Ну, на перший погляд робота в мене не важка. Зранку провести п'ятнадцять хвилин "Астрологічного ранку" в прямому ефірі. Потім кілька годин побути в офісі, щоб вручати гороскопи віп-клієнтам. Увечері можуть бути якісь халтури у вигляді проведення всіляких масових заходів. Я ж зірка, то за те, щоб Зоряна Мальва провела якийсь корпоратив чи заключний фуршет семінару робітників оптової торгівлі, люди ладні платити непогані гроші. Під Новий рік вечірні заробітки стають такими частими, що я чекаю, не дочекаюся першого січня, коли все же святкове божевілля перейде у важке похмілля і можна буде валятися вдома, дивитися телевізор і нікуди не бігти.
Але до Нового ранку ще далеко. Режим вільний, головна подія дня – прямий ефір вранці. На нього треба прибути не пізніше, аніж за годину. Я дивлюся, хто за кермом таксі, яке приїхало за мною. О, дядя Вова. Ну, тоді встигнемо. Він хороший водій і знає якісь об'їзні стежки, які допомагають йому уникнути столичних пробок. І не гонить, як навіжений. І не задивляється на мої коліна. До дяді Вови був Артур, так бідолаха забував дивиться на дорогу, все косирував на мої колінки. Ну, вони то дійсно класні, коли я буваю у ресторанах зі скляними столами, то й сама люблю на них подзирити (ось Ворд такого слова не знає, дурню). Але ж за кермом на них дивитися не можна, бо встрянеш в халепу. Деякий час Артуру щастило і він встигав загальмувати, чи вивернути кермо. А потім ми в'їхали у хлібовозку. І я зрозуміла, що з мене досить. Ні, Мальві подобається, коли на неї дивляться із захватом, але тільки без ризику для життя. Я сказала своєму керівництву, що з Артуром у Зоряної Мальви є пречудові шанси опинитися на цвинтарі. Та як я обличчя "Астрологічного ранку", то більше Артур за мною не приїздив. Цю честь віддали дяді Вові, дяді Миколі і дяді Сему. Ага, одного з таксистів, які мене возили, звали дядя Сем. Ну, тобто він був Семен Батькович, але всі його називали дядя Сем. Нічого водій, але з рота в нього страшенно тхнуло, а з точки зору Зоряної Мальви то один з семи смертних гріхів. Про інші згодом, скажу лише, що списки смертних гріхів для чоловіків та жінок у мене були різні.
- Ну що, Мальвочка, який сьогодні день буде? – дивиться на мене дядя Вова з вірою і надією. Спочатку усі такі питання мене дуже задовбували, бо я ж не астролог, я просто артистично читаю гороскопи. Але зараз вже звикла. Міра он, у минулому житті, вела погоду, так її ще більше задрочували за клімат, а знаходилися ще й такі, які претензії висловлювали. То за те, що дощі ллють, то за те, що їх немає.
- День буде просто чудовий, дядю Вову. – кажу я і ми їдемо. Дядя Вова вимикає своє радіо "Шансон", яке постійно слухає, бо розуміє, що на мене пісні про зону зранку діють шкідливо. Краще вже тиша. Я дивлюся на себе у скельце і задоволено посміхаюся. Ох і Мальво, яка ж ти красива. Як любить іноді казати Міра: "Я б себе виїбала".
- Та красива, красива. – сміється дядя Вова. "Красива, як свиня сива" – як казала моя бабуся.
- Ні хуя собі! Ой, перепрошую. – каже дядя Вова і починає обминати страшну аварію. Розтрощений джип і збитий стовп. Одне тіло лежить накрите білим простирадлом при узбіччі. На білому дуже добре видно червоні плями. Інше тіло дістають рятувальники з машини. Болгарки, ножиці по металу. Борони Боже.
- Блять, грошей багато, а розуму – зась. Думають, як на джипі, так все по барабану. – крутить головою дядя Вова. Зоряна Мальва з ним майже згодна, бо сама не любить дурнів, які літають по Києву, шукаючи на дупу пригоди. Дівчинка, яка починала вести "Астрологічний ранок", ще на задрипаному каналі, розбилася. Їхала з компанією, за кермом був якийсь мажор, який топив десь так за двісті, на повороті і не подумав гальмувати, то вилетів з дорогі, зрубав два дерева, перед тим, як зупинився. Казали, що тіла збирали ложками, відшкрібаючи.
Я кручу головою, щоб збити думки. На роботу я повинна приїхати у доброму гуморі, сяюча і всміхнена. Треба згадати щось смішне.
