Хата Члєніна. Члєнін, голий знизу по пояс, сидить в твердім кріслі і дивиться 1198 серію сєріала "Нє родісь буржуєм". Він чуха лисину і провертає в м"ячеподібній голові всі можливі варіанти, з ким би сьогодні ввечері можна було б випити казьонної водкі - врага чєловєка.
Входить Швалін. Він сякається собі в кулак, потягується, розпиздяйською походкою наближається до Члєніна і протягує йому руку. Члєнін вітається.
Швалін: Слава КПСС!
Члєнін: Який СС?
Швалін: Та нє! КаПеСС!
Члєнін: А-а! Ну, сідай.
Члєнін бере хрустальний бокал зі столу і їбашить його об підлогу. Через дві секунди вбігають Іванов, Пєтров, Сідоров, Мягков і Нєміров - вірні слуги Члєніна.
Члєнін: Водкі! І стакани!
Швалін: А може тєкіли?
Члєнін: Ах ти сука буржуйська! Розкуркулю к єбєнє матєрі! (до слуг) Водкі, я сказал!
Швалін (ображено): Ладно, пойдьот. Але тоді ще би треба батон і майонез.
Члєнін: Батон і майонез!
Слуги стаєй убігають. Заходить Манка.
Манка: Владімір Ілліч, к вам прийшов якийсь мудак. Каже, шо його звать Штірліц. Но по віду - долбойоб.
Члєнін: Сюда його!
Входить Штірліц.
Члєнін: Шо нада?
Штірліц: Губная помада!
Члєнін: А ну нє хамі, буржуйське падло! Помаду йому... Хуя гну!
Штірліц: Так я як раз о буржуях побалакать хотів.
Швалін: Ну-у! Рожай!
Штірліц: А у вас курить можна?
Члєнін (нервово): Да кури уже, блядь!
Штірліц достає з кишені плаща пачку "Космоса".
Члєнін (злісно): Ах ти буржуй йобаний! "Космос" он куріт! "Бєломор" - вот шо можна. На тобі. (щедро протягує Штірліцу папіросу)
Швалін забиває трубку.
Штірліц: В общем, о масонах! Ой, бля, то єсть, о буржуях. Короче, слуги ваші, вєрниє пси, так сказать - всі єсть буржуї поголовно. Я слєжку почав ще місяці зо два тому. Так виявляється, шо вони рябчики жруть і ананасами давляться днями, оливками об"їдаються, ікрой заморской, пиздять кружки ваші - здають на метал. А шо саме страшне, вони вбили вашого папугу, господін Джугашвалін... і згодували його сусідському коту.
За вікном чути сите нявкання. У Члєніна починається дика гикавка. Він сцить кип"ятком на тигровий килим і їбашить кулаком об дубовий стіл.
Швалін: Шо с вамі, дорогой Члєнін?
Члєнін: Я взволнован! Кроти! Сукі! (про себе: по любе нада сьогодні вечером напіздосолфєтицця!)
Швалін: Шо дєлать будете?
Штірліц: Не знаю, шо ви там дєлать будете, а мнє лаве нада за стукачєство бєссовєстноє!
Члєнін кида на підлогу м"ятий червонець. Штірліц жадно хапає його і кладе в кишеню, потім підходить до столу, бере з нього вазу з трояндою і ставить на підвіконник. За вікном чути звуки радості і дзенькання пляшок.
Швалін: На хуй?
Штірліц: Єй свєта больше нада! (кланяється і з словами "Слава жовтню!" йде з кімнати)
Входить Манка.
Манка: Чьо-нібудь нада?
Швалін: Ти нада!
Члєнін: Мовчи, уябень! Маночко моя, пєрєпєлочко моя! Пулємьот діставай скоріше!
Манка дістає десь із області жопи пулємьот.
Швалін: Ні хуя собі дівуля!
Члєнін: Ну, хорош, хорош. Кончай дрочіть втіхаря!
Швалін: Щас-щас...
Члєнін: Маночко моя, пєрєпєлочко моя, щас прийдуть мої вірні імбецили. Так постріляй їх к єбєням. Тіки диви, шоб водка не пострадала. Жертви нікому ні нужни.
Вбігають захекані Іванов, Пєтров, Сидоров, Мягков і Нєміров - вірні пси Члєніна. У Сідорова на губі висить кусок рябчіка. Він цього не помічає. Від усіх штирить ананасовим перегаром.
Члєнін: Манко, шмаляй!!! Плі, плі, плі - три рублі!..
Манка: А ну, сукі, на колєні, їбалом к стєнкє, водку с карманов і на пол!
Вони виконують. Манка висаджує в них п"ять кілограмів казьонного свинцю. Ті з синцями повзуть один за одним геть з кабінету.
Члєнін: Молодєц, Манка! Даю тєбє "Гєроя Совєцкого Союза!"
Манка всирається від радості: покидає кімнату вприприжку: так, що гівно з-під її юбки розлітається по периметру кімнати. Швалін облизується і лізе під стіл.
Члєнін: Буржуї!
Вертається Штірліц. В руці він тримає вазон з квіткою.
Члєнін: Што ето?
Штірліц: Ето гєрань!
Члєнін вертить в руках вазон, а потім вириває квітку з корньом, а вазон протягує назад Штірліцу.
Члєнін: А зємлю, зємлю - крєстьянам!
Дія 2.
(камера для допитів в КГБ)
В чорних пальтах сидять на желєзних стільцях Малдер і Зубоскаллі. У Зубоскаллі в зубах серп, у Малдера в руці молот. Перед ними стіл. За столом навпроти сидить зв"язаний Штірліц. Його морда побита і сумна.
Малдер: Шпрехт шнелль!
Штірліц мужньо мовчить. Малдер б"є його молотом по кумпалу.
Зубоскаллі (вийнявши з рота серп): Шнелль шпрехт!
Штірліц по-геройськи мовчить. Скаллі серпом відтинає йому яйця.
Штірліц: Ладно, уговорілі. Хорошо, я буду говорить! Я буду говорить! Да, да! Я долбойоб, я підарас. Но я жить хачу! Пощадіть! Клянусь мгновєнієм!
Малдер кладе на стіл одкритку перед очима Штірліца, на якій зображені - спочатку Маркс, потім Енгельс і в кінці Члєнін.
Малдер: Шо це? Як би ти назвав цю картіну?
Штірліц (задумливо): "Облисєніє марксізма"!
Малдер: Ти зачєм цвєток на подоконнік поставив? Цвєток здох!
Штірліц: Так ось ви чого! Блін, а я-то вже думав, чого це ви до мене доїбались?.. Розумієте, мнє наш вождь дєньгу дав, а під окном мужики стояли - друззя мої. Ми домовились, буде условний знак, шо роділісь дєньгі на пропой.
Зубоскаллі: І всьо?
Штірліц: І всьо!
Зубоскаллі (до Малдера): Нє вєрю я єму. А ти, Лис?
Малдер: А хуй йо"зна, мо і правду каже. Но пам"ятай, істина десь рядом!
Зубоскаллі: Кончай піздєть єрунду! Істіна гдє-то рядом, істіна гдє-то рядом, блять, а у мєня тєлєфон одключили за неуплату.
Малдер (закурюючи "Морлі"): Буржуї, бля. Всє дєньгі оккупіровалі! Шо за народ?! Правітєльство, йоб мать його, все розікрало, більше красти нічого, а народу похуй! Хоть пиздь його, хоть раком став - даже спасібо скаже совєцкой власті.
Зубоскаллі: Та да, їм Ільїч со стєнки улибаєцця і вони довольні.
Малдер: Так чого на них ніхто не нападає?
Зубоскаллі: Так у них нічого нема. На хуй кому така страна!?
Малдер (бичкуючи цигарку об підошву): Да нє, тут, на мою думку, інший хвактор грає роль. Просто, я ж кажу, скільки не вбивай, не оккупіруй - всім похуй. Ну, захватить їх Гєрманія Вєлікая, ну і шо? Як співали оди во славу дєдушкі Члєніна, так будуть славить Гітляра. А нахуй дядє Адіку страна, де ніхто робить нічого не хоче?
Зубоскаллі: Не пизди, а то накаркаєш!
Малдер: Та я вже прикусив язик. І вообще, фєноменальний народ, русскіє. Всє братья, всє сьостри. Мілосєрдіє, взаімопоніманіє і уваженіє царіт. Єбать... соціалізм!
Зубоскаллі (вичищаючи бруд з-під нігтів): Шось ти розпиздівся, хуй ушастий. Умний, да? Годі! Бо доложу заступнику дірєктора Сфінктеру!
Малдер: Ага, повірив! Як мене уволять, з ким тоді їбаться будеш і до матері їздить на прочуханку?
Встає Штірліц.
Штірліц: Гаспада, а я вам тут не мішаю?
Малдер і Зубоскаллі (в один голос): Мішаєш. Заткнись!
Штірліц: Так, може, я піду?
Малдер підходить до Штірліца і розв"язує йому шнурки на ногах, які були зв"язані між собою, а потім виставляє його копняками за двері. Закриває двері. Штірліц стоїть, чує звуки бійки за дверима і матюкається собі під ніс, що не додумався раніше, як звалити звідти. Він заспокоюється і до нього потроху доходить, які тупі ці америкоси.
Дія 3.
( Массква )
Хата вождя пролєтаріата. Вечір. У зовсім нерозкішних апартамєнтах з газєтою в руці і хуйньою в голові сидить сумний Члєнін. У дверях з"являється Швалін. В руках у нього піво і невеличка таранька, а в зубах люлька.
Швалін: Я тут подумал, што одной водкой нам нє обойтісь.
Члєнін (роблячи вигляд, що відривається від читання, хоча насправді він ніхуя не читав, бо читати не вміє): Ето ти правільно подумал. Казьонная водка без казьонного піва - казьонниє дєньгі на вєтєр!
Швалін: Да-да. (ставить принесене на дубовий стіл)
А скажіть, чого ви такий сумний? Шото случілось?
Члєнін (корчить грусну гримасу): Та, блядь, буржуєв розвелося, нах, як кітайцев!
Швалін: Ну-ну, нє скажитє, откуда нам знать, шо там у кітайцев. А може їх там пару штук, а всьо остальноє - піратскіє копії ілі голограми?
Члєнін: Нє шуті! Нє відіш? - я в пєчалі!
В цей час в кімнату без стуку заходить Кончітта.
Кончітта (до Члєніна): Папа, можна я пойду поіграю на балалайкє?
Члєнін (байдужим тоном): Роби, шо хош.
Кончітта (радісно): ...А потом почітаю перед сном Маркса і подою мєдвєдя?
Члєнін (байдужим тоном): Можна. І нє забудь нас здать в КГБ!
Кончітта: Налийте й мені, то я нічого нікому не скажу!
Швалін: Може налить?
Члєнін: Та ти шо, ващє?! Їй же трінадцять!
Кончітта: Да, я уже взрослая! Правда, мама?
Швалін: Правда-правда.
У кімнаті появляється пауза. Вона літає і всім стає незручно. Члєнін раптом зривається з місця.
Члєнін: І с кєм ето?..
Кончітта: Ну-у-у... Ето, ти його, кароче, не знаєш.
Члєнін: Ану пиздуй геть!
Кончітта заплакана уходить. Доходячи до дверей, вона повертається.
Кончітта: Мєжду прочім, сьогодні у школі я напісала сочінєніє "За Члєніна я готова гніть на рудніках!". Пять получила. Користуючись з незручної ситуації, яка заплутала її батька і матір, вона поспішно удаляється.
Швалін: Так рєбьонка у гроб можна загнать, а подчас, і самому сиграть в ящик...
Члєнін: Давай, наливай!
Дія 4.
По безлюдній вулиці іде стомлений допитом Штірліц. Він куре і через кожні два кроки плює собі під ноги. Штірліц всім своїм виглядом показує, наскільки йому остоїбенило виколупувать з зубів махорку. Мимо нього крадькома топає маасквіч, в руках несучи два рулона туалетного паперу.
Штірліц: Уважаємий, скажитє пожалуйста! А гдє ето ви туалєтну бумагу досталі?
Маасквіч (пошепки): Із хімчісткі несу!
Штірліц (сам до себе): От я долбойоб!
Дія 5.
( Зданіє КГБ )
У кімнаті для допитів, подібно до пітекантропів, що борються за кусок м"яса, Малдер і Зубоскаллі пиздять один одного табурєтками по голові. В Малдера вибите одне око, у Зубоскаллі - чотири передніх зуба, і вона схожа на Шуру в молодості. Обоє вже дуже стомилися, але продовжують пиздити один одного з звірячим ревінням. Входить пофігіст Хуліо.
Хуліо: Вот ви тут глупостями занімаєтесь, а у дворі напротів апєльсіни дают. Всі наші уже там, кромє Сфінктера.
Малдер (припиняючи гамселити Зубоскаллі): А де він?
Хуліо: Стоіт в очєрєді за талонами на талони.
Зубоскаллі (користуючись ситуацією і гатячи Малера по колінній чашечці): А ти чого тут.
Хуліо: А мнє ето всьо пофіг.
Він прокашлюється і уходить по-англійськи. Малдер від болю згинається в три погибелі, але встигає вкусити Зубоскаллі за сраку. Зубоскаллі підскакує і б"ється головою об лампочку Ільїча. Проісходіт коротке замикання і вона замертво падає на підлогу. Вмикається аварійний генератор і в кімнаті уже стоїть охорона і Хуліо.
