„Перший раз у твоїй студії. Перший раз я була з тобою як жінка, а не модель. Вперше ми цілувались. Перший секс на столі, серед паперу, пензлів, акварельних та масляних фарб... Потім –жорсткий диван і запах твоєї шиї. Я люблю тебе...”(З ЩОДЕННИКА)
+++++ВОНА+++++
.„Ніколи не думала, що ти вмієш малювати. Навіть десь глибоко в душі не могла уявити тебе з грифелем чи пензлем в руках. У тебе руки злодія. Чи музиканта. Надто тонкі та жіночні, як на мене. Я люблю руки чоловіків. З точки зору хіромантії, твої руки—прекрасні. Книга, яку легко читати. Червона лінія серця. Трохи обірвана голови. Розвинуті і незміщені пагорби Венери та Апполона. Широка долина Марса... Ти мав би бути великою людиною, твій Юпітер досить ясно дає це зрозуміти...
Але я власне не тому ними милуюся. Радше навпаки: намагаюсь не дивитись на твої долоні і форму пальців з наукової точки зору. Бо так я починаю надто добре тебе знати. А я прагну розуміти. Тож краще взяти тебе за руку і пестити нею своє обличчя. Дивно: така холодна. Я вважала, що твої руки завжди випромінюватимуть тепло. У будь-якому випадку. Навіть по смерті... По смерті?! До чого тут це ?. Ти ж не вмієш вмирати. Я можу навчити, бо ж недарма в театрі виступаю. Хоча навіщо тобі то?”—я притуляюсь до тебе. І мене охоплює злість. „Якого милого ти такий відчужений? Ти вже не любиш мене? Не любиш?! Чому ти мовчиш? Чому ігноруєш мої дотики? Чуєш?!”—уже своєю, гарячою та зовсім не жіночною рукою, яка краще б пасувала мужчині ( з міцною долонею, квадратними пальцями, надто розвиненим Юпітером та Сатурном, широченним Марсом), я вдарила тебе. Ти й не ворухнувся. „Скотино! Смієшся з мене?! Я не пробачу тобі . Не навиджу! Я все знаю про неї...”
У синіх сутінках, на темному атласі їхнього ліжка не так видно кров, в якій спало двоє. Одна—дихала рівно, а проте надто глибоко. Нерви, певно. Інший—не дихав, тримаючи у грудях лезо свого ж таки мисливського ножа.
+++++++++
„...Суд визнав невинною громадянку А. в смерті громадянина В, оскільки він помер від зупинки серця, за три години до нанесених підсудною ударів ножем.
Однак, зважаючи на нестійкий психічний стан, громадянку А відправляють на примусове лікування у Львівську обласну психіатричну лікарню...”
-Та ще кажуть , що вона з ним жила, а він си завів коханку... Вона довідала си та й хтіла го лишити...
-А я чула м гей би вона ніц не знала і лиш в остатню ту ніч він їй оповів правду.
- Ніц ви не знаєте. Нагло хлоп вмер від інкфарту, то певно тиск у воздуху чи що...а вона знала про тоту його курву та все прощала. Дівчата, вона ж любили його найбільше в світі. Чи ж те не бачили як дівка на нього дивилась...
- Любити то любила, але хто го зна що в неї в голові було. Як любила то не дала би іншій ним користати. Не стерпіла би!
- Покиньте. Вам би лиш пообмовляти. Вона ніч з трупом на ліжку спала та ще й порізала його із злості. То нещасна дівка. Певно батьки чимсь нагрішили, от вона і терпить.... Казино України
+++++ВОНА+++++
Ти дивишся на мене, коли я роздягаюсь. Ти дивишся на нас у дзеркало, коли ми кохаємось. Ти вчиш мене і вчишся у мене, коли я хочу просто пеститись. Ти –ніжний, я –агресивна. Ти—жорстокий, я—покірна. Ти –змінюєшся, я –фантазую
„Ти привів мене до себе в майстерню, де я вперше побачила твої картини. Мої фотографії. Моє обличчя на полотнах, моє тіло. Я хотіла заплакати від щастя. Я люблю тебе?.. люблю.
Якби ти зник—я б зійшла з розуму від горя. Якби покинув—здійснила б самогубство. Якби зрадив—убила би...”(З ЩОДЕНННИКА)
