«Психо»(1959) – Роберт Блох.
«Психо»(1960) – Альфред Хічкок.
«- Ви, впевнені, що його мати мертва?»
«Психо» Роберт Блох.
Роберт Блох американський письменник, учень Говарда Лавкрафта, в останній рік 50-х років двадцятого століття написав роман «Психо». За словами автора ідея твору взята з реального життя, а точніше зі справи маніяка Еда Гейна.
Як би там не було, а історія про психопата Нормана Бейтса нагадує звичайні детективи, які писались тоді і зараз, у великій кількості. Такий собі «пляжний романчик », прочитав та забувся.
Маріон Крейн краде гроші фірми щоб почати нове життя зі своїм коханцем Семом Лумісом. Вона їде до нього за сотні миль, тікаючи від минулого. З’їхавши з шоссе, Маріон потряпляє до готелю де зустрічає свою смерть. Сестра Маріон Лайла Крейн разом з Семом Лумісом розпочинають пошуки зниклої жінки.
Навіть не можу збагнути чому сценарист Джозеф Стефано адаптував абсолютно прохідний твір Роберта Блоха під екранізацію?! Та що сталось те сталось і за роботу взявся Альфред Хічкок.
Режисер раніше вже звертався до теми психів у стрічці «Мотузка», тоді двоє молодиків вбили свого товариша. Зняв так, що, мабуть, вперше хвилюєшся за вбивць. Парадокс? Так, інколи буває.
У «Психо» Хічкок, не на жарт вирішив полоскотати нерви глядачів та зробити виторг фартацевтам на «валідолі». Тут вам і відмінна робота оператора Джона Рассела від якої напруга досягає найвищої точки, моторошна музика Бернарда Хермана, що стала просто таки легендарною, та власне, режисерська робота. Альфред Хічкок знявши «Психо», одним пострілом вбив двох зайців: підтвердив реноме «короля» саспенсу та започаткував моду на кіно та романи про вбивць-маніяків(«Мовчання ягнят» та інші тому приклад). Режисери фільмів-жахів запозичили також технічні новації – різку зміну подій та нагнітання ситуації задопомогою характерної музики.
Не дивлячись на досить детальну ілюстрацію книжки Роберта Блоха, Хічкок все таки змінив деякі деталі: знаряддям вбивства за книжкою була сокіра, у фільмі - ніж; Норман Бейтс, у романі товстий та в окулярах, у фільмі - худий молодий чоловік без окулярів тощо.
Варто зазначити, що у «Психо» було ще декілька продовжень, які проте не мали того успіху, що оригінал. У 1998 році був знятий ремейк на фільм Хічкока з Вінсом Воном, Джуліан Мур та Віго Мортенсоном у головних ролях. Навіть екранізувався у форматі серіалу під назвою "Готель Бейтс"(до роману Роберта Блоха не має жодного відношення). Навіть Ентоні Перкінс, виконавець ролі Нормана Бейтса, сідав у режисерське крісло щоб продовжити історію психопата. Та йому не вдалось навіть наблизитись до Альфреда Хічкока – стрічка мала сумнівний успіх.
«Психо» це класика і хоч у теперішнього глядача фільм не викличе прискореного серцебиття від збільшення адреналіну в крові то принаймні дасть змогу побачити з чого все починалось.
Тепер, зупиняючись у готелі при дорозі не забудьте спитатись у господаря чи живе він з мамою? Якщо так, тоді заберайтесь звідти і пошвидше.
