Фільм "Останній дюйм", 1959
Оповідання "Останній дюйм" Д.Олдрідж, 1957
Майже піввіку тому я не знав, що почута у фільмі мелодія запам’ятається на все життя. Це така сила справжнього мистецтва! Ось зараз переклав слова пісні з кінофільму «Останній дюйм» українською.
Гримить фугас, мов сто басів,
Фонтанами б’ють вогні,
А Боб Теннелі в танок присів.
Пішли ви до біса! –
Бажаю всім…
А ви вже й мені!
Поету М.Соболю, що написав текст пісні, радянська цензура «дозволила» такий песимістичний («занепадницький») настрій тільки з однієї причини – фільм змальовував «капіталістичну дійсність». Відкинувши все політичне, хочу зауважити, що я особисто цю пісню сприйняв як життєстверджуючу, всупереч здоровому глузду.
Тріщить земля, неначе горіх,
І вуха заклало броні,
А Боба просто притискує сміх:
Пішли ви до біса! –
Послав би всіх…
За вами й мені!
Пісня супроводжує ввесь фільм (студія «Ленфільм», СССР, 1959 ), який створено за сюжетом оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм».
Льотчик Бен Еслі, для заробітку, наймається виконати підводні зйомки акул. Разом з ним на літаку летить і син Деві. Безлюдне місце біля моря, де приземлився літак, ледве не стало смертельним. Батько отримує від акули тяжкі поранення і сину доводиться рятувати і батька, і себе. З великими зусиллями батько з сином забралися в кабіну і Деві довелося сісти за штурвал. Найважчим в цій історії виявився останній дюйм – з такою точністю повинен зайти на посадку літак, щоб не піти шкереберть.
Та пуля-шмуля ввійшла у лоб,
Світ сонця йому стемнів,
Проте спромігся
Сказати: – Щоб…
Піти б, панове,
Подалі всім…
За вами й мені!
Фільм закінчується успішним приземленням з пізнішим одужанням батька.
Автор оповідання і автори фільму ідуть до кінцевої мети різними зображальними шляхами. Це й зрозуміло – види мистецтва різні, тому й художні можливості різні (автор сценарію Л.Бєлокуров, режисери Т.Вульфович, Н.Курикін). Якби не музика до фільму, рівень майстерності авторів фільму і автора оповідання я поставив би приблизно на один рівень. Проте…
Пробачте солдатам останній гріх,
Не в пам’яті світлі дні,
Скорботних не ставте над нами віх.
Пішли б ви до біса, –
Послав би всіх…
За вами й мені!
…музика (композитор М.Вайнберг, виконавець пісні М.Риба – басо-профундо) піднімає, вивершує фільм до кращих зразків кіномистецтва. Не применшуючи вдалої гри акторів С.Муратова (Деві), Н.Крюкова (Бен), треба підкреслити, що якісність (як на той час!) кольорової стрічки (оператор С.Рубашкін) поступається музичному супроводу.
Декілька слів і про Джеймса Олдріджа. Він родом із Австралії (народився 1918 року), в 1938 році переїхав до Англії. Журналіст і письменник, дружив із СССР. Цікаве його враження про Україну: «Україна нагадує мені країну мого дитинства Австралію. На мою думку, будь-який український хлопчик може впізнати себе в героях моїх дитячих оповідань»,
В оповіданні «Останній дюйм» Д.Олдрідж показав життя без прикрас таким, яким воно є насправді. Скупими художніми описовими засобами зобразив зовнішньо неначебто байдужого до сина батька, але така риса вдачі притаманна багатьом чоловікам. Вони не схильні до «телячих ніжностей», до зовнішнього прояву почуттів. Але за екстремальних умов, коли треба проявити справжню чоловічу вдачу – вони на висоті, до останнього дюйма надії.
