

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	803
Творів:	12150
Рецензій:	18680

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

Легенда про Марека

© RemiK, 28-08-2008
Ні. Иии... Так, візьми вихор. Він ефективний проти пекельних стін. Ну, послухай мене. От бачиш? Мінус вісім. Знаєш, що це? Га? А це – досвід, малий, один з класичних прийомів Марека... Ти не чув про Марека? Ти ніколи не чув про Марека?! От молодь пішла. А в принципі, як ти міг чути про Марека, ти ж ще сопляк. Без образ. Ну, тоді вмощуйся зручніше, вийди з підземелля, щоб тобі ніхто не заважав. Та, на базар. Ну так от, слухай. Був колись собі простий геймер. І звали його Марек. Прізвище – Бжезинський, здається, але я не впевнений. Кажуть, в дитинстві він нічим не вирізнявся серед своїх одноліток і ніхто навіть не міг собі подумати, яку ж легендарну особу виховала його рідна польська земля. Але наполегливість – велика сила і саме вона дозволила Мареку стати тим, ким він є. Ріс хлопчина під впливом різних аркадних ігор, багато експериментував із жанрами і був, таким собі звичайним універсальним геймером. Однак вже у зрілому для геймера віці в 15 років, він зосередив свою увагу на такій мережевій грі, як „Краї Піднебесся”. Хороша така рольова гра, ти певно про неї чув. Має свої певні заморочки та особливості, як і будь-яка з сотень подібних ігор. Так от, вже з 15 Марек почав приділяти серйозну увагу своєму майбутньому в Краях Піднебесся. Він активно розвивав свого героя, не відволікаючись ні на школу, ні на особисте життя. Марек знаходив відповідні зв’язки, підвищував рівні та параметри свого героя і вже до 18, він впевнено стояв на ногах: мав шостий рівень у магів води. А вони в ті часи відігравали значну роль в Краях Піднебесся. Крім того, Марек знався з тролями, орками, гномами, торговцями, священиками та багатьма іншими кланами тієї землі. В своїх колах він був досить шанованою особою. Хоча звісно до Ради дванадцяти магів вогню йому було ще далеко. І ось тут, Мареку запримітилася чудова нагода апгрейтнути свого героя, піднявшись одразу на три рівні, з шостого на дев’ятий та ще й заполучити собі купу різного добра в скриню та специфічних вмінь, не говорячи вже про зв’язки. Сказати, що нагода ця була унікальною в тому світі, це не сказати нічого. Можливість полягала в наступному: Марек знайшов в печерах сірих тролів перепустку до турніру, що якраз проводився для його рівня. Маги повинні були змагатися за право стати учнем у одного зі старих провидців, які були над всім світом і мали надзвичайні знання. Учнем мав стати тільки один – переможець. Пергаментів, що запрошували на турнір було заховано тридцять два по всьому світі. Але геймери знайшли тільки 15. Цього було достатньо для проведення такого особливого турніру. І от, перемігши двох не надто вправних гравців, що певне купили своїх героїв, Марек зійшовся в поєдинку із давнім ворогом – Дереллом, магом вогню. Вони стали запеклими ворогами ще від часів останньої великої війни, що розколола Провінцію магів і зробила її вразливою та слабкою. З цього скористалися Орки, що часто нападали на провінцію, руйнуючи міста і вбиваючи новачків. Маги вогню і Маги води вважали один одного винними в такій сумній долі їх землі. Так от, бій відбувався на вершині гори Арануел поблизу Грендона – міста з славною історією, що вже майже перетворилось на руїни через нетямущих правителів. Дуель розпочалася з атаки Марека. Він рубонув Дерелла звичайною сокирою, що була змащенна слизом диких мавп Харапуела. Дерелл не очікував такого підступного удару і втратив сім очок. Він контратакував вогняними стрілами і зливою кислоти малахійців. Бійка була настільки цікавою, що ціла округа вирішила прийти подивитися. Гора вкрилася хмарами вічних темних сил, від чого ставала ще видовищнішою і більш непередбаченою. Після трьох годин боротьби, жоден не мав відчутної переваги. Дуель була настільки цікавою, що вже з різних кінців Піднебесся славетні герої та просто новачки йшли подивитися на запеклий бій найлютіших ворогів. Багато з них дарували подарунки майбутньому переможцеві, роблячи бійку ще важливішою. Сам Туамар, непереможний воїн, подарував свій Тростініантський щит. Єпископ Скотії віддав свою накидку і печатку, освячену святим Іоном. А мандрівник Дрейк Дай Маза Фака Дай Маза Фака пообіцяв, що переведе переможця у Долину духів і покаже місце гори Арамантра, що за легендами підвищує везіння тих, хто на ній побуває. Бій міг продовжуватися ще години три-чотири допоки в обох врешті не забракне елементарних сил та витривалості і долю поєдинку не вирішить один єдиний удар звичайним мечем. Однак, раптом Марек відчув запах диму. Він настільки був зайнятий поєдинком, що повернув голову до дверей тільки через п’ять хвилин. І тоді він побачив, що його коридор кишить язиками полум’я. Єдине, що він встиг зробити, так це закрити двері з коридору, щоб хоча б на кілька хвилин затримати полум’я. Марек зрозумів, що часу в нього не багато, тому й пішов на велику хитрість. Він скинув з себе обладунки та щит, знявши весь захист і сконцентрував усі свої сили на швидкому ударі меча-блискавки, щоб осліпити Дерелла. І йому це вдалося!!! Далі він з різних боків бив свого противника то вогняними сферами, то льодяним вихором. Вогонь же перебрався у кімнату і хвацько там господарював. Вимкнулась напруга, але в Марека був УПС і наступні п’ять хвилин він те й робив, що мотлошив свого давнього ворога. Країна Піднебесся ще не бачила такого поєдинку. Дерелл ледь не помер та святі допомогли йому вижити в знак вдячності за такий цікавий поєдинок. Марек переміг. Та ще й як! Коли пожежники після годинних баталій з полум’ям, що охопило весь будинок, нарешті увійшли до його кімнати, то побачили обгоріле тіло Марека, що й досі тримає правою рукою мишку. Кажуть, скелет випромінював якусь магічну силу і здавалось, що він от-от встане та піде. Найцікавіше, що після того поєдинку, герой Марека продовжував жити в Краях Піднебесся. На форумах різне говорили. Одні казали, що розробники зробили його просто незалежним персонажем. Але це не пояснює того, як він може спілкуватися в світі. Інші доводили, що героя купив якийсь мексиканець за п’ятнадцять мільйонів доларів у сім’ї Марека. Мені ж здається, що просто дух Марека переселився у свого героя в Краях Піднебесся, щоб вічно блукати мережею, відкриваючи нові простори та завойовуючи нові рівні. Не зважаючи ні на що, Марек і досі живе в Краях Піднебесся. Кажуть, він нещодавно став мандрівником та разом з Дрейком подорожує, відкриваючи та захоплюючи нові світи. Через певний час в Марека з’явилися свої прихильники і навіть послідовники. Кілька геймерів вчинили акт самоспалення, інші – банально наклали на себе руки, сподіваючись ожити в тілі власного героя. Хтось оживав, хтось – ні. Саме так виник в мережі таємничий клан мучеників, які переходять зі світу в світ, з гри в гру, вдосконалюючись і наповнюючи рольові ігри містичним змістом. І хоч влада з ними бореться, вони завойовують все нових і нових прихильників. А легенда Марека, легенда з якої все почалося, житиме в мережі вічно. Принаймні я так сподіваюся. Невже вам цього в школі не розповідають?! А... ні, дякую. Я буду вже бігти. Треба зайти до пенсійного фонду, ці бісові ліберали знову мені пенсію зменшили. Кажуть, що я все життя працював на „некваліфікованій роботі”. Ти таке чув? Роботу в комп’ютерному клубі назвали некваліфікованою. Все життя там... А зараз... Ну все, бувай. Я за собою закрию. Ти сьогодні зайдеш в замок. Ну тоді там і побачимося...
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00959706306458 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Легенда про Марека

Герой нашої доби