Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 12139, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.144.81.21')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Роман

C’est mon Éclat (Частина VII)

© Анютка Петрів , 28-10-2008

                                                                      Частина VII

                                                                                ***

                                                                                  I

     Протягом двох тижнів Eсlat не відповідав на мої дзвінки. Я дуже хвилювалася. А ще після того сну і нашого з ним розлучення взагалі втратила розум. Я телефонувала до його матері, проте вона твердила, що з ним усе гаразд, усе добре. Спочатку я їй вірила, бо думала, що Тарас може мститися мені за мої виходки чи просто не хоче розмовляти зі мною. Я далі не йняла віри, що він цілком серйозно розстався зі мною того вечора. Я думала, що він просто жартував. Я і матері його не дуже довіряла. Надто неприродній у неї був голос.
Моє серце чуло щось недобре. Воно начебто передчувало прихід якоїсь до сих пір незвіданої біди. Я не могла покинути університет, бо знову мене застали контрольні, екзамени і вся ця писанина без якої мені не світила пристойна стипендія, а як не світила стипендія, то і гроші від батьків (бо на мою зарплату я могла придбати лише деяку їжу). Згодом я протелефонувала до Андрія. Він сказав мені, що нічого особливого з Тарасом не сталося, але мені варто якнайшвидше приїхати. А ще краще завтра-післязавтра. Це звучить, наче страшне марення. Я навіть не знала що думати і що могло статися, що мені краще приїхати. Тієї ж миті я побігла до вокзальної каси та придбала квиток на поїзд. Я не шкодувала ані грошей, ані свого здоров'я. Я воліла чимдуж приїхати до нього.

                                                                            ІІ

Цілу ніч я не могла стулити очей. Все крутилась і крутилась на своїй плацкарті. А десь годині о третій ночі зірвалася з постелі та пішла до вагону-ресторану. Там я замовила каву, відкоркувала вино, яке мала із собою у рюкзаку (це допомагає мені заспокоїтись), включила плеєр на пісні «Susy» та з усім цим присіла на вузесеньке підвіконня у коридорі. Я дивилася у небо, наче хотіла, аби воно розступилося і показало мені мого Тараса. Воно ж точно знало, що з ним сталося. Я прокручувала у своїй голові події того вечора, бо бажала зрозуміти навіщо він розлучився зі мною. Я хотіла уловити хоч якийсь зміст у його словах, щоб розгадати цю таємницю. Я не усвідомлювала навіщо йому се. До мене не доходило, що могло статися з Тарасом. Я молила Бога аби нічого поганого з ним не трапилося. Та й взагалі, аби нічого не ставалося до мого приїзду. Боже, будь милостивий. Не до мене, а до нього. Я ж Господа ніколи про таке не просила. А Тарас точно вартий того. Йому просто необхідно жити. Адже він так мало зробив справ на цьому грішному світі.
Але ж якщо дійсно щось сталося, навіщо приховувати від мене? Я ж не звір. Я б зрозуміла, підтримала.
А якщо дійсно станеться, як у моєму сні? A Dieu ne plaise!*  Що я робитиму? Куди я без Тараса? Як я буду жити далі? Проте я намагалася відганяти від себе такі страшні думки. Однак я боялася, що цей до болі дивний сон може втілитися у реальність.

                                                                       ***

…Чому ж поїзд так повільно йде? Невже йому все-одно до мого болю? Як би я хотіла, щоб він мчався ще швидше! Але ні. Ні. Звук рейок і мого серця були унісонними. Вони билися з однаковою швидкістю. Проте моє серце билося від незвіданого та болісного, на відміну від рейок. В душі моїй не розпач, не образа, не плач... Лише підземне царство шириться та шириться в мені. Воно заковтує мене. Таки нема таких слів, щоб це зрозуміти. Це треба пережити. Лише пережити. Мені залишилось тільки пережити... Я повинна добути цю ніч, а потім я знову буду з Тарасом. Лише сю ніч.

                                                                               ІІІ

На ранок я була на міському вокзалі, де завжди повно поспішаючи та розгублених людей. Але де шукати Тараса? Де він зараз може бути? В магазині? Вдома? На прогулянці? Дзвінок до Андрія шокував мене ще більше, ніж той вечір біля театру. Андрій сказав, що Éclat у... лікарні. Але чому? Навіщо? За що?
Я стрімголов прибігла до клініки. Мої руки тряслися він незвіданого та від того, що може виявитись правдою. Кінчики пальців стали настільки холодними, що я не могла доторкнутися до рук бо було боляче від холоду. Серце знову виривалося з-під мого улюбленого зеленого плаща. У голові переплуталося стільки всього, що неможливо було дати всьому лад. Та й навіщо? Навіщо, коли не знаєш правди? Я не надавала цьому безладу ніякого значення. Для мене було важливіше за життя дізнатися що з Тарасом.
На коридорі біля дверей до однієї з палат стояв Андрій. Вигляд його не давав жодної довіри. Я б сказала траурний вигляд.
- Тобі туди не можна, - сказав він сумним, проте впевненим голосом
- Мені треба до Тараса. Пусти!
- Тараса більше немає.
- Як?... А де він? Де?...
- Сьогодні його не стало. Близько двох годин тому.
А далі я нічого не пам'ятаю. Чорнота і порожнеча. Потім мені сказали, що я знепритомніла. Та й не дивно, коли таке почуєш...
Якихось дві години розділяли мене від нього. Я б могла потиснути йому руку,  заспокоїти,  підтримати... Кінець кінцем я б могла знайти хороших лікарів, спеціалістів. Тепер я буду винити себе у смерті Eсlat.        
     Його просто більше нема...


*A Dieu ne plaise! франц. Не дай Бог!

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.94806694984436 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …