Ні. Иии... Так, візьми вихор. Він ефективний проти пекельних стін. Ну, послухай мене. От бачиш? Мінус вісім. Знаєш, що це? Га? А це – досвід, малий, один з класичних прийомів Марека...
Ти не чув про Марека? Ти ніколи не чув про Марека?! От молодь пішла. А в принципі, як ти міг чути про Марека, ти ж ще сопляк. Без образ. Ну, тоді вмощуйся зручніше, вийди з підземелля, щоб тобі ніхто не заважав. Та, на базар. Ну так от, слухай. Був колись собі простий геймер. І звали його Марек. Прізвище – Бжезинський, здається, але я не впевнений. Кажуть, в дитинстві він нічим не вирізнявся серед своїх одноліток і ніхто навіть не міг собі подумати, яку ж легендарну особу виховала його рідна польська земля. Але наполегливість – велика сила і саме вона дозволила Мареку стати тим, ким він є. Ріс хлопчина під впливом різних аркадних ігор, багато експериментував із жанрами і був, таким собі звичайним універсальним геймером. Однак вже у зрілому для геймера віці в 15 років, він зосередив свою увагу на такій мережевій грі, як „Краї Піднебесся”. Хороша така рольова гра, ти певно про неї чув. Має свої певні заморочки та особливості, як і будь-яка з сотень подібних ігор. Так от, вже з 15 Марек почав приділяти серйозну увагу своєму майбутньому в Краях Піднебесся. Він активно розвивав свого героя, не відволікаючись ні на школу, ні на особисте життя. Марек знаходив відповідні зв’язки, підвищував рівні та параметри свого героя і вже до 18, він впевнено стояв на ногах: мав шостий рівень у магів води. А вони в ті часи відігравали значну роль в Краях Піднебесся. Крім того, Марек знався з тролями, орками, гномами, торговцями, священиками та багатьма іншими кланами тієї землі. В своїх колах він був досить шанованою особою. Хоча звісно до Ради дванадцяти магів вогню йому було ще далеко.
І ось тут, Мареку запримітилася чудова нагода апгрейтнути свого героя, піднявшись одразу на три рівні, з шостого на дев’ятий та ще й заполучити собі купу різного добра в скриню та специфічних вмінь, не говорячи вже про зв’язки. Сказати, що нагода ця була унікальною в тому світі, це не сказати нічого. Можливість полягала в наступному: Марек знайшов в печерах сірих тролів перепустку до турніру, що якраз проводився для його рівня. Маги повинні були змагатися за право стати учнем у одного зі старих провидців, які були над всім світом і мали надзвичайні знання. Учнем мав стати тільки один – переможець. Пергаментів, що запрошували на турнір було заховано тридцять два по всьому світі. Але геймери знайшли тільки 15. Цього було достатньо для проведення такого особливого турніру. І от, перемігши двох не надто вправних гравців, що певне купили своїх героїв, Марек зійшовся в поєдинку із давнім ворогом – Дереллом, магом вогню. Вони стали запеклими ворогами ще від часів останньої великої війни, що розколола Провінцію магів і зробила її вразливою та слабкою. З цього скористалися Орки, що часто нападали на провінцію, руйнуючи міста і вбиваючи новачків. Маги вогню і Маги води вважали один одного винними в такій сумній долі їх землі.
Так от, бій відбувався на вершині гори Арануел поблизу Грендона – міста з славною історією, що вже майже перетворилось на руїни через нетямущих правителів. Дуель розпочалася з атаки Марека. Він рубонув Дерелла звичайною сокирою, що була змащенна слизом диких мавп Харапуела. Дерелл не очікував такого підступного удару і втратив сім очок. Він контратакував вогняними стрілами і зливою кислоти малахійців. Бійка була настільки цікавою, що ціла округа вирішила прийти подивитися. Гора вкрилася хмарами вічних темних сил, від чого ставала ще видовищнішою і більш непередбаченою. Після трьох годин боротьби, жоден не мав відчутної переваги. Дуель була настільки цікавою, що вже з різних кінців Піднебесся славетні герої та просто новачки йшли подивитися на запеклий бій найлютіших ворогів. Багато з них дарували подарунки майбутньому переможцеві, роблячи бійку ще важливішою. Сам Туамар, непереможний воїн, подарував свій Тростініантський щит. Єпископ Скотії віддав свою накидку і печатку, освячену святим Іоном. А мандрівник Дрейк Дай Маза Фака Дай Маза Фака пообіцяв, що переведе переможця у Долину духів і покаже місце гори Арамантра, що за легендами підвищує везіння тих, хто на ній побуває. Бій міг продовжуватися ще години три-чотири допоки в обох врешті не забракне елементарних сил та витривалості і долю поєдинку не вирішить один єдиний удар звичайним мечем.
Однак, раптом Марек відчув запах диму. Він настільки був зайнятий поєдинком, що повернув голову до дверей тільки через п’ять хвилин. І тоді він побачив, що його коридор кишить язиками полум’я. Єдине, що він встиг зробити, так це закрити двері з коридору, щоб хоча б на кілька хвилин затримати полум’я. Марек зрозумів, що часу в нього не багато, тому й пішов на велику хитрість. Він скинув з себе обладунки та щит, знявши весь захист і сконцентрував усі свої сили на швидкому ударі меча-блискавки, щоб осліпити Дерелла. І йому це вдалося!!! Далі він з різних боків бив свого противника то вогняними сферами, то льодяним вихором. Вогонь же перебрався у кімнату і хвацько там господарював. Вимкнулась напруга, але в Марека був УПС і наступні п’ять хвилин він те й робив, що мотлошив свого давнього ворога. Країна Піднебесся ще не бачила такого поєдинку. Дерелл ледь не помер та святі допомогли йому вижити в знак вдячності за такий цікавий поєдинок. Марек переміг. Та ще й як! Коли пожежники після годинних баталій з полум’ям, що охопило весь будинок, нарешті увійшли до його кімнати, то побачили обгоріле тіло Марека, що й досі тримає правою рукою мишку. Кажуть, скелет випромінював якусь магічну силу і здавалось, що він от-от встане та піде. Найцікавіше, що після того поєдинку, герой Марека продовжував жити в Краях Піднебесся. На форумах різне говорили. Одні казали, що розробники зробили його просто незалежним персонажем. Але це не пояснює того, як він може спілкуватися в світі. Інші доводили, що героя купив якийсь мексиканець за п’ятнадцять мільйонів доларів у сім’ї Марека. Мені ж здається, що просто дух Марека переселився у свого героя в Краях Піