ВІТЕР "Східно-Західний", ПОРИВЧАСТИЙ 7-12 м/с.
УКРАЇНА. КИЇВ. РАНОК. НЕДІЛЯ. 6:27. ДЗВІНОК НА СТАЦІОНАРНИЙ ТЕЛЕФОН.
- аллло... - почувся сонний голос, змішаний із солодким сном.
- вона в мене закохалась! - радісно пролунало на тому боці трубки
- шооо? - не радісно пролунало на тому боці трубки, але не тому шо перше
- вона в мене закохалась! - і ще більш-радісно пролунало на тому боці трубки, на тому, що з самого початку
- хтооо?
- во - на!
- хто, вона? - із не цікавістю запитав голос, наголосивши на слові "вона"
- "НУВОНА" - Іііірка! - пролунало нечленороздільно
- яка Ірка?
- ну Ііііііірка!
- яка, в сраці, Ірка? Нічненко?
- нє!
- Мала?
- та не така вже й мала...
- не ростом - прізвищем - МАЛА?
- аааа-нє!
- яка, в сраці, Ірка? - із деякою роздратованістю запиталося
- ну Ірка, з моєї нової роботи.
- а це хто дзвоне?
- а, ЦЕее, хто?
- Аня
- Аня!? яка Аня... - а Пашка де? І чого ти трубку береш?
- А тобі яке діло? Зараз покличу. - пролунало невдоволено.
Почулося як з того боку Аня розбудила Пашку:
- Вставай, то тебе - штрикаючи в бік ліктем промовила дівчина
- аа... шо? - ще в напів-сні промовив Пашка.
- бери, тебе до телефону - передаючи телефонну трубку, Аня, накрилася ковдрою з головою
- хто то? - байдужо запитав він
- "аязнаю" - пролунало десь із-під ковдри.
Пашка протягуючи голос алокнув:
- алллло.....
- Пашка? - відповів додзвонювач
- ну... - відповів Пашка додзвонювачу
- Пашка, вона в мене закохалась!
- хто в тебе закохався в 6:30 ранку, в неділю?
- Іііірка!
- з роботи? - із догадкою промовив Пашка. Сів на ліжко.
- ага! - хвалькувато-пишаюче сказав не Пашка і не Аня.
- з чого ти взяв. Ти ж лише тиждень на роботі...
- ну, коротше, я йду "коли-то-такий" а вона йде мені на зустріч. І така: "Прівєт!", усміхнулася і пішла далі.
- і шо? це значить шо закохалася?
- та ти би бачив як вона на мене подивилася коли сказала "Прівєт"! це ж видно!
- і це все? ти з цього зробив висновок, що вона в тебе закохалася?
- блін, та куча таких всяких нюансів...
- які, наприклад?
- ну коротше, "коли-то-такий" йду ксерити там документи якісь... бачу вона стоїть - робить ксерокопії. І тут в неї папір закінчується. вона така "ой! папір закінчився, ти не позичиш мені пару листочків?"... що ти на це скажеш?
- чесно кажучи, не вбачаю тут ніякого кохання...
- чого! в неї! закінчився папір.... якраз тоді... "колияпідішов"!? - а?
- може в неї прооосто закінчився папір. І тут підійшов ти...
- я щось ніколи не бачив, щоб в неї закінчувався папір, коли хтось інший підходив...
- так шо в неї кожного разу закінчується папір коли ти підходиш?
- нє... ну я не знаю.... я ж там лише тиждень працюю...
- дай тобі Боже, хоч "рєдко, хоть в нідєльку раз" мізків побільше....
- слухай далі! коротше "коли-то-такий" сиджу шось там працюю, там в мене документи шось не сходяться. А ше пред тим начальник попросив там зробити одну штуку - там графік домалювати, бо має приїхати якась комісія...
