Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2539
Творів: 45871
Рецензій: 89733

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Квіткар та лялька Даринка (на конкурс)

© Олексій Тимошенко, 30-10-2008
                                                      

Життєдайне проміння ранкового Сонечка обережно торкнулись  барвистого Тюльпана, від його тепла  пелюстки квітки почали поволі  тремтіти, а за мить  золотий бутон почав поволі розкриватись.
Всміхнене Сонечко радісно  зустрів квіткар  Данилко, який вже давно  прокинувся  і чекав, поки  зможе піднятись у повітря, пролетіти над Чарівними Квітками, помилуватись їхньою розкішною красою та насолодитись музикою квіткового оркестру.
- Привіт, Сонечко! – засміявся квіткар.    
- Привіт, Данилко! Ти вже прокинувся?
- Так-так, Сонечко, в мене дуже багато справ, - відповідає Данило.
Сміється Сонечко і від його усмішок стає ще тепліше.
- Привіт, Данилко! -  кричать жителі Квіткового Саду – хлопчики і дівчатка, які теж нещодавно  прокинулись і тепер  зустрічають Сонечко та один одного. Серед сотні голосів квіткар упізнав голоси  Андрійчика та Соломії, Софійки та  Миколайки. Вони, як і Данилко, жили в тюльпанах, їх називали квіткарями, охоронцями та надійними друзями Квіткового Саду.   Данилко з ними дружив.
- Вітаю вас, друзі!
- Данилко, полетіли до Блакитної Річки, покупаємось і наберемо води для наших квіточок, – запропонував квіткар  Андрійчик.
- Дякую за запрошення, але в мене справи.
- Знову полетиш до  Зеленого Будинку із Жовтим Дахом? – надула щоки Соломійка.
- Полечу, – кивнув Данилко. Він і справді збирався, не гаючи часу, дістатись до Зеленого Будинку із Жовтим Дахом. У тому будиночку жила маленька дівчинка-лялька Даринка. Якось Данилко літав поблизу цього Будинку та помітив на підвіконні  чепурненьку дівчинку у  блакитному платтячку. Вона сиділа на іграшковому стільці і дивилась просто на квіткаря. Данило ніколи не бачив ляльок, тому дуже здивувався, вирішив познайомитись. Вікно було відчинене і він обережно опустився на підвіконня.  Даринка  виявилась чемною та вихованою дівчинкою. Найбільше вона любила готувати обід, співати пісні,  розчісувати своє золоте волосся маленьким  гребінцем. А ще їй дуже подобались квіти. Данилко не розгубився та запросив ляльку в гості в Квітковий Сад. Там вони довго гуляли, співали пісні, милувались квітами, грали із квіткарями у різні ігри. Ось і сьогодні Данилко хотів запросити ляльку  відвідати Галявину Таємничого Лісу, на якій живуть родичі Данилка, теж квіткарі, охоронці та друзі Лісових Квітів.  
- Дарма ти туди збираєшся, - промовила Соломійка і відвернулась. Потім полетіла геть.
- Чого це вона? – здивувався Данилко.
- Не звертай уваги, - махнув рукою Миколайко, – цих дівчат так важко зрозуміти.
«Можливо», - погодився Данилко і полетів до Зеленого Будинку. А коли прилетів, то на нього чекало справжнє лихо. Зелений Будиночок стояв майже увесь зруйнований, а ляльки Даринки ніде не було. Брати –горобці голосно зацвірінькали, повідомляючи, що господарі дому кудись переїхали і всі свої речі забрали із собою, а ті які не забрали, поклали у величезний мішок і викинули на смітник. А на місці Зеленого Будинку із Жовтим Дахом тепер буде інший  будинок, до самих хмар. Данило одразу уявив смітник. І подумав: туди не можна  лялькам, адже то вірна  загибель!
- А лялька Даринка? – допитувався  квіткар.
Однак брати –горобці  мовчали.
Додому Данилко повернувся насуплений і мовчазний. Більше не посміхалось Сонечко, друзі  кружляли навколо Данилка і намагались його розвеселити. Та їхні спроби були марними. Квіткар засумував. Непомітно на землю прийшла ніч і накрила темною ковдрою землю.  Мешканці Квіткового Саду  почали укладатись спати, тільки Данилко довго не міг заплющити очі, перевертався з боку на бік, аж поки не заснув.
*                                                          *                                                     *
А вранці сталось справжнє диво.  Мешканці Квіткового Саду прокинулись і стягнули з себе темну ковдру ночі, всміхнулись ранковому Сонечку, привітались один із одним. Прокинулись і квіткарі Андрійчик та Соломія, Софійка та  Миколайко. Вони разом із іншими хлопчиками і дівчатками полетіли в ту частину  Саду, де сьогодні з’явилась квітка – Чарівна Троянда.
- Данилко, Данилко! – сотні голосів кликали хлопця.  
Данилко вилетів із своєї Квітки і полетів до Троянди. В хорі голосів Данилко впізнав голоси своїх друзів –квіткарів.  Вони кричали найгучніше.
Коли Данилко підлетів до Троянди, то зупинився вражений.
Квітка тільки-но розпустилась, і всі побачили, що серед пелюсток солодко спить маленька дівчинка-лялька у блакитному платтячку.  






Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Карина Лукашенко, 24-11-2009

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Залєвський Петро, 03-11-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.519660949707 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …