – принаймні він мені так каже.
Нам потрібно було дістати трохи грошенят. Чомусь відразу не здогадались позичити їх у сплячого охоронця притулку чи ще раніше в когось з вихователів.
Нам до бісової мами везе. Якраз коли мусили вже виходити за місто, зустріли двох лохмандіїв, що мабуть вертались з нічного клубу. Ну що за мода одягатись як підари. Чи може вони і є підари?! Власне це я в них і запитав. Лохи відразу не зрозуміли, що я від них хочу тому допитливо перепитали:
- Що ти сказав?
- Я не сказав, а спитав – підари ви чи нє? Різницю відчуваєш, підар?
Найсміливіший з цієї солодкої парочки почав до мене наближатись. Мабуть хотів, щоб я його приласкав, та Боча швидко його вгамував. Другий, відчувши, що зараз обісреться собі в штани, побіг додому. Та від мене не втічеш. Поки Боча дубасив одного, я робив з обличчя другого винегрет.
Врешті у цих підарів на двох у кишенях, ми знайшли трохи мілких грошей та мобільні телефони, старі та це краще, ніж нічого.
Ми залишили їх лежати у купі власного гівна та крові які текли з усіх їхніх дірок.
Взагалі, ця ніч була для нас дуже вдалою. За годину, на дорозі ми зустріли п’яного мужичка. Мабуть йшов з блядок. Накидався сам і кинув парочку якійсь суці.
Взагалі ми з Бочею поважаємо вік. Та цей бик почав щось до нас варнякати. Називати синками і погрожувати, що повідриває нам ноги та руки. Ну-ну, сука, тримай.
Боча не стерпів та засадив свою заточку мудаку в його здоровецьке пузо. Він так смішно завищав. Колись мені розповідали як вищать свині коли їх ріжуть. Мабуть це була свиня.
І Боча її тільки що підрізав.
Мудак впав на свій товстий зад. Тримаючись однією рукою за рану, іншою він намагався прикритись. Він відповзав, як у кіно поранені солдати Другої світової. Ця свиня нила, плакала і продовжувала погрожувати, що знайде нас і повбиває.
Нас не треба шукати, сука!!! Вбий нас, ось вони ми. Тут перед тобою!!! Не можеш, балабол?!
Боча зайшов з іншої сторони, схопив мужика за його патли та приставив заточку до його горлянки:
- А в тих телефонах камери є? – запитав він мене.
- В одному є та все одно темно – нічого не буде видно, – відповів я.
Боча не здавався:
- Ось, на підсвіти, – сказав він, кинувши мені під ноги ліхтарик.
- Звідки він у тебе?
- Місця треба знати, – відповів усміхнений Боча.
Я дістав хоч і старий та все ж з камерою телефон і навів наш міні-прожектор на Бочу та пораненого «солдата Другої світової».
Як людині ріжуть горло, я бачив тільки по телевізору. Скажу відверто - повна лажа, в реальному часі все набагато кайфовіше. Кров тече через рота та горлянку. Мудак намагається зупинити природній потік. Та все даремно. Він хилиться додолу. Кашляє, хрипить і помирає. А ми стоїмо, спочатку мовчазно дивимось, а потім з посмішкою пробиваємо його речі на наявність грошенят та телефонів.
Сука!!! Ця свиня була пуста. Зовсім пуста. Абсолютний нуль. Я зі злості почав топтатись по його обличчі. Я кричав від злості, жадібно хапав повітря.
Так треба йти далі. Не зупинятись.
Перед самим ранком Боча помітив напіврозвалену будівлю у полі. Мабуть, це колись був корівник чи ще щось. Тут ми трохи перекимарили. Прокинувшись, помітили, що рукави Бочиної куртки у крові. Намалювалась проблемка. Потрібно знайти воду і якось відмити кров, або йти в одному світері та мерзнути від весняних холодів.
Боча залишився у корівнику, а я погнав шукати що-небудь куди можна було б налити воду.
Через дві години я приніс воду у двох літрових пластикових пляшках, які я знайшов біля річечки, що сховалась за товстими стовбурами верб. От як романтично я все описав: «знайшов біля річечки, що сховалась за товстими стовбурами верб». Фантастика.
Боча ж даремно не сидів і знайшов старий порошок у гнилій картонній пачці. Це вже щось. Я натер рукав дивною сумішшю білого кольору і полив водою, трохи помняв. Потім викрутив та повісив сохнути залізну арматурину.
- Будеш? – запитав мене Боча тримаючи в руках тюбик клею та кульок.
- Навіть не питаю де ти його взяв – з посмішкою відповів я.
Клас! Як мені цього бракувало в притулку, цих хімічних парів та блаженства.
Ми з Бочею трохи подихали, подивились відео та від’їхали на пару годин.
Я прокинувся раніше за Бочу, розстібнув джинси, дістав член та почав дрочити, уявляючи як гола Кіра ніжно торкається язиком моєї головки, пестить мої яйця, потім бере в рот і починає робити мінет. Я закидую голову вгору, полегшено видихаю повітря і посміхаюсь. Все - кінчив.
