- Все з мене годі! Так, я розумію, ти вже можеш тапочки приносити, гавкати, давати лапу, приносити палку, що ми з тобою успішно розучували весь цей рік. Але це не достатньо. хто буде сміття виносити, поливати квіти і я вже не веду мову про прибирання після твоїх інтелектуальних ігор? Чи ще скажи що я занадто вимогливий до тебе? Мені байдуже, що ти папуга. Я також колись, за теорією Дарвіна, був мавпою. І що? і зараз я успішна людина. Так що давай-давай... в мене сьогодні гості - вчися і будь чемний!
- а не достатньо того, що я окрім цього, ще вільно спілкуюся на чотирьох мовах?
- в словничок підглядати - це не називається спілкування на іспанській
- добре... добре! тоді на трьох... я в словничок підглядаю лише тоді, коли забуваю як деякі слова пишуться...
- ти, до речі, пишеш, як курка лапою!
- вибач, але в мене дійсно лапи наче в курки. І знаєш чому? БО Я ПАПУГА! Крім того, не будемо говорити що ти знаєш лише дві мови! Українську і суржик!
- я тобі казав, що переходити на "лічності" негарно!
- на особистості!
- «не умнічай»!
- я би щось сказав про останню фразу... але має бути, з нас двох, хоча б хтось розумніший... А, і ще одне, тобі, мабуть, потрібно собаку завести, а то ці тапочки і гавкання мені набридли. Не папугаяче це діло...
Так людина і папуга могли б ще довго сперечатися, якби не пролунав дзвінок-соколик у дверцята і не прийшла до гомо-сапієнса його гомо-сапієнска - либідка сіроока...
- Привіт - сказав господар - селезень привітний.
- Привіт - відповіла йому чар-дівчина. Краса її була дивовижно безмежна. А усмішка.... о ця прекрасна усмішка, яка була настільки яскрава, і давала так багато тепла, що сонячні батереї, мабуть, не справилися б із цим потоком.
- давай сюди свою накидку - галантно поводив себе дресирувальник друзів наших менших, приятелів чубатих, пташенят наших пернатих.
- ой - вигукнула вона, сплеснувши в білессечкі долоні, у рученьки свої тендітненькі! - який "чудовий пташка" - а це хлопчик чи дівчинка.
- ну.. - хотів промовити щось папуга-папужка, але його вхопив за горло, за шийку лебедину, молодик. - еєєии- пролунало із дьобочка пернача.
- це хлопчик - чоловік промовив, кліпнушви 3 разки аби правдоньку-матінку заховати. І відвів погляд у даль....
- ой який він гарний! а він вміє розмовляти?
- нууу як тобі сказати - це ж папуги - курячі у них мізки...
- утютю мій малесенький... скажи "Кєеееша!", "Кєеееша", "Кєееееша хароший"
- I do not want to burn out us... but take away her, because this ideotizm each time - begins to bother... - промовив папужечок, що в перекладі означає: "я не хочу спалити нас... але забери її, бо цей ідеотизм кожного разу - починає набридати..."
- ой! а що це він таке сказав!? - із зацікавленістю, яку важко підробити, як у дитиночки, промовила кудрява красунечка.
- бле белє канторас мечотос інос, просто щось собі бормоче, ти ж знаєш цих папугаїв - завжди щось почують і промовляють. Папугаї!
- ааа - нафарбована взяла паличку-шваброчку і почала "тикати" у пернатенького - скажи "Кєеееша!", "Кєеееша", "Кєееееша хароший"
- "Кєееееша хароший" - папугаячим голосочком промовив папугайчик-попугайчичок.
- ух ти - диви сказав! сказав! ти чув?
- так? - із дуже поганою-препоганечкою грою в здивування, здивувався, не здивований хлопець-молодик - слухай може давай підемо на кухню вип*ємо чайку?
- ану ще раз скажи "Кєеееша!", "Кєеееша", "Кєееееша хароший"
- так що на рахунок чайку? може кави?
- ну скажи-скажи "Кєеееша!" - не перестаючи "тикати" палкою продовжувала прекрасна стать
- Блін, собі потикай тою палкою, захарила вже - йди пий чай! Ти ж на нього сьогодні прийшла. Ну що вирячилася!? так, я папуга який розмовляє. Іди вчися, ти, вінець в розвитку людства! Щоб швабру тримати, багато розуму не потрібно! А ти, дарвінівська мавпа, бодай переколінька твоїй матері, ти що - спеціально кожного разу приводиш все дурніших і дурніших? Що з вами люди!? Замість того щоб.. ЗАБЕРИ ШВАБРУ В НЕЇ З РУК!... так на чому я зупинився. Коротше ви мене зрозуміли... будьте уважними до себе і до всіх навколо!
Хлопець із дівчиною стояли в шоці ще хвилиночки зо п*ять. Після чого дівчина промовила голоском наче з пісні
- шо то було?
Від розгубленості чорнявий промовив
- де?
- папугай в тебе говорячий?
- та нєеее ти що? тобі здалося... як він може говорити - це ж папугай
- нє ну мені реально здалося шо він говорив...
- ідем вип*єм чайку... поговоримо...
- нє ну капєц оце мене зараз проглючило... - на що хлопчина усміхнувся - я реально думала що він шось говорив. дааа уж... буває... тааааак? бувааааає? бувааааає мій маленький папугааааайчичок. Скажи "Кєеееша!", "Кєеееша", "Кєееееша хароший" - і так його "тик-тик" палкою...
- куууууурррррка - сказав під дзьоб собі папуга.
Мораль: не тикайте в папуг палкою, це їм неприємно, може?
