Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2687
Творів: 51109
Рецензій: 95813

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 12121, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.222.189.51')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Світ краси та стильності

Зоряна Мальва. Випадок з "Ауді"

© Глорія Мирська, 27-10-2008
За кермом такої самої машинки, тільки чорної, був Микита. Ну, його звали Нікіта, він був з Харкова і дуже дратувався, коли чув оте Микита, бо вважав се ім'я селюцьким на відміну від майже іноземного Нікіти. Але Зоряна Мальва зараз завжди його звала Микитою. У Києві він вчився, тобто був трохи молодший за мене, бо в мене червоний диплом вже кілька років пилився у столі. Ми з ним познайомилися на тусні, присвяченій презентації нового альбому одної співачки, що майже один в один знімала все з Авріл Лавінь. Ну хоч не з Лоліти і на тому дякую. Я прийшла на заход, щоб узяти автограф, обіцяла одному знайому. І перетнулася з тим Микиткою. Він, взагалі то, прийшов з якоюсь подругою-однокурсницею, з сіліконом в цицьках і губах. Моє хороше, вона була схожа на свіжий хлібець, її так і хотілося тицьнути. Лялечка. Мені чимось подобаються отакі незграбно-блядовиті тьолочки. Міра каже, що то в мене просипається менчик. Ох він і спить багато!
Так ось, я тоді вже стигла випити і потроху нудьгувала, бо зірка воліла спочатку поспівати свої хіти, а потім вже роздавати автографи. Хітів я не знала жодного, але зірка співала непогано і була досить мила, щось там цвірінькала у мікрофон в перервах між піснями, то мені не хотілося втекти куди подалі. Тут ще перечепилася зі знайомим, який зараз працював у фірмі, що займалася прокатом кіно. Ми трохи розговорилися, коли в нашу розмову устряв Микита, який, як виявилось, сидів зовсім поруч.
- Тобі подобається Трома? – аж скрикнув він.
- Ну, не так щоб вже дуже, але зранку у суботу подивитися можна. – відповіла Зоряна Мальва, яка кілька місяців прожила з фанатом кіно, то трохи розбиралася у цьому питанні.
- А "Сержанта Кабуки" бачила?
- "Токсичний месник" краще.
Я просто відповідала, я його перший раз бачила, якийсь хлопчик зі стаканом мохіто в руці. І тут я побачила дивне перетворення в його очах. Спочатку там просто палав вогонь цікавості, а потім звідти ж виперлися протуберанці захопленості. Я якось спокійно подумала, що "клієнт готовий". Він переплигнув через спинку, сів біля мене на дивані і ми почали балакати про кіно. Потім не тільки про кіно, далі взагалі не про кіно. Це тривало години три, ми набралися, як чипи, його дівчинка спочатку ввічливо просила Микиту не забувати про неї, потім зчинила міні-істеріку, але він цього і не помітив. Зате я помітила, як вона дивилася на мене. Йо, моя бабуся не дивилася так на Януковича у самий розпал помаранчевої революції, а бабуся дивилася дуже погано. Я зовсім не хотіла грати роль якоїсь стерви-розлучниці, то звернула увагу хлопчика на дівчинку. Він зірвався з місця, сунув їй сотню на таксі і повернувся з офіціантом, який притарабанив нові напої. Хлопець пив, балакав і так дивився на Зоряну Мальву, що я потроху і сама починала запалюватися. Знаєте, коли я бачу чоловіка вперше, я дивлюся на руки. Але остаточний висновок роблю, коли подивлюся йому в очі. В очах Микити я бачила такий шал і захопленість, що аж сама починала захоплюватися. І якась солодка втома по всьому тілі. Він був красивий. Різкий і нервовий, молодий самець на першому полюванні. Не тигр, не лев, а гепард. Худий, гнучкий, голодний.
Вже пізніше я зрозуміла, що причина його захоплення Зоряною Мальвою була не стільки в красі Зоряної Мальви. А здебільшого в тому, що зі мною можна було поговорити. Його, бідолашного, усе життя оточували пластмасові білявки, в яких замість мозку були китайські мікросхеми. То коли їх клали у ліжко вони стогнали "А! А! А!", а коли їх ставили на ноги, то вони чеканили "Дай! Дай! Дай!". Микитка думав, що усі такі, а тут зустрів Зоряну Мальву, яка була красива, а в голові у неї були зовсім не мікросхеми, а мозок. Це вбило Микитку і примусило його підозрювати, що я якась унікальна, єдина на планеті розумна білявка, за виключенням Скарлет Йохансон.
Того вечора ми опинилися у мене, хоча Микита запрошував до себе, в якісь апартаменти біля Республіканського стадіону. Але ні, правила жорсткі. Поки я не буду знати людину, я буду приймати її на своїй території. Ледь переконала його викликати таксі. Мені хотілося проїхати на його "Ауді", тоді їх в Києві було всього одна чи дві. Але я не сідаю до авто з п'яним водієм. Ніколи, не при яких обставинах. То Микита дав сотню охоронцю клуба, щоб він подивився за машиною і поїхав до мене. Міра тоді як раз поїхала до батьків в Білопілля, чому я і опинилася в клубі сама.