- ближче до діла - ближче до тіла... - "підквапив" Пашко
- ну коротше, я зробив ті документи, діло не в тому... і сиджу, думаю - поп’ю кави. Тут відкриваю шухляду - а в мене кави немає. ну думаю -" най би тобі шлях і шлюх!" - нема кави. Я такий питаю: "а в когось є кава?" Тишина - як в собаки в буді. В кабінеті 10 чоловік. ну тут я розвертаюся і такий кажу до цієї Іри "Іра, а в тебе є трішки кави, бо в мене тут закінчилася, а йти в магазин ніколи, бо зараз куча роботи". А вона така - "Так, звичайно" і достає із шухляди - червону пачку кави. і так каже з усмішкою "на".
- гиии
- це ж прикинь - ніііхто мені не дав кави. Тільки вона. Ще так народ на неї подивився - побачили зразу що вона закохалася в мене. То ж збоку ще краще видно... - під час розповіді на тому боці трубки було явно чути Пашки сміх, який майже виходило стримувати йому.
- блін, дядьку, ти собі гонеш! з такої дурниці роздути прям до кохання... - решта слів пролунало повз-трубку до ковдри, а точніше до Ані - чуєш каже шо дівчина закохалася в нього бо позичила йому каву із червоної пачки!
- блін, та я тобі реально кажу що вона в мене закохалася. ти якийсь дивний...
- то, Я, дивний!? то, ТИ, дивний. коротше потім поговорим. я тут хочу спати...
- та так... знаю як ти хочеш спати... зараз будеш "грати" свою Аню... ладно, всьо, пака... Ані привіт... і голоску її "тоненькому" та "ніжному"...
- Та то спросоння... пака... - посміхнувся Пашка і поставив трубку.
Далі він почав лоскотати, як Король Лоскотун, під ковдрою Аню.
- Так шо то за Іра в нього закохалася. І хто він такий?
- та то мій друг... смішний такий чудак - в нього фантазія інколи така бурна - раз "коли-то-такий" приходе до мене і каже... шось в мене така чуйка, що я цього року одружуся...
- гиии - і шо - одружився?
- та ше поки що нє... ну в принципі ше рік цей не пройшов...
- а ми, коли, зробимо сім*ю?
- кх-кх-кх - закашлявся Пашко - поспішиш людей насмішиш - давай зараз про це не будемо.
- а колииии?
- піііізнііііше - із хитрою посмішкою приблизився Паша до Ані.
Детальніший розвиток наступних їхніх подій читайте у спеціальному випуску "Як і через що Паша і Аня стали сім’єю"
А, поки що, через тиждень.
ВІТЕР "Північно-Західний", 7-13 м/с
УКРАЇНА. КИЇВ. РАНОК. НЕДІЛЯ. 5:57. ДЗВІНОК НА СТАЦІОНАРНИЙ ТЕЛЕФОН.
- аллло... - почувся найбільш сонний голос, змішаний із сном.
- Алло! Це Анька, чи Пашка? - бадьорий і радісний голосок пролунав у трубку.
- Аня. Зараз Паші дам трубку. Паша - на тебе... твій ранковий друг - причому "ранковий друг" пролунало із деякою роздратованісю.
- аааааааа - пронив Пашка в телефонну трубку.
- Алло! Пашка-Пташка? Це до Вас телефонує Ваш друг. - із радісною запльованістю промовилося
- шо ти хочеш в шість ранку - це речення було сказане з дещо більш критично-нецензурним змістом, який би не хотілося передавати. Але думаю, кожен зможе додати правильні слова, якщо уявить, що хтось до нього телефонує в 5:58 ранку - в недільку.
- вона мене не кохає - із дзеркально-протилежним голосом пролунало в трубку
- вав! як ти догадався - із стабільністю сказав Пашка
- ну.. ТА Я ЖАРТУЮ! Ми кохаємо один-одного! Коротше ти будеш моїм старшим дружбою?
- кииим? - проснувся Пашка-Пташка в одну мить - СТАРШИМ ДРУЖБОЮ - це що жарт такий? ти в своєму розумі?
- аааа - дядько, я одружуюся!!! - феєрично із максимальоною задоволеністю і празникуватістю вигукнув додзвонювач
- та ти не одружуєшся - ти просто йо.. - ти просто з глузду з*їхав! на кому - на тій своїй Ірі?
- ага!
- на тій, ксерокопійній - кавуподаючій Ірі?
- ага!
- бо вона в тебе закохалася?
- ага! І я в неї також!
- ти в своєму розумі - чи тобі щось пороблено? чи ти ще, бл.. чи ти ще бл... чи ти ще блін не проснувся?
- та нє ріально!
- а що на цей раз - вона тобі сказала "Прівєт" і підстрибнула? чи вона принесла бумаги ксерокопійні і сказала що була тобі винна? чи може ще раз позичила тобі кави? ти шо повністю ідіот - чи ти притворяєшся? ти другий тиждень на роботі. - роздратовано стурбований голос Паші розбудив, вже наново "заснуту" Анічку.
- та нє... просто "коли-то-такий" йду... а вона так сміється і тортик мені дає. Ну я швиденько побіг якусь квіточку купив. Прийшов до неї... поцілував її у щічку... а вона в неї така ніжна, така ніжна як то є такий ніжний колір світеру... ну я не знаю... така вона ніжка, що таке враження що розтане під поцілунком... а її очі... вони такі глибокі - такі глибокі
- як криниця в тебе в селі? - саркастично засміявся Пашка
- ну такі як Маріанський жолуб... може навіть трохи глибші.. десь так на кілометра 2... глибші...
- але ж тортик це не привід одружуватися... - намагався стримати себе від роздратованості промовив вже не сонний Павло
- вона ж всюди біля мене... і я тепер біля неї...
- так вона ж працює з тобою.
- нєаа...
- в смислі "нєа". Це не та Іра з роботи? чи це вже якась Свєта, яка включила кондиціонер "якраз для тебе", коли тобі було спекотно?
- та нє, ця Іра, вона з роботи, але я не казав що вона працює з нами. Вона взагалі не із моєї фірми і не з фірми клієнтів - вона просто побачила мене... і пішла за мною - бо я її доля - це любов з першого погляду
- так чекай-чекай - ти ж казав що вона тобі із шухляди каву дістала в червоній пачці - значить то її "шухлядя"? - у хвилюванні неправильно вимовивши слово "шухляда" виясняв Паша
- нєееее - то взагалі якась інша шухляда. Блін ти бачу нічого не зрозумів. Я тобі все розкажу по-порядку.
Я влаштувався на роботу в понеділок. Потім у вівторок йду на роботу, йде Іринка і так дивиться на мене - усміхнулася і сказала "прівєт". Потім в середу її не було. У четвер бачу вона біля ксерокса стоїть. Я ще так здивувався - чого вона там стоїть, адже ксероксом не можна іншим користуватися. А вона така розвертається і каже шо бумагу забула. а в п'ятницю я сиджу в офісі, з народом ще не дуже спілкуюся і тут попросив кави - всі морознулися. А вона якраз зайшла в офіс. І побачила що всі морознулися і давай достати каву із якоїсь першої шухляди. Там її потім співробітники ледь не прибили, що вона по чужих шухлядах лазе. А я за неї заступився. Ну на наступний тиждень от вона мені тортик принесла, і я її в театр запросив. Ми там сиділи дивилися щось не пам*ятаю що. Але який там театр - ми сиділи і милувалися один одним... Потім пішли, купили солодкої вати - і дивилися на нічне місто яке зливалося вогниками із нічним небом - так і подавало знак - це твоя доля дядьку - це вона...
- а може вона якась "того"?
- в смилі "того"?
- хоча... ви двоє якісь "того"... слуп слупа знає... яблуко знайшло свою іншу половинку, собака побачила свій хвіст, Ромео і Джульєтта реінкарнувалися, Дід Панас зловив мух, а не нас. Я буду твоїм старшим дружбою.
