Здрастуйте, мої маленькі. Сьогодні ви послухаєте казку „Як добре бути цибулею”. До речі, ви любите цибулю? Не подобається? Погано пахне? А що ж ви тоді любите? Слухаю вас уважно. Мармелад, шоколад, зефір, халва. Так-так, звичайно халву не можна не любити мої ласуни.
А от я люблю цибулю. Чому? Бо той, хто їсть цибулю буде міцним і здоровим, як наші предки козаки. Ви теж хочете бути міцними і здоровими? Тоді ця казка саме для вас.
***********************************
Якось, одна господиня купила на ринку різні овочі і фрукти. Прийшла вона до дому і виклала всі ті овочі і фрукти на стіл.
- Зварю я борщику! Смачнючого та пахучого! – вирішила господиня, милуючись усім тим стиглим і соковитим багатством.
- Стривай. Ці овочі і фрукти такі чудові, що я неодмінно маю їх намалювати! З них вийде чудовий натюрморт! – сказав господар, який був художником. – Вони такі гарні, що я прямо зараз піду і приготую студію для роботи.
І господар з господинею вийшли з кухні.
На кухні запанувала тиша.
Та ось овочі і фрукти почали лопотіти.
З початку з того лопотіння неможливо нічого було розібрати, аж ось воно стало чіткішим.
- Ви чули! Художник сказав, що ми чудові! Чудові! Чудові! – зраділи овочі.
- Він напише з нас чудовий натюрморт! – одізвались фрукти.
Овочі і фрукти ще довго раділи б, але раптом почувся крик.
- Фі!!! Звідки цей запах! – заверещали овочі. – Тут пахне... тут пахне цибулею! Це просто нестерпно! Цибуля, ми не хочемо з тобою товаришувати, забирайся від нас – негайно!
І очі виштовхнули цибулю із своєї купки. Від того поштовху цибуля покотилась прямо до купки з фруктами. Але і тут не було цибулі спокою. Фрукти одразу зарепетували.
- Фі!!! Цибуля, нам не подобається як ти пахнеш! – і фрукти теж виштовхнули цибулю із своєї купки.
Цибуля покотилась і спинилась прямо посеред столу. І ніхто за вигуками „Ми чудові! Ми прекрасні!” не почув, що цибуля тихенько заплакала.
Але і тут її не дали спокою!
- А чого це ти на самому кращому місці так розляглася! Хіба ти не бачиш, що тут так просторо. На цьому місці художнику буде видно всі мої золоті зернятка. Адже мене виростив, між іншим, сам ФАБРАЖА. – зарепетувала кукурудза.
- Ти мабуть хотіла сказати – Фаберже! – пролунав якийсь писклявий голос.
- Так-так, я і кажу – ФЕБРЕЖЕ. Всі зернятка у мене золоті. І я така солоденька. – продовжувала хизуватися кукурудза.
- Справді?! – знову пискнув незнайомий голос.
- Так. Надзвичайно солодка! – зраділа кукурудза, що є перед ким хизуватися.
Після цього на стіл залізла миша і підбігла до кукурудзи. Миша понюхала кукурудза і пропищала.
- Так, пахнеш ти справді смачно!
Почувши таке кукурудза не на жарт занепокоїлась.
- Заждіть, а навіщо ви мене нюхаєте!
- А я тебе з’їсти хочу! – писнула миша.
- Ні, мене не можна їсти! Мене ще не намалювали! І взагалі ніяка я не кукурудза! Я – цибуля! Просто мене зачарувала зла капосна відьма! - заридала кукурудза.
- Відьма!.. Зла і капосна! Зачарувала! Який жах!.. Яка трагедія!.. Я не можу стримати сліз. – і миша заридала також.
- Пані миша, Ви плачете! То Ви мене не будете їсти?! – зраділа кукурудза.
- Чому ж ні! Я плачу, бо саме згадала, що мене теж зачарувала зла капосна відьма і тепер я маю харчуватись зачарованою цибулею! – пискнула миша і проковтнувши кукурудзу щезла зі столу.
Але і тут цибулі не стало спокою. До неї підкотилась груша і почала штовхатися.
- Це тепер буде моє місце. Я надихну нашого художника на серію справжніх шедеврів: „Груша на кулі”. „Купання груші”, „Загін груші в бою”.
Та тут почулось дзижчання і на грушу сіла муха.
- Не сідайте на мене! – запротестувала груша. – Ви зіпсуєте мою шкірку. А мене сьогодні будуть малювати.
Зачувши це муха засміялася:
- Джжжж!.. А от і ні! Джжжж!.. Ніхто Вас не намалює!... Джжжж!.. Ах-хаха! Я принесла інфекцію! Джжжж!... Ах-хаха! Дуже страшну інфекцію! Джжжж!.. Ах-хаха! І всі захворіли! Тепер Вас ніхто не намалює! Джжжж!.. Ах-хаха!
- Але ж художник так і не намалював мій найкращий профіль! – заплакала груша. – Ось цей! Хоча ні ось цей! Ні, не цей! Цей!
І груша почала крутитися шукаючи свій найкращий профіль:
- Цей! Ні, цей! Цей! Цей! Цей!
Врешті решт груша так закрутилась, що впала і встала вся пом’ята. Груша підвелась і побачила, що в неї вцілів лише один бік.
- Ось він! Знайшла! – зраділа груша і знову впала.
А тим часом овочі і фрукти збентежено гомоніли.
- Овочі і фрукти! – заглушив цей гомін своїм криком гарбуз. – Як найбільший із вас, я обираю вашим головнокомандувачем. Це означає, що я буду надавати накази, а ви їх будете радісно виконувати! Зараз я вам дам мій перший наказ. Овочі і фрукти, я оголошую війну інфекції і наказую вам її перемогти!
Але овочі і фрукти, почувши наказ гарбуза, тільки збились докупи і з переляком поглядали на гарбуз.
Гарбуз побачивши, що ніхто не виконує його наказу затрясся і підплигнув:
- Я наказую вам, ідіть і переможіть інфекцію!
Та овочі і фрукти знов залишились на місці і гарбуз знову закричав:
- Переможіть інфекцію!
Тепер овочі і фрукти ще з більшим переляком вирячились на гарбуз.
- Переможіть інфекцію! ... Переможіть! Ну?! ... Чому ви не перемагаєте інфекцію, га?
- Командувач гарбуз! Але ми не вміємо перемагати інфекцію! – нарешті озвались фрукти.
- Невже так важко перемогти якусь інфекцію, коли це наказує сам головнокомандувач?! – залютував гарбуз.
- Вибачте! А мені здалося, чи ви дійсно говорили про інфекцію? – раптом озвалась цибуля.
- Звичайно про інфекцію і її треба перемогти! Тільки відійди. Я не можу дихати, коли ти поруч!
- Інфекція! Всього на всього треба перемогти інфекцію! Я то думала щось справді серйозне! А треба всього на всього перемогти якусь інфекцію! Ой насмішили! Мені не було так весело з того часу як мене принесли на цю кухню! Як смішно, як весело, ха-ха-ха!
І цибуля засміялася, а із її кісок почав проступати газ.
- Ха-ха! – сміялась цибуля і з її кісок проступало все більше і більше газу.
Нарешті газ заполонив увесь дім і всі овочі і фрукти почули розлючений крик мухи:
- Цибуля, що ти накоїла! Джжжж!... Моя сама люта інфекція задихнулась. І все через тебе! Джжжж!... Бах!
А те „бах” означало, що муха так розлютилися, що не помітила шибку і врізалась в неї.
Овочі і фрукти зраділи і кинулися обнімати і цілувати цибулю.
І тільки гарбуз не радів. Він насупився і буркотів:
- Це несправедливо! Чому всі цілують цибулю! Адже наказ перемогти вірус віддав я! Зупиніться! Наказую обіймати і цілувати мене!
Саме в цей момент двері на кухню відчинились. Це був художник.
- Фух! Стало легше! А то мені здалося, що я захворів! Тепер можна зайнятися і натюрмортом.
Зачувши це овочі і фрукти заспівали:
Як гарно бути помідором
Бананом, ківі, огірком,
Як гарно бути баклажаном,
Горохом, рапсом, кавуном,
Як гарно бути виноградом,
цибулею, хроном, часником.
Як гарно бути…
Як чудово просто бути!
