Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46994
Рецензій: 91408

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Нове житло(продовження)

© Захар ван дер Бюйтен, 26-10-2008
Згадуючи своє нічне сновидіння з мерцем, я взяв у руки залізний прутень, що лежав на підлозі біля моєї ноги,  і впритул підійшов до тіла. Воно лежало на животі і не виказувало жодних натяків на життя. З острахом я перевернув тіло. Жінка була це чоловік?! Я не зміг би дати точної відповіді. Мої очі побачили, прилипшу до черепа трухняву шкіру, такі саме висохші майже до кісток руки, що ледве виглядали з рукавів плаща. Далі мій погляд зупинився на розірваніій грудній клітці та величезній дірці у животі. Від жаху в мене зупинилось дихання і я на мить закляк. Руки та ноги відмовлялись ворушитись. Я помалу вмикав задній хід, спіткаючись через скляні банки та картонні коробки. Нарешті я опиинився на вулиці, де зміг перевести подих та затягнутись тютюновим димом. «Ось тобі бабцю і жопа - подумав я.  «Це ж, що ж з бідолахою сталось?» - запитав я сам себе.
   Так чи інакше, але я тут надовго не затримаюсь, точніше я тут взагалі не затримаюсь. Я зібрався з силами і пішов у бік будинку та мене зупинило жахливе шипіння позаду. Поряд з парканом стояла людиноподібна істота, яка швидко наближалась до мене, пересуваю чись у горизонтальному положенні, швидко перебираючи руками та ногами. Я понісся стрімголов до дверей будинку та щось зупинило мене, схапивши за ногу. Впавши на землю я відчув, що мене волочать від будинку. Я панічно почав хапатись за траву, маленькі виступи, врізався руками у вогку землю та все дарма. Врешті мені почастило, по ліву руку від мене стояв стовпчик невідомого призначення. Я схопився за нього як за останню надію на порятунок. Повернувши голову, я  зрозумів що язик потворної істоти захопив у полон ногу і намагався загарбати і мене.
  Напруга збільшувалась, я почав кликати на допомогу. З вікна другого поверха висунула свою голову стара:
- Я тобі казала не потрібно шуміти. Ти мене хлопче не послухав – сказавши це своїм моторошним голосом, вона засміялась пекельним сміхом та дістала звідкись двухзарядний дробовик.
- Так, бабцю цільте цій сволоті прямо межіочі – заволав я.
  Та стара мала свої плани щодо цієї ситуації і швидше була на боці чудовиська з людиноподібним тілом. Перший раз бабка влучила в землю за 30-40 сантиметрів від мене.
Другий постріл влучив мені у ліву руку. Я завив як вовк на місяць та продовжував триматись правою рукою за стовпа і благати про допомогу.  В мене ще був час поки стара перезарядить дробовик.
На щастя з воріт вискочив Сергій Митрофанович. Він тримав у руці велику сокіру, якою раніше працювали кати на публічних стратах.
- Ви мій рятівник, Сергій Митрофанович – закричав я від щастя.
Нас розділяло декілька кроків, які господарь моєї кімнати подолав миттєво. Він замахнувся важкою сокірою, і тут у моїй, ще не відрубаній голові пролетіла думка: « Це засідка».
Я прокинувся від дзвінка у двері моєї нової кімнати. Відразу подивився на годинник, що лежав на стільці поряд з ліжком, перше що прийшло мені на думку: «Восьма ранку! Якого біса?!», друге – «Ох і насниться же  всяка маячня».

Альтернативна кінцівка.
  Згадуючи свій нічне сновидіння з мерцем, я взяв у руки залізний прутень, що лежав на підлозі біля моєї ноги,  і впритул підійшов до тіла. Воно лежало на животі і не виказувало жодних натяків на життя. Я штовхнув його залізякою:
- Сєрьога, твою мать!!! - пролунало з тіла.
Я перевернув чоловіка на спину. Мої очі побачили, залипшу потвору з пампушками замість очей, розбитим носом та губами. Ця істота пускала бульбашки з рота і продовжувало матюкатись. Не довго думаючи, я вдарив чоловіка  залізним прутом по голові. Від чого у нього пішла кров і він втратив свідомість.
  У сараю лежав величезний шмат товстого целлофану, який я розстелим на підлозі, поприймавши перед тим усі банки та пляшки.
  Я обережно поклав вже точно мертве тіло на целлофан, загорнув його та витягнув на двір за сарай. Потім повернувся щоб захопити лопату. За годину я викопав доволі глибоченьку яму куди і скинув тіло, та окривавлений залізний прутень.
  Потім я зачинив сарай та пішов до своєї кімнати. Перевдягнувся у чистий одяг, заварив собі кави та запалив сигарету. «День почався чудово!» - подумав я, та втягнув дим у легені.
  


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Прочитала))

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Консуело, 28-07-2009

Смішно

© Тьотя Мотя, 27-10-2008

Смішно

© Тьтя Мотя, 27-10-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 8 відгуків
© Петро Муравій, 27-10-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 5.7160558700562 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …