Лист
Розмовляючи з тобою - усміхаюсь.
Ти ніби янгол, але чомусь без крил.
Можливо в цьому я и помиляюсь,
Яка різниця - летіть немаеш сил.
Ти телефонний друг. а жаль, хотілось більше.
Не буде більшого, ти ж янгол, а я ні.
Почуття до янгола , ні - це дещо інше -
Це саме те, що хтілося мені.
Сумно... Важко на душі... Хочеться з кимось поговорити... Набридло спілкуватися з одноманітними людьми... Хочеться чогось нового. цікавого.
Замінюють сім-карту. Телефоную до нього. Він радий мене чути. Завжди знаходимо тему для спілкування. розмовляємо про все, що збриде в голову, розказуємо про те, що накопилося в душі. Ми розуміємо один одного. Розмовляючи з ним, я поринаю у вирій почуттів, таких невидомих, дивних... Він один з небагатьох, хто може змусити мене замислитися... Він завжди говорить те, що думає. інколи навіть цим зачипає мое самолюбство, але це не важливо - мені він подобається. Хоча...кому не сподобаеться симпатичний, розумний, в міру самозакоханий. трішки хитрий, ніжний, романтичний, веселий хлопець. Я не бачу в ньому жодної поганої риси. Вын - ідеал.. ідеал??? Яка ж я всетаки наівна!!! Ідеалив неіснуе! Хоча. з кожного правила е виключення. Можливо він і є те саме виключеня,такий собі ЯНГОЛ...Я дуже надіюсь на це.
Час летить непомітно. Пройшла година... дві...три.. Ми не хочемо прощатись, але мусимо.Як завжди, пишемо ще декілька смс. а потім в ліжко, спати. Чомусь очі не хочуть закриватися, думки ще десь там, поруч з ним, в голову лизуть мрії...Ненавиджу мріяти, адже мрії не збуваються і ця - не виключення. оскільки ми так далеко, хоча в душі він зовсім поруч, але всеж залишається телефонним другом. а хотілося б більшого...
Хотілося простого спілкування.
простого розуміння, романтики. бажання.
Усе знайшла в тобі, мій телефонний друже.
Я за тобою сумую дуже-дуже.
