Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 1174, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.152.5.73')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза думи

Час народження

© Максим Колиба, 04-05-2006
Час пройшов. Хтось порізав його, як полотно на маленькі клаптики. Зима залишилась у минулому. А ми пішли далі. Зі своїм болем, з своїм  щастям. І те, й те інше тримаємо біля серця як найдорожче.
Час. Відкрив нас світові, розкрив нам очі, розрізав наші уста до розмови, пробив наші вуха до слуху. І за це ми слухняно йому служимо. Час стікає з найближчої ринви весняним снігом. Падає на наші голови неслухняними краплинами, а ми нервово тремтимо, бо любимо, щоб наші гормони виходили на світ в теплу, суху погоду, коли все навколо усміхається... сміється.
Ми. Нас немає. Існую я, існуєш ти, існують всі. Але не ми. Мабуть, ми залишилися десь посеред зими між скажено дурних слів і жаданих посмішок. Живемо там, хоча давно відчуваємо, що навколо весна. Вона тільки починається, все наново народжується. І ніхто з НАС не задумується, шо вона знову помре в осінній холод. Але це НЕ МАЄ ЗНАЧЕННЯ. Бо це буде інша історія.

А зараз... Залишаюсь Я, забувши про все і всіх, лиш би відчути теплий смак весняних уст, з його незамінним дощовим присмаком.
Зараз... Я дозволяю ЧАСОВІ бавитися собою, як забавкою, лиш би він продовжив цю весну для мене.
І я скоро знову народжуся. Подивлюся новими, яскравими очима на новий, сонячний світ. І МИ будемо літати. Дивитися зверху на барвисті моря і землі і дивуватись, чому ми не бачили цього раніше.
І впадемо... у це свіже, прохолодне море. І будемо плавати у ньому, збираючи омите каміння. Воно буде відблискувати веселим промінням, що виходитиме з наших очей і сонця. А потім будемо лежати на березі, пересипаючи пісок крізь пальці, ліплячи піщані фігури диких русалок. Час буде стояти. А під кінець... Підемо додому, де нас зустрінуть всі... І усміхнемося.
І мені дадуть ім’я.
І я буду жити.

15. 03. 2004

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.77175307273865 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …