Як я хочу, щоб ти згадала мене… Нам було так добре вдвох. Коли ти була маленькою, я з тобою спав, їв, плакав. Навіть, коли ти впала з велосипеда, я зробив собі таку саму «бубу», як у тебе, здавалось, що так тобі стане легше. А пам’ятаєш, як ти захворіла на вітрянку? Ми тоді, розмалювали мене зеленкою, щоб тобі не було сумно одній і щоб ти швидше одужала.
Ти дорослішала, пішла до школи. Ми разом вчили букви. Помаленьку, ще зовсім невмілими руками, ти писала слова. Перше слово, котре було написане тобою - моє ім’я. А на мій п’ятий День народження ти посадила мене на стільчик, взяла фарби і пензель та попросила не рухатись, і я чемно сидів, з нетерпінням чекаючи , як ти намалюєш мій портрет.
Я не образився, коли це сталось вперше…Просто подумав: «З ким не буває?!». Я стояв годину, за нею пішла інша, почав накрапати дощ, я швидко намок, грязюка прилипала і вбиралась в мене. Через день ти згадала. Мені не потрібні були твої сльози, адже на кожен твій поганий вчинок, я придумував тисячу виправдань, я так тебе любив. Ти пообіцяла, що це був перший і останній раз і я повірив.
Думав, що ми завжди будемо разом, а коли ти виростеш, то будеш брати мене на свої наради, зустрічі, конференції.
Пройшло 10 років, а ти так і не згадала про мене, можливо знайшла кращого. Мене з’їли тисячі хробаків, у мене немає вуха, ока, та й взагалі мало що залишилось…
Ти тепер зяйнята. Тобі 19. Дім робота, сон відпочинок – немає часу на розваги. Та що там розваги? – ти навіть на себе не можеш знайти хвилини.
А як же я? Якби ти хоч згадала, як мене звати… Тоді, моя душа б заспокоїлась і потрапила туди, де всі такі, як я.
Мені стали сумно.. Гарячі краплі сліз, капали із моїх холодних очей. Міня.. Як я могла забути про тебе? Ти віддав мені усе, пожертвував всім, чим могла пожертвувати улюблена іграшка, найкращий друг.Ти був не лише іграшковим ведмедиком - ти мав душу! Невідомо звідки, в голові, в пам’яті з’явились думки, образи відчуття, котрі, ще були у маленької. Захотілось захисту, захотілось назад в утробу матері, там де тепло, там де хороше. Я тримала в руках лист від найкращого друга. Ти знаєш, Міня, а я так і не знайшла такого друга як ти, ніхто мене так не вміє підтримати, розвеселити. Ти був мені не просто іграшкою, ти був частиною мого життя. Як я могла так погано з тобою вчинити? Де мені тепер тебе шукати. Я втратила тебе навіки. Ти потрібен мені..
