ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 660
Творів: 10027
Рецензій: 15150

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза думи

Час народження

© Максим Колиба, 04-05-2006
Час пройшов. Хтось порізав його, як полотно на маленькі клаптики. Зима залишилась у минулому. А ми пішли далі. Зі своїм болем, з своїм  щастям. І те, й те інше тримаємо біля серця як найдорожче.
Час. Відкрив нас світові, розкрив нам очі, розрізав наші уста до розмови, пробив наші вуха до слуху. І за це ми слухняно йому служимо. Час стікає з найближчої ринви весняним снігом. Падає на наші голови неслухняними краплинами, а ми нервово тремтимо, бо любимо, щоб наші гормони виходили на світ в теплу, суху погоду, коли все навколо усміхається... сміється.
Ми. Нас немає. Існую я, існуєш ти, існують всі. Але не ми. Мабуть, ми залишилися десь посеред зими між скажено дурних слів і жаданих посмішок. Живемо там, хоча давно відчуваємо, що навколо весна. Вона тільки починається, все наново народжується. І ніхто з НАС не задумується, шо вона знову помре в осінній холод. Але це НЕ МАЄ ЗНАЧЕННЯ. Бо це буде інша історія.

А зараз... Залишаюсь Я, забувши про все і всіх, лиш би відчути теплий смак весняних уст, з його незамінним дощовим присмаком.
Зараз... Я дозволяю ЧАСОВІ бавитися собою, як забавкою, лиш би він продовжив цю весну для мене.
І я скоро знову народжуся. Подивлюся новими, яскравими очима на новий, сонячний світ. І МИ будемо літати. Дивитися зверху на барвисті моря і землі і дивуватись, чому ми не бачили цього раніше.
І впадемо... у це свіже, прохолодне море. І будемо плавати у ньому, збираючи омите каміння. Воно буде відблискувати веселим промінням, що виходитиме з наших очей і сонця. А потім будемо лежати на березі, пересипаючи пісок крізь пальці, ліплячи піщані фігури диких русалок. Час буде стояти. А під кінець... Підемо додому, де нас зустрінуть всі... І усміхнемося.
І мені дадуть ім’я.
І я буду жити.

15. 03. 2004

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0155799388885 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif