

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	827
Творів:	12502
Рецензій:	19360

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Сатира й гумор

Операція "Нассредінус" Глава 1.

© Олександр Халва, 05-05-2006
Частина Перша, Трагікомічна. 10. 07. 2001. Київський Вокзал. 10:33. Йшла одинадцята година гарячого липневого дня. На п'ятій платформі метушилися зустрічаючі. Потяг «Одеса-Київ» якраз прибув і, коли всі пасажири покинули його вагони, платформа наповнилася окриками і вигуками. Підходили нові зустрічаючі і платформа все більше тонула в галасі розмов. Розмова високої брюнетки із зустрічаючим її чоловіком переривалася гарячими поцілунками. - Привіт, любий! – (доповненням до вітання став поцілунок в губи), - Як ти? – (ще один поцілунок) - Як діти? - Здрастуй рідна, а я вже думав, що ці два тижні ніколи не закінчаться. Не знаю як діти, а ось я без тебе заснути не міг. Раптом усмішка на обличчі «рідної» зникла і вона із строгим поглядом запитала «любого»: - Дякую тобі дорогенький, отже, я в ліжку більш ніж на роль снодійного не годжуся? На питання дорогенький подарував дружині у відповідь поцілунок і весело відповів: - Я мав на увазі, що за той час поки ти була у відрядженні, я не втомлювався настільки від роботи і від турбот з дітьми, щоб вночі мені не хотілося нічого іншого окрім як спати міцним сном, ніби мені не сорок років, а сто сорок. Відповідь виявилася правильною і чоловік став володарем ще одного палкого поцілунку. - Молодець, відповідь правильна. Тепер усмішка зникла з лиця „дорогенького” і вже він із строгим поглядом запитав свою дружину: - А ти без мене спала? «Дорогенький» отримав ще один поцілунок і лише тоді почув відповідь: - Дома дізнаєшся. 10. 07. 2001. Квартира Білозерських. 11:45. Як тільки відкрилися вхідні двері, Галина Білозерська почула радісні дитячі крики. – Мама приїхала!!! – навперебій кричали восьмирічний Макс і одинадцятирічний Ілля. Діти пригорнулися до Білозерської і міцно обійняли її. - Ой, задавите! – крикнула Білозерська. Тоді Білозерський підхопив дітей і відняв їх від дружини. - Мама, а що головне, що б в сім'ї всі були живі і здорові або гроші, - несподівано запитав Максим. - Гроші! – замість матері відповів Ілля. - Ні, милий, ти не маєш рації, гроші в житті зовсім не головне. – Поправила сина Білозерська. - Правда, тато? – в один голос запитали Макс і Ілля Білозерського. - Правда, діти. – Авторитетно підтвердив слова дружини глава сімейства. - Чудово, значить, ви не дуже засмутитесь. – Знову хором закричали діти. І діти розповіли як вони розбили футбольним м'ячем лобове скло новенького Мерседесу сусіда Чирякіна, яке коштує тисячу доларів. 10.07.2001. Квартира Білозерських. 19:05. - Третя. – Приречено сказала Галина Білозерська, коли з її рук випала чергова тарілка. Пролунав дзвін. На підлозі з'явилися нові калюжі з борщу. Галина важко зітхнула і в черговий раз за вечір взялася за прибирання підлоги. Але вже в наступну хвилину вона почула за спиною шипіння і відчула запах підгорілого молока. Галина тільки схлипнула, плакати вона вже не могла. – Так що ж це таке… Вслід за Галиною схлипували Макс і Ілля. Глава сімейства навпаки ні видавав ні єдиного звуку. Ігор Білозерський сидів і просто дивився в нікуди. Через десять хвилин Галині Білозерській вдалося таки прибрати з підлоги рештки посуду і калюжі борщу, а також накрити на стіл. Коли Галина поставила на стіл п'яту тарілку з борщем, пролунав дзвінок. - Привіт!!! – пролунав радісний вигук, коли Білозерська відкрила двері. – А я проходив мимо, дай думаю, зайду, взнаю як ваші справи. - Привіт, Толя, заходь! – поздоровалася Галина. Остання пропозиція була зайвою, тому що Толік Шевченка, «друг, кум і сват Білозерських», вже упевненим кроком попрямував на кухню. Поки Білозерська закривала двері, Толік вже сидів за столом і наминав борщ. При цьому енергійна натура Толіка не давала йому спокійно їсти, активно працюючи ложкою, він встигав говорити. Більш того, Толік сьогодні був в ударі: - А чого ви такі кислі сидите? Ви кращі послухайте яку я сьогодні картину бачив, Мона Ліза, в порівнянні з нею жалюгідна мазня. Тож, слухайте, йду я до Вас, а у тачки Чиря лобове розбите. Слухайте, все-таки немає чогось красивіше розбитого лобового скла Мерседесу найреальнішого жлоба на світі. Ох хотів би я потиснути руку людини який створив це диво і сказати велике людське спасибі. А я до речі знав, що сьогодні щось таке буде. Мені сон віщий приснився: ніби Місяць з неба впав і прямо мені під ноги і розбилася на осколки. Я ще подумав, що сон дивний якийсь. А побачив машину Чиря і зрозумів – сон був у мене віщий. - Толя, а в цьому самому твоєму віщому сні ти не бачив, де узяти батькам людини, яка створила це саме диво, що б віддати Чирю 1000 доларів за заподіяні його машині пошкодження. – нарешті перервав своє мовчання Ігор Білозерський. – до речі, наступного разу бачити дивні сни – дзвони, ми закриватимемо Іллю в коморі або зв'язуватимемо, щоб він не створив ще один, як ти кажеш, шедевр, тому що він виявляється не знає, де треба ганяти м'яч. - Тисяча американських тугриків? Круто. Почекайте, а ви вже виплатили кредити за квартиру і машину? – поцікавився Толік. - О, Боже! Ми ж про це зовсім забули! – схлипнула Білозерська. – ми не потягнемо виплату по кредитам разом з цією тисячею. - Мама! Ми тепер житимемо на вулиці? – захвилювався Максим. - Ні, Максим. На вулиці живуть коти, пташки, собаки, а бомжі живуть в підвалах, каналізаціях і на горищах. – співчутливо пояснив Толік. - Слухай, Ілля, а ти з першого удару так роздовбав скло або кілька разів довелося бити? – з непідробленим інтересом запитав Толік. - З першого разу! – гордо відповів Ілля і вперше посміхнувся за цей вечір. - Молодець, знайшов чим гордиться! – прикрикнула на Іллю мати. - Ілля, а ти знаєш, якщо через те, що твої батьки тепер повинні Чирю 1000 доларів, ваша сім'я не виплатить вчасно кредит за квартиру і машину, унаслідок чого ви позбудетеся всього свого майна, то ти станеш автором найдорожчого удару в історії світового футболу. Я думаю якщо поділити зарплату самих високооплачуваних футболістів на кількість ударів зроблених ними під час гри і тренувань, то вони все одно будуть обходиться набагато дешевше керівництву їх клубів ніж твій. – бадьоро підсумував наслідки виниклого інциденту в сім'ї Білозерських Толік. - Молодець, Толік. Ти знаєш як підтримати друзів в скрутний час. - уїдливо помітила Галина. - Відчуваю несправедливі докори на свою адресу. Моя вам порада – прибережіть їх для інших. Мені для друзів нічого не шкода. Вам скільки потрібно – тисяча? - Біля того! Триста у нас є але нам же ще кредит виплачувати треба. – Пожвавився Ігор. - Добре! Я позичу вам тисячу. Хоч дві. Без жодних відсотків і термінів. – Відповів Толік так, ніби він щодня позичав комусь з своїх знайомих декілька тисяч доларів. – Зараз зробимо. Дещиць Шевченка почав гарячково ритися в кишенях піджака. Коли він майже витягнув його назовні, щось зупинило його і він засунув портмоне назад. - Стоп! Тисяча доларів сума все-таки велика і невідомо коли ви мені їх повернете – так що мені хотілося б попросити у вас спочатку про одну послугу. Нічого складного, потрібно просто допомогти мені розіграти одну мою знайому, триста доларів для цього якраз досить. - Добре по руках! – І Білозерські довірилися Дещицю, як фермери довіряються під час засухи заклинателю дощів. 11. 07. 2001. Елітний салон краси «КОСМО-ЛАЙФ». 14:55. Коли Галині Білозерській вже закінчували робити укладання, пролунав рінгтон її мобільного. - Вибачте дівчата, я упевнена, що це мій чоловік. Якщо я йому зараз не відповім, він мені увечері обов'язково влаштує сцену. – сказала Галина і потягнула руку до мобільного. Майстер перервала свою роботу, а Галина розмовляла з ревнивим чоловіком. Говорила вона достатньо голосно. Чи то її співбесідник був глухий, чи то Галині хотілося що б всі відвідувачки салону краси чули цю розмову. - Ой, Ігор Сергійович, як добре, що ви мені подзвонили! – Вигукнула Галина. – Ви дзвоните мені з Женеви або ви вже повернулися в Києві? … Це дуже добре, тому що ми всією сім'єю літали на кориду до Іспанії, а ви ж знаєте як мій Йорік не любить авіаперельоти. … Так, у нього знову стрес. Я хотіла б записати його до вас на прийом. Йому ваші сеанси дуже допомагають. … Добре, спасибі. До побачення! Галина Белозерськая відключила мобільний і майстер знову взялася за свою роботу. - Ваш чоловік, що так не переносить польотів, що без психолога ніяк не можна обійтися? Коньяком не пробували лікувати. - Поцікавилася майстер. - Ви що? Який чоловік? Йорік – це мій кокер-спанієль. Для нього кожен політ – це стреси. А стрес у таких собак може стати причиною розладу шлунку або випадання шерсті. Взагалі що завгодно може трапиться: порушення статевого життя або втрата сну. - А що тепер психологи і з собаками працюють? – здивувалася майстер. - Звичайно. Ігор Сергійович взагалі великий талант. Він в Голлівуді і з мишами, і з птахами, і з мавпами працював. У нього була прекрасна практика в Голлівуді, але через сімейні обставини йому довелося повернуться на батьківщину. І тепер він практикує в Києві. – Пояснила Галина. Слово «Голлівуд» магічним чином подіяло на решту відвідувачок салону. - Пробачте, а ви не могли б мені дати телефон цього Ігоря Сергійовича. – зразу ж попросила одна з відвідувачок. - Добре, але у нього дуже багато клієнтів і до нього важко записатися на прийом. – Попередила Галина майбутніх клієнток Ігоря Сергійовича. 