Ми почали цілуватися, ще у ліфті, потім продовжили біля дверей, я спочатку не могла знайти ключ, потім вставити його в замок. У нього були схожі проблеми. Микитка перепив чи перехвилювався, ну, у нього не вставало. Він так щиро здивувався цьому факту, що я аж пожалкувала його. Ну і взагалі, Зоряна Мальва любить побути доброю чарівницею з приємними людьми. То проблема була вирішена і ми кохалися до ранку. Це було літо, то ранок наступив вже о четвертій.
А далі у нас почався роман. Квіти, модний одяг, ресторани, брюліки. Як філософські відмітила Міра: "Якби на мене впало таке щастя, я б збожеволіла". Ну, не можна сказати, що Зоряна Мальва теж голову не втратила. Трохи втратила. Ми були днями разом. Він чекав мене після "Астрологічного ранку" на своєму (своїй?) "Ауді" і ми мчали снідати. Потім займалися коханням, потім йшли у спортзал чи басейн, знову секс, далі дивилися якесь кіно, увечері клуб. Вночі кохання.
Микита майже з першого дня запропонував переїхати до нього. Справжні апартаменти в мажорному будинку. Сусідом по площадці у нього був міністр, поверхом нижче жив заступник генпрокурора, а поверхом вище якійсь бензиновий магнат, у якого був свій парк літаків і гелікоптерів. Оце такий домик, але Зоряна Мальва не поспішала туди, бо з'їхати з нашого з Мірою і Петрушкою кубла до когось було дуже важким і важливим кроком. Поки ми просто зустрічалися, то все було просто. А коли переїздити до Микити, то повставало питання, що далі. Мені тоді не хотілося питань.
"Ви як збожеволіли!" – казала Міра і була права. Це було якесь божевілля, лихоманка. Нам хотілося бачити один одного по двадцять чотири години на добу. В мене почалися неприємності на роботі, бо я не з'являлася в офісі кілька тижнів, одного разу навіть запізнилася на "Астрологічний ранок". Микиті було легше, бо він був бос. Його батько мав великий бізнес у Харкові. В столиці був філіал його компанії, який очолював Микита. Він і до мене забігав туди на годину-дві в день, а зараз міг не з'являтися і тижнями. Ми були разом увесь час і зовсім не набридали один одному. Кохалися, лялякали, дивились кіно, чи вешталися по клубах. Або просто носилися за містом на його "Ауді".
Потім йому треба було їхати до Харкова. У батька був день народження. Микита сказав, щоб я готувалася до змін. Не казав яких, тільки реготав і цілував мене. Він поїхав, всього на два дні, але я злякалася, як мені їх прожити. Просто життя зненацька виявилося без нього порожнім і прісним. Це як їсти ромову бабку, а потім почати гризти шматок засохлого батону. Я ледь вичитала "Астрологічний ранок", поїхала в офіс, вручати гороскопи віп-клієнтам. Мені було самотньо і погано. Я відпросилася, пішла в басейн. Проплисти пару кілометрів, втомитися від монотонного навантаження, забутися.
Не допомогло. Поїхала додому. І почала балакати з Петрушкою. Повіряти йому усі свої таємниці і хвилювання. Петрушка кивав головою, наче розумів про що я, але з питаннями не приставав. Прийшла Міра, здивувалася, що я вдома і сама. Я ледь не розридалася, мені чомусь зробилося страшно і тоскно. Я узяла пляшку чілійського вина, ми випили, Міра казала, що треба кудись піти, розвіятися, але я впала у ліжко з приреченим відчуттям, що завтра буде ще один день без нього.
Він приїхав за чотири дні. Я думала, що я збожеволію. Бо він  не відповідав на дзвінки. Я через знайомих довідувалася, чи не було аварій на трасі "Київ-Харків". Не було. В мене почалися істерики, Міра хлопала по щоках і вимагала зібратися. Я намагалася. А коли побачила його, то знепритомніла. Чесне слово. Це перший і, сподіваюся, останній випадок, коли Зоряна Мальва втратила свідомість. Просто гепнулася на підлогу. Міра потім жартувала, що трапився зорепад. Десь місяці через два жартувала, коли я більш-менш прийшла до тями.  
А тобі Микитка підхопив мене, вклав на ліжко, в лоба цілує, як покійницю, за щоки тріпає. Маленьке не знало, що робити, коли людина непритомніє. Я очі відкриваю і бачу, що якось він змінився. Переляканий став. Погляд відводить, щось патякати починає, щось зайве і недоречне.
- Кажи. – звертаюся до нього, бо ж розумію, що буде щось казати, щось неприємне.
