На білій широкій тарілці, серед моря кетчупу, поважно розляглися щойно зварені сосиски. Прикрашені краплинами гірчиці, вони розповсюджують смаковитий аромат, який лоскоче ніздрі і стрімко скочується десь вглиб живота, викликаючи голодне хвилювання.
Неквапливо, смакуючи кожен рух, береш правою рукою виделку, наколюєш ближню сосиску і щедро викупавши в кетчупові підносиш до рота... затримавши на кілька секунд, насолоджуєшся незрівнянним м’ясний запахом, милуєшся гаммою кольорів, відчуваєш її тепло... але не витримавши, по тваринному жадібно відкушуєш шматок. М... який салют смаків, солонувато-м’ясний, прикрашений кислувато-помідорним та солодко-пекучим гірчичним змушує рот за мить наповнитися слиною і швидко пережовувати, ніби боячись, що хтось із оточуючих може вкрасти твоє)))
А на тарілці лежать ще 2 сосиски і манять, а всередині зароджується маленький жаль, що їх стає з кожним відкушуванням все менше ;-)))
Але нічого! На тебе ще чекає томатний сік!!!