11. 07. 2001. Квартира Білозерських. 14:55. - Галина, ти просто розумниця. … Тепер скажи, що Йорік не переносить авіаперельоти і ти хотіла б записати його на сеанс до Ігоря Сергійовича. … От так. Добре. Молодець, справа зроблено. … Коли у тебе попросять телефон Ігоря Сергійовича, то дай ваш номер, але скажи, що у Ігоря Сергійовича дуже багато роботи і до нього дуже важко потрапити на сеанс. Добре, тепер давай прощатися. – з цими словами Толік Шевченко відключив мобільний, розвів в сторони руки, неначе він захотів обхопити ними цілий світ, і задоволеним голосом звернувся до якихось невидимих мешканців квартири Білозерських. - Трест «Пітерс, Таккер і Насреддін» оголошується відкритим. 11. 07. 2005. Квартира Білозерських. 17:50. - От зараза! Я вже майже до космосу підключився, а тут цей мобільник. – Вилаявся Толік Шевченко, коли залунав телефон. – Знаєш, Ігор, чому стародавні індуси могли поринати в нірвану, - у них не було мобільників. Толік невпевнено шарив рукою по столу заставленому пивними пляшками. Було видно, що після пережитих за тиждень стресів друзі вирішили підключиться до космосу серйозно. Нарешті Толік знайшов свій мобільний: - Бодя, привіт! … Знову ти про гроші Бодя. Який ти все-таки нудний. Тебе, що в житті окрім грошей ніщо більше не цікавить. … Так я пам'ятаю, що я винен тобі двісті гривень. … Заспокойся, Бодя. … Я просто вирішив перевірити нашу дружбу грошима і ти цей тест, Бодя, не пройшов. Все прощай. - Толік Шевченко відключивши мобільник відразу звернувся до Ігоря. – Ігорьок, може ще пива, для відновлення зв'язку з космосом. Ігор Білозерський не відповідав, почувши розмову Толіка і Боді, він впав в той самий стан трансу в якому він перебував ще вчора. - Ігорьок. – Знову звернувся до друга Толік. – Ігор, ти чого? Нарешті Ігор вийшов з трансу і процідив крізь зуби: - Щось я твоєї бухгалтерії не розумію. Вчора погрожував нам тисячу доларів у борг дати, а Боді сьогодні не можеш двісті гривень повернути. Обличчя Шевченка змінилося. - А ти про це. - Про це. – Ствердно сказав Ігор. - Ігор пам'ятаєш ми читали в дитинстві про Насреддіна, Бендера, містера Пітерса і Таккера мріяли бути схожими на них. Це ж наш шанс. А якби я сказав вам всю правду, ви б могли відмовитися. Ти не панікуй Ігор, я все продумав. План просто ідеальний. Отже можеш навіть не переживати, вже завтра ти будеш ось так само сидіти за столом і рокладати по стопках стодоларові купюри. Ця так само вірно як те, що сьогодні неділя, а значить Галка, коли прейде з салону приготує своє фірмове блюдо – картоплю фаршировану грибами. У цей момент хлопнули вхідні двері і до квартири увійшла Галина Білозерська. Роззувшись, вона увійшла до кімнати. - Ну як я? – Задоволеним голосом запитала Галина. - Щось між – «А-а-а…» - З цими словами Толік почав стогнати і зображати відвислу щелепу. – І «У-у-у...» – Тепер Дещиць став витирати долонями неіснуючий слин. Галина засміялася. - Так би і з'їв. – Оцінив Ігор. - Будеш хорошим хлопчиком, вночі спробуєш. А поки візьми у мене з сумки молоко і пластівці і неси їх сюди на стіл, вечеряти будемо. - Почекай, ти ж знаєш, що я не люблю пластівці. Крім того, сьогодні неділя, а ти ж готуєш по неділях картоплю фаршировану грибами. – Запротестував Ігор. - Ігор, ну яка картопля? У мене ж манікюр за п'ятдесят доларів! – Відповіла йому Галина. У відповідь на обличчі Ігоря з'явилася підступна усмішка і він поцілувавши Галину сказав: - Добре, люба! Тільки нагадай мені, що б я перечитав на ніч той розділ з «12 стільців», в якій великому комбінатору перерізують бритвою горло. – І з тією ж самою усмішкою Ігор обернув свій погляд на Толіка.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.0116930007935 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design