Наодинці
Літо… Ніч… Світло ліхтарів…
Дехто сам сидить, або бродить містом, шукаючи свою половинку, дехто вже її знайшов і радується через це, а дехто навіть не хоче нікого шукати, вони просто хочуть залишитися на самоті, трішки подумати, навести лад в своїй голові, всі почуття розкласти по полицях… Інколи це потрібно. Коли думки і почуття рвуть серце на частини, єдиний вихід – втекти. Втекти туди, де ніхто не потурбує…
З неба падають краплинки теплого літнього дощу…
Хтось ховається під парасольку, хтось шукає накриття, хтось біжить додому, а самотнім – всеодно … всеодно, що їх тіло огортає літній дощ…
В них в душі стільки болю, тривоги, злості, сліз…так,так – сліз, але вони не плачуть, в них залишається гордість, але якщо і її зламають, лише тоді на щоках з’являться сльози, і небо буде плакати разом з ними…