Охоронець: Хто її убив?
Малдер: Пофігіст Хуліо. Правда, Хуліо.
Хуліо: Ага.
В кімнату, просякнуту їдким запахом поту, слини і крові, заходить зморений кілометровою чергою Сфінктер.
Сфінктер (до Хуліо): Ти її убив?
Хуліо: Та мені впадло повторять.
Сфінктер: Расстрєлять!
Дія 6.
В кабінеті вождя пролєтаріата сидять в три пизди п"яні Члєнін і Швалін, вони грають в літрбол на щелбани. Швалін виграє чергову партію і відвішує смачний репан Члєніну. Той кричить і втрачає свідомість. Вбігають буржуйські ублюдки-слуги вождя і копняками добивають його, навіть не підозрюючи, що він просто дуже п"яний. Швалін розуміє, шо тепер він вождь. Він дістає з шухляди стола канцелярські ножиці, більше схожі на сєкатор і збриває собі майже все волосся на голові. Після цього повертається до захеканих слуг. Ті жваво, всі як один, тичуть пальцями в бік кишень Члєніна. Швалін придивляється і бачить, шо з кожної кишені і навіть із рукава торчать куски рябчиків і свіжого ананаса.
Швалін (гордо): От буржуйська срань!
Слуги вірно, як корови, мотають головами. Входить Манка.
Манка: Ого!
Швалін: Ага. (після паузи) Значить так, в утрєннєм випускє газєти "Красная Плєсєнь" напєчатать стіх. (Манка витягує із бюстгальтера перо і чорнильницю)
Камєнь на камєнь,
Кірпіч на кірпіч.
Умєр ваш Члєнін
Владімір Ілліч!
Манка записує і удаляється. Швалін жестом показує слугам, що вони можуть піти. Слуги йдуть геть. Швалін бере зі столу "Капітал", підходить до трупа вождя пролєтаріата, кладе книгу йому в руки і схрещує їх на грудях. Через дві хвилини входить Сфінктер, він ретельно оглядає тіло, довго задивляючись на розпухшу морду Члєніна, більше схожу на відпижджену бджолами жопу, і питає у Шваліна, який картинно читає "Отче наш".
Сфінктер: У нєго нічєво больше прі сєбє нє било?
Швалін: Нєт, только "Капітал". Он до конца жизні оставался вєрєн тому, чєму учіл нас. Чесний, участлівий, мудрий Владімір Ілліч! Какая утрата! (Швалін відвертається від Сфінктера, щоб той не побачив, як він ледве стримується від сміху, згадуючи, як спочатку одправив дєдушку Ілліча щелбанами в нокаут, а затим його ж вірні слуги добили його ногами)
Сфінктер: Да, горє! Прічіна смєрті - отравлєніє діоксіном.
Швалін: Как ето?
Сфінктер: А он подєржался за гєрань, подарєнную Штірліцем, которая била пропітана етім ядом. Ето кітайская дрянь. Щас очєнь модно єю травіть. Послєдній піск, так сказать.
Швалін: Понімаю, понімаю. А гдє сєйчас етот буржуй сраний?
Сфінктер: Штірліц щас под кайфом ловіт уже сємнадцатоє мгновєніє вєсни. Он в псіхушкє. У нєго разтроєніє лічності. Кромє того, что он долбойоб, он утверждаєт, что он єщьо і полковнік Іссаєв, і Саня Тіхонов. Піздєц єму! (продовжує оглядати тіло) А в карманах у Владіміра Ілліча нічєго нє било?
Швалін (щиро хита головою): Нє, я сам лічно провєріл! Только "Капітал". "Капітал блек"! І ващє, чо ти тут мнє допрос устроіл, блядь? На кол нє хо, чі на Соловки?
Сфінктер: Всьо, спасіба, я закончіл. Ухожу.
Сфінктер бере Члєніна за ноги і витаскує за двері кабінєта. Двері зачиняються. Швалін залишається сам. Він спокійно всідається в крісло і закурює люльку. За вікном, десь далеко чути балалайку. Швалін щуриться і хитро ухмиляється. Проходить трохи часу, він докурює люльку, відкладає її вбік і, оглянувшись по бокам, дістає з кишені рябчика і ананас. Напхавши повний рот, він із задоволенням неспішно починає їх пережовувати.
Швалін (сам до себе): Да-а. Родітся буржуєм нєвозможно, буржуєм можно только стать!
В кімнаті воцаряєтся гробова тиша, час від часу її порушує тільки чавкання і далекі звуки осиротілої балалайки.
