Дитинство майже будь-якої людини зазвичай тісно пов’язане з казкою. Це перше, що спочатку чує дитина у виконанні батьків чи бабусі, що вона починає самостійно читати.
Українська народна казка стала суттєвим чинником створення літературної казки. Різниця між ними лише в тому, що автор літературної казки, пропускаючи крізь призму власного світобачення фольклорну, видає свій власний варіант. Серед українських письменників, що вирішили спробувати себе у цьому жанрі, можна назвати Марка Вовчка («Кармелюк», «Невільничка», «Лимерівна», «Ведмідь», «Дев'ять братів та сестриця Галя»), І. Франка («Фарбований Лис», «Лис і Дрозд», «Осел і Лев», «Заєць і їжак», «Вовк війтом»), Панаса Мирного («Казка про Правду та Кривду»), М. Коцю¬бинського («Хо»). В літературі XX століття до цього жанру зверталися А. Дімаров («Про хлопчика, що не хотів їсти», «Для чого людині серце», «Блакитна дитина»), Н. Забіла («Про ліниву дівчинку»), О. Іваненко («Лісові казки», «Казка про веселу Аль», «Казка про маленького Ніка»), Ю. Ярмиш («Їжачок і Соловейко», «Ведмежа і Полярна зірка»). Серед письменників ХХІ тисячоліття хотілося б виокремити і детальніше розповісти про молодого автора Любомира Дереша, який нещодавно спробував себе у цьому новому для нього жанрі.
Любко Дереш знайомий читацькому загалу як автор книжок «Культ», «Архе», «Поклоніння ящереці», «Намір», «Тереза та парабола», «Трохи пітьми». Нещодавно видавництво Грані-Т запропонувало читачеві новий твір письменника – «Ганя – заклиначка змій», який складається з 6 невеличких яскравих книжок, кожна з яких становить окрему історію з життя головної героїні. Не дивлячись на те, що ця казка, як і будь-яка інша, в першу чергу орієнтована на дитину, вона буде цікавою і корисною і для дорослого читача.
На матеріалі першої частини цієї казки хотілося б розглянути її внутрішні складові та особливості, які притаманні класичній фольклорній казці, і які вже були додані фантазією автора.
Зачин «Осінньої казки» утримується в рамках фольклорної ініціальної формули «Жила собі одна сім'я. В цій сім'ї жили тато, мама і дідусь, а також дівчинка, яку звали Ганя». Проте вже наступне речення дає змогу зрозуміти, що це сучасна казка «У Гані був ще старший брат, але йому було вже шістнадцять, і він переїхав до іншого міста в університет, де вивчав китайську грамоту». Кінцівка казки має авторський характер «Після вечері Ганя купалася й розповіла всю історію своєму надувному восьминіжкові, а він уже розповів її мені, а я – вам. Тому все в цій історії – правда.
Якщо, звичайно, восьминіг чогось не прибрехав».
Неодмінним елементом будь-якої казки є надзвичайні, фантастичні персонажі, речі, тварини. Казка, яку ми розглядаємо не є винятком. Перший надзвичайний герой, з яким ми зустрічаємось, це дідусь Ганусі, точніше його професія, він – заклинач змій, погодьтесь, це незвичайна професія звичайного українського пенсіонера. Як і у будь-якого заклинача змій, у дідуся Ганусі є кобр Саїд, який може розмовляти і слухати «справжнє Зміїне Радіо». На цьому перелік надзвичайного не закінчується: підійшовши до брами, яка розпочинає коридор бажань, головна героїня зустрічає двох ворон. Ворона зазвичай символізує мудрість, хитрість, Дереш розглядає цей символ по-своєму, «Ми ті, хто говорить тільки правду, - відповіла одна ґава, зліва.
Тобто, це я завжди кажу правду, - поправила та ґава, що справа. – А вона якраз весь час бреше». Блукаючи коридором бажань, Ганя зустрічає червоного коня з трьома очима, який прямує у банк за мільйоном доларів, табун степових риб, які поспішали до краси і вічної молодості, і-Жука-і-Жабу, яка прямувала у світле майбутнє, блакитноокого полярного ведмедя. Тваринні образи можна зустріти у звичайній народній казочці, щоправда, їх смислове навантаження має дещо інший відтінок. Дереш сміливо взяв самобутні символи, образи і переробив на свій лад – будь-яка чудернацька істота, у нашому випадку і-Жук-і-Жаба – провербіальний образ, у нього виступає як те, чого не вистачає у світлому майбутньому, кінь, який зазвичай виступає у ролі вірного товариша і помічника в цій казочці. Його за допомогою асоціацій можна ототожнити з гарною машиною, яка є обов’язковим моментом у мріях людини про фінансовий добробут, мільйон доларів, незліченні скарби. Табун степових риб символізує незліченну кількість людей, які бездумно прямують до краси і вічної молодості, не розуміючи, що це неможливо, час все одно візьме свої, та вона все одно женуться за своєю ціллю. Білий ведмідь вказує на особливість людської психіки. «От візьми і не думай про жовту мавпу, яка стрибає з гілки на гілку й верещить… у якої волохата голова й жовті зуби! Не думай про неї». Тобто те, про що нам говорять ми уявляємо і починаємо про це думати, навіть якщо нам це зовсім не треба. Взагалі то образ ведмедя у фольклорних казках ми можемо зустріти досить часто. У давні часи існувала думка, що походження людини чи роду в цілому могло бути від ведмедя.
Майже в усіх народних казках присутня магічна числова символіка. Ця казка не є винятком, знайти дорогу до коридору бажань Ганусі допомагають три чарівних однакових листочки, потім тричі в коридорі вона зустрічає чарівних створінь. Невипадково саме дві ворони зустрічають її біля брами, бо це число так само є чарівним.
Саме завдяки такому симбіозу елементів народної казки і авторської фантазії ми маємо як результат чудову дитячу казку, яка може навчити чи не найголовнішому у нашому житті – правильно поводитись з власними бажаннями. Щасливою людина може бути і без вічного життя, мільйона доларів у кишені. Кращим життя не стає за помахом чарівної палички. Ця казка ще раз нам нагадує, що все у руках людини, лише вона може змінити своє життя.
