

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	827
Творів:	12501
Рецензій:	19354

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Сатира й гумор

Глава 4

© Олександр Халва, 05-05-2006
У 12:50 на голову Толіка Шевченка сів голуб. - Ігор, допоможи. – Заблагав Шевченко. – Цього птаха треба якось прогнати з моєї голови. - Я тут причому? – Заявив Ігор, не бажаючи вилазити з-під столу. – Адже це ти у нас здається фахівець з пернатих. Відповісти Толік Шевченко не зміг, з балкона на четвертому поверсі стрибнув кіт і спробував схопити голуба. Голуб відлетів, а ось Толя від несподіванки звалився вниз разом з котом. - Мяу-у-у-у-у!!! – заволав кіт який внаслідок падіння виявився під Толіком. Толік, з голубиним пухом на голові і піджаці, схопив кота за загривок і підняв, бажаючи шпурнути його подалі. Але в цей самий момент він помітив як до під'їзду підкотив Мальбах і з нього вийшла Лідія Олексіївна. - Лідія Олексіївна! – Радісно закричав Толя Шевченко. – А у мене хороші новини: ваш Ангел вже починає ладнати з котами. Правда у відносинах з птахами ще є деякі проблеми. Але нічого страшного, я думаю все улагодиться. Толя Шевченка з цими словами сів, опустив кота на землю, ласкаво погладив його і сказав: - Біжи, але пам'ятай, вбивство птахів ради насичення утроби, позбавить тебе душевного спокою, але що гірше – ти не зможеш потрапити в котячий рай!!! – В останні слова Толя Шевченко вклав особливо багато емоцій і навіть зміг заплакати. Один з охоронців підійшов до свого колеги і шепнув на вухо: - Дивися за ним в обидва. Це не лохотронщик, а такий же чокнутий, як наша шефиня. Може навіть буйний… Другий охоронець кивнув головою. Тим часом Толя Шевченко встав, струсив з себе пух і бадьорим голосом звернувся до Лідії Олексіївни: - Ну а зараз давайте підіймемося до нашого світила зоопсихології і він розповість вам, що потрібно робити, щоб Ангел щонайшвидше став на шлях вегетаріанства. Хоча відкрию вам маленький секрет, - варто Ангелу три рази на тиждень після обіду слухати казки і всі його комплекси згинуть. Ви ж ніколи не читали Ангелу казки? - Ні!!! – Відповіла Людмила Олексіївна, усвідомлюючи, що є і її частина вини в згубній пристрасті Ангелка до м'яса, і пішла в слід за фахівцем у області шкіряно-хутрових і непарнорогих порід. Через декілька хвилин Лідія Олексіївна сиділа вже знову в кабінеті Ігоря Білозерського. Білозерський розхвалював Ангела як тільки міг. - Доктор, спасибі вам за все, але мені вже потрібно йти. Скажіть скільки я винна вам за сеанс. Почувши, що розмова пішла про гроші Толя Шевченко, який вже почав дрімати від нудьги, голосно заявив: - Ігор Сергійович працює з тваринами виключно за велінням серця і йому огидна сама думка, що душевний спокій братів наших менших може стати предметом торгу. Тому якщо ви хочете надати матеріальну підтримку Ігорю Сергійовичу, ви можете дати ту суму, яку, як ви вважаєте, Ігор Сергійович заслуговує. - Вибачте. Ви звичайно ж маєте рацію. Я сама повинна була здогадатися. – Сказала Лідія Олексіївна і дістала з сумочки товстий конверт. – Тут п'ять тисяч доларів. Я сподіваюся я правильно оцінила вашу працю, Ігор Сергійович. Ігор Сергійович, почувши суму, голосно гикнув, спустошив карафу з водою прямо з горла і задоволено кивнув. Коли двері за першими клієнтами Білозерського закрилися, Ігор Білозерський полегшено зітхнув: - Ну і деньок! Добре хоч Галю і дітей на дачу відправив. Та все ж як не дивно я тобі повинен подякуватитолян. Грошей Лідії Олексіївни вистачить, що б розплатиться з Чирем. Відповіді Ігор не почув. Він обернувся в коридорі Толя там не було. Ігор Білозерський попрямував в кабінет. Як тільки він зайшов в кабінет, то зразу ж став, - там на підвіконні стояв Толя і мав намір стрибнути. - Толян, ти чого?... – заїкаючись запитав Ігор. Проте Толік не відповів, а відштовхнувся від підвіконня і зник за вікном. Ігор Білозерський підбіг до вікна. Внизу стояв Толік. Толік підняв голову і побачивши Ігоря, крикнув: - Ігор, купи швейцарський сейф і побільше… Я піду розшукаю пару нових султанів, яким не терпиться поговорити з своїми ослами. Прощай. Після цих слів, Толя Шевченко швидко попрямував від будинку свого друга. Ігор Білозерський провів Толіка поглядом і обернувся. Ігор сів за свій стіл, дістав з нього конверт, який йому вручила Лідія Олексіївна, і вилаявся. Конверт був порожній. Всі спроби Білозерського зв'язатися того дня з Толіком по телефону були безуспішними. 13.07.05. Квартира Білозерських. 8:05. Ігоря розбудив звук дверей, що хлопнули. - Галя, ви повернулися. – Крикнув Ігор не встаючи з ліжка. - Тільки я одна. За дітей не турбуйся, вони залишилися з моїми батьками. – Відповіла Галина з передпокою. - Я за них не турбуюся. Я турбуюся за трактор Василя Степановича. Хоча трактор не Мерседес. Я думаю там всі стекла більш ніж на двісті гривень не потягнуть. У цей момент до спальні увійшла Галина. Ігор побачивши її, посміхнувся, передчуваючи настання моменту близькості і грайливо звернувся до дружини: - Галя, ти не Галя. Ти ГАЛА. – З цими словами він встав, підійшов до дружини і поцілував її. Галина Білозерська відповіла взаємністю чоловіку, але не пройшло і десяти секунд як вона відштовхнула Ігоря і почала його хльостати по щоках. - Негідник. Скільки тут вчора було баб? Вся квартира духами пропахнула. Безсоромний, міг би хоча б провітрити. - Галка, заспокойся, тут не було ні яких баб. Тут був Ангел. – Почав виправдовуватися Ігор. Після цих слів Ігор Білозерський зігнувся. Він вперше в житті відчув, що буває коли б'ють в пах. - Так значить вона – Ангел, а я тільки Галка. Ігор зрозумівши, що пояснювати що-небудь дружині в даний момент марно, рішуче підійшов до неї, міцно обійняв і поцілував. Не даючи Галині схаменеться, він повалив її на ліжко… Через пів години, Галина сміялася над розповіддю чоловіка про те, як Толя Шевченко рятуючись від Ангела, випав з вікна. - А як з грошима? У нас тепер є чим розплатиться з Чирем? – Запитала Галина, вислухавши розповідь чоловіка. - З грошима? З грошима у нас повний порядок. Тепер головне тільки сейф швейцарський знайти і побільше. – Відповів Ігор. - Це ти так думаєш або тобі так Толя сказав? – Захвилювалася Галина. -Толя. – Відповів Ігор. - Ну тоді сейф схоже буде таким великим, що нам доведеться жити на вулиці. – Підсумувала результат авантюри, Галина. У кімнаті стало тихо. Ігор і Галина лежали на ліжку і думали про майбутнє. У тиші було щось зловісне і Ігор включив радіо. - Мані, мані, мані, Ітс э Річмонд ворлд. – співала АББА. - Перемкни, а то я зараз збожеволію. – Попросила Галина Ігоря. Ігор слухняно включив іншу радіостанцію. - А зараз реклама. Рекреаційний центр для тварин доктора Білозерського. Володар величезного досвіду лікування психологічних недуг у домашніх тварин. Багаторічна практика в Голлівуді. Нестандартні методики лікування. Все це гарантії того, що ваші улюбленці швидко позбавляться як депресії, так і від шизофренії. Рекреаційний центр для тварин доктора Білозерського. – І Танечка Морозова, своїм прекрасним голосом повідомила всій Україні номер телефону Білозерських. Ігор і Галина переглянулися. На їх лицях панував відчай. Реклама кінчилася, заграла музика. Подружжя продовжувало безмовно дивитися один на одного. Перший в світі телепатичний контакт ось-ось повинен відбутися, але цій події перешкодив дзвінок телефону. Але ніхто з подружжя не узяв трубку. Спрацював автовідповідач і після сигналу Ігор і Галина почули стривожений голос Дещиця Шевченка: - Ігор тебе чому немає вдома? Ігор ти сейф вже купив?... Кінець Першої Частини.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00981688499451 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design