Заручена, обвінчана…. В білому платті із вельоном ішла поза хмари любов.
Я одягну біле плаття і розпущу коси…і мовчки ждатиму приходу весни… Тільки серце моє не врятують сльози мертвої забутої невинності… Я цілуватиму твої руки, які колись торкалися сміття. Оберігатиму твою кров, що нею впивалися у винних погребах. Шукатиму те, що їхні очі не бачили, бо очі давно закупив ювелір для своєї крамниці. Вплету у волосся стрічки вічної юності. Відзеркалюсь у твоїх очах... і зникну, щоб бути завжди поряд тебе, щоб бути тільки твоїм… Олексій Новосельцев ЛьвівАнгелом
