Життєдайне проміння ранкового Сонечка обережно торкнулись барвистого Тюльпана, від його тепла пелюстки квітки почали поволі тремтіти, а за мить золотий бутон почав поволі розкриватись.
Всміхнене Сонечко радісно зустрів квіткар Данилко, який вже давно прокинувся і чекав, поки зможе піднятись у повітря, пролетіти над Чарівними Квітками, помилуватись їхньою розкішною красою та насолодитись музикою квіткового оркестру.
- Привіт, Сонечко! – засміявся квіткар.
- Привіт, Данилко! Ти вже прокинувся?
- Так-так, Сонечко, в мене дуже багато справ, - відповідає Данило.
Сміється Сонечко і від його усмішок стає ще тепліше.
- Привіт, Данилко! - кричать жителі Квіткового Саду – хлопчики і дівчатка, які теж нещодавно прокинулись і тепер зустрічають Сонечко та один одного. Серед сотні голосів квіткар упізнав голоси Андрійчика та Соломії, Софійки та Миколайки. Вони, як і Данилко, жили в тюльпанах, їх називали квіткарями, охоронцями та надійними друзями Квіткового Саду. Данилко з ними дружив.
- Вітаю вас, друзі!
- Данилко, полетіли до Блакитної Річки, покупаємось і наберемо води для наших квіточок, – запропонував квіткар Андрійчик.
- Дякую за запрошення, але в мене справи.
- Знову полетиш до Зеленого Будинку із Жовтим Дахом? – надула щоки Соломійка.
- Полечу, – кивнув Данилко. Він і справді збирався, не гаючи часу, дістатись до Зеленого Будинку із Жовтим Дахом. У тому будиночку жила маленька дівчинка-лялька Даринка. Якось Данилко літав поблизу цього Будинку та помітив на підвіконні чепурненьку дівчинку у блакитному платтячку. Вона сиділа на іграшковому стільці і дивилась просто на квіткаря. Данило ніколи не бачив ляльок, тому дуже здивувався, вирішив познайомитись. Вікно було відчинене і він обережно опустився на підвіконня. Даринка виявилась чемною та вихованою дівчинкою. Найбільше вона любила готувати обід, співати пісні, розчісувати своє золоте волосся маленьким гребінцем. А ще їй дуже подобались квіти. Данилко не розгубився та запросив ляльку в гості в Квітковий Сад. Там вони довго гуляли, співали пісні, милувались квітами, грали із квіткарями у різні ігри. Ось і сьогодні Данилко хотів запросити ляльку відвідати Галявину Таємничого Лісу, на якій живуть родичі Данилка, теж квіткарі, охоронці та друзі Лісових Квітів.
- Дарма ти туди збираєшся, - промовила Соломійка і відвернулась. Потім полетіла геть.
- Чого це вона? – здивувався Данилко.
- Не звертай уваги, - махнув рукою Миколайко, – цих дівчат так важко зрозуміти.
«Можливо», - погодився Данилко і полетів до Зеленого Будинку. А коли прилетів, то на нього чекало справжнє лихо. Зелений Будиночок стояв майже увесь зруйнований, а ляльки Даринки ніде не було. Брати –горобці голосно зацвірінькали, повідомляючи, що господарі дому кудись переїхали і всі свої речі забрали із собою, а ті які не забрали, поклали у величезний мішок і викинули на смітник. А на місці Зеленого Будинку із Жовтим Дахом тепер буде інший будинок, до самих хмар. Данило одразу уявив смітник. І подумав: туди не можна лялькам, адже то вірна загибель!
- А лялька Даринка? – допитувався квіткар.
Однак брати –горобці мовчали.
Додому Данилко повернувся насуплений і мовчазний. Більше не посміхалось Сонечко, друзі кружляли навколо Данилка і намагались його розвеселити. Та їхні спроби були марними. Квіткар засумував. Непомітно на землю прийшла ніч і накрила темною ковдрою землю. Мешканці Квіткового Саду почали укладатись спати, тільки Данилко довго не міг заплющити очі, перевертався з боку на бік, аж поки не заснув.
* * *
А вранці сталось справжнє диво. Мешканці Квіткового Саду прокинулись і стягнули з себе темну ковдру ночі, всміхнулись ранковому Сонечку, привітались один із одним. Прокинулись і квіткарі Андрійчик та Соломія, Софійка та Миколайко. Вони разом із іншими хлопчиками і дівчатками полетіли в ту частину Саду, де сьогодні з’явилась квітка – Чарівна Троянда.
- Данилко, Данилко! – сотні голосів кликали хлопця.
Данилко вилетів із своєї Квітки і полетів до Троянди. В хорі голосів Данилко впізнав голоси своїх друзів –квіткарів. Вони кричали найгучніше.
Коли Данилко підлетів до Троянди, то зупинився вражений.
Квітка тільки-но розпустилась, і всі побачили, що серед пелюсток солодко спить маленька дівчинка-лялька у блакитному платтячку.