А він істерику закатав, давай гилити себе кулаком по лобу, потім і взагалі об підлогу мармизою, кричати, що вени собі переріже і так далі.
- Кажи. – я так спокійненько дивилася, ще відмітила, що головою стукався об підлогу саме там де килим був. Непоганий такий килим, товстий, м’який. Дивлюся і чекаю. Ну а він побився в істериці і каже, що татко заборонили. Він поїхав до тата на день народження, щоб розповісти про Зоряну Мальву і про те, що хоче зі мною одружитися. Чесно кажучи, ми цю тему не обговорювали, але і несподіванкою вона не була. Ну так, до цього все і йшло, хоча я намагалася про майбутнє не думати. Микита, виявляється думав. Та батько, коли почув про наміри сина, то дуже розсердився. Виявляється, у нього були зовсім інші плани на сина. Дівчинка з багатої родини, зацікавлення в об’єднанні капіталів і так далі. І взагалі йому не по дорозі з якоюсь тьолкою з телебачення. Мабуть щось було і про те, що я його на три роки старша. Так чи інакше, але таточко вимагав, щоб Микитка зараз же вибирався з Києва, повертався в Харків і готувався до шлюбу, який забезпечить майбутнє його і його дітей. А ту, тобто Зоряну Мальву, покинути і забути.
Думаю Микитка досить пом’якшив реакцію батько і його оцінки на мою адресу. Але неважливо. Головне, що він вирішив проти батька не йти. Не, він кричав, що ми втечемо кудись далеко-далеко і будемо жити щасливо, бо він не може без мене і так далі. Та в цьому крику було більше знаків питання, аніж оклику. Якби він вирішив і прийшов до мене вже з впевненістю, чого хоче, тоді б я ще думала. Але зараз він хотів, щоб я вирішила за нього. Бо тоді на мене можна покласти відповідальність. Нити і звинувачувати, що це я звела його з правильного шляху, прирекла на важке і безпросвітне життя. Ні, дякую.
Я сказала, що як так, то будемо прощатися. Бо довго проводжати – дурно плакати. Він, здається, зрадів такій реакції. Мабуть, боявся, що буду його звинувачувати, дорікати, йому доведеться щось брехати, вигадувати. Тільки навіщо така вистава? Я поцілувала його в лоба, помахала ручкою і зачинила за ним двері. Ще дійшла до кухні і сіла за стіл. Важко дихала, в очах паморочилося, було боляче. Ні, я не мала сумнівів, чи правильно вчинила. В мене не було романтичних вибриків, що от узятися з коханим за руки і втекти кудись. Я ж розуміла, що він звик жити легко і розкішно, не вміє заробляти і не дуже то хоче. Як йому не добре було зі мною, а з батьковими грошиками краще. Ось і все, так буває.
Я сиділа, а потім подумала, що можу побачити його в останній раз. Підскочила до вікна, яке виходило у двір. Он його чорне «Ауді», он і він виходить з під’їзду. Ледь тягне ноги, похнюпив голову. Сідає у машину. Зазвичай він різко рухався з місця, аж колеса вищали, але тут ані рушив з місця. В машину сів і нікуди не їхав. Дві версії: або дзвонить татові, щоб доповісти про виконану місію. Або приходять до тями, може, навіть, плаче. Як виявилося, він це міг.
Микита сидів у машину хвилину чи дві, мені важко було щось сказати про час у тому стані. Насправді, могло пройти кілька секунд чи півгодини. Чесне слово, Зоряна Мальва не думала, що він може вийти з машини і побігти до мене. Він же все вирішив для себе, а в дива я не вірю.
Потім машина рушила з місця, ледь-ледь, так само, як він і йшов. Дивно, чорне спортивне «Аудіо» чапало, як якась бита «Таврія». Я сіла і заплакала. Треба було щось робити, терміново. Повітря в квартирі бриніло, як струна. Крок не туди і я вибухну істерикою. Навіть Петрушка, завжди такий активний і заводний, вщух, сховався у свою будочку і перелякано виглядав звідти. Я хотіла подзвонити Мірі, але їй же треба було щось сказати. Я не могла говорити. Тоді я підвелася і почала прибиратися. Підмітала, чистила килими, мила підлогу, потім поралася у ванні і на кухні. Тупа праця. Коли увечері Міра прийшла додому, то наша квартирка аж блищала. Міра спочатку дуже здивувалася, а потім подивилася на моє обличчя і все зрозуміла. Сіла поруч і обняла подругу. Посиділи, яка ото дві бабці на припічку, потім пішли в клуб. Розвіятися. Вночі вже, коли Зоряна Мальва лягла в ліжко, то зрозуміла, що переживе се. Важко буде, якісь зриви, але переживе. В ту ж ніч наснився, зараза, на своєму «Ауді» і потім снився. До сих пір «Ауді» не люблю.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Інтонація змінилася не на краще

© Галина Михайловська, 27-10-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.84775686264038 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …