Туалет в дитячому садку. Підготовча група. Після обіду діти справляють потребу: хто де, хто яку… В кутку, підозріло склавши руки долонею до долоні і тримаючи їх поряд з обличчям, стоїть Петрик. Підходять Павлик і Дмитрик.
Павлик: Що ти лобиш?
Петрик: Молюся.
Павлик: Мама казала, шо це тлеба лобить до того, як поїв.
Петрик: Я тоді не встиг.
Павлик підходить ближче, впритул і починає кричати.
Павлик: Аааа!!! Він желе шоколадку!!!!
Дмитрик: Уа… Е!...
Петрик повертає замурзане обличчя до друзів.
Петрик: Це щоб я співав краще!
Павлик: Дай і мені!
Дмитрик: Уу, ее, іі…
Петрик: Не дам!
Павлик: Ну дай!..
Петрик: Не дам я тобі!
Дмитрик: Уа-а…
Павлик (ковтаючи слину): О, і Дмитлик теж хоче, але ти можеш дать тільки мені.
Дмитрик (стурбовано): Бля-аа… Уу…
Петрик: Ні, не дам, я сказав!
Павлик: Ну і не тлеба! Я дома поїм. Задіня-гавядіна, кусок шоколадіни, сольоний агулєц, на полу валяєцца, нікто єво ні єст. (дразниться пальцем біля носа).
Підходить Абраша з жовтим фломастером, який він вкрав в когось зі столу.
Абраша: Міняю на фломастег.
Петрик: О, давай! Мені жовтий і треба!
Хитрожопий Абраша ховає залишки шоколадки до кишені і виходить. За ним виходить Петрик, якому вже нічого не треба, і Дмитрик, тому що всі виходять.
Дія 2
Заняття в кабінеті логопеда. За столом, що прогинається під вагою стосів журналів «Соsmopolitain», сидить Даздраперма Сільвєстровна, логопед і жінка пишних форм. Вигляд в неї як раз відповідний до її професії: здоровенний рот, що може все говорить і робить дуже чітко, і все інше, що краще не бачити. Дуже ясно і зрозуміло те, що окрім цієї спеціальності, вона могла б працювати лише пугалом в городі поміж буряками і кукурудзою. Вона втомлена і задає тупі банальні питання, які вже всім набридли.
Даздраперма Сільвєстровна: Ким хто хоче стать, коли виросте? (Петрик тягне руку) Так, Петрик?
Петрик: Я – фоліст!
Даздраперма Сільвєстровна: Добре, молодчина. Тільки не фолістом, а солістом… Павлик, а ти?
Павлик: Гіталістом я буду.
Даздраперма Сільвєстровна: Гітар-ристом! Тр-реба пр-равильно говор-рити! Дмитрик, а тим ким хочеш стати у майбутньому?
Дмитрик: Га?
Даздраперма Сільвєстровна: Ну, ким хочеш стати, коли виростеш, станеш великим? Ось Петрик – співатиме, а Павлуша на гітарі гратиме, а ти що хочеш робити колись, коли виростеш?
Дмитрик: А, бля… (б`є себе в груди кулаком).
Даздраперма Сільвєстровна: Ким-ким?
Дмитрик: Хуй, ббе-е, тю! Ии-и!..
Даздраперма Сільвєстровна: Де ти вже таких слів нахапався?
Дмитрик (лізучи рукою в штани): Залу, па-па, бе-е, хуй, бля…
Петрик (здогадавшись): А! він хоче сказать, що буде басістом!..
Даздраперма Сільвєстровна: Шоб я таких слів більше не чула!
Дмитрик: Пу-бум! Ху… Ии-и…
Даздраперма Сільвєстровна: Абраша, а ти?
Абраша: А я буду їх пгодюсіговать.
Даздраперма Сільвєстровна: Ну, раз ви всі в майбутньому хочете стати музикантами, давайте вивчимо пісеньку, де треба правильно і гарно вимовляти всі слова. Значить так:
Їхав грека через рєку,
Бачить грека – в рєкє рак.
Сунув грека руку в рєку,
Рак за руку греку – цап!
Тепер по черзі всі повторюємо!
Петрик:
Їхав грека целез реку,
Бацить грека - а там рак.
Всунув грека руку в реку,
Рак за руку греку цап!
Даздраперма Сільвєстровна: Молодець!
Павлик:
Єхав глєка челєз лєку,
Баче глєка – в лєкє лак.
Усунув глєка луку в лєку,
Лак за луку глєку хап!
Даздраперма Сільвєстровна: Ну, трошки не так, але, загалом, непогано. Дмитрику, твоя черга!
Абраша:
Єхал ггєка чєгєз гєку,
Відіт ггєка – в гєкє гак.
Сунул ггєка гуку в гєку –
Вот дугак!
Всі дружно гигочуть і встають з своїх стільців.
Дія 3
Дитячий майданчик біля дитсадка. Всі діти граються в пісочницях, загрібаючи пісок як посцявші коти. Деякі пиздять один одного совочками по морді, а ногами – по нирках. Видно, що додаткові заняття по чжиу-джитсу не пройшли даремно. В декого чорний пояс, в декого жовті труси… на голові. Всі дуже задоволені. За обдертим кущем щось ворушиться. Це Дмитрик знайомиться з новою іграшкою – гумовим шимпанзе з відкритим ротом. Вони дуже схожі і підходять один одному. З дверей виходить Надія Василівна – завідуюча і вихователь. Вона помічає рух за кущем і з цікавості підходить ближче. Дмитрик старається з усіх сил ввіпхнути свого цвіркуна мавпі до рота, але цьому заважає банан, який вона тримає біля пащі. Тому Дмитрик бере його до рота, міцно стискаючи гнилими молочними зубами і продовжує запихати свій прищ в нещасну тварину.
Надія Василівна: Святі угодники! Шо ти робиш!!...
Дмитрик (мичить з бананом в роті): Буу-уу…
Надія Василівна починає шльопати Дмитрика по задниці, від того той вищить, але своє діло не полишає. Надія Василівна б`є ще сильніше, Дмитрик верещить ще голосніше. За огорожею люди зупиняються і спостерігають за цим процесом, яка більше схожа на збочену сцену із педофільського порнофільму, ніж на виховний процес.
Паралельно до огорожі ходить взад-вперед Абраша і за цукерки пропонує розказати охочим «всю правду» про інцидент.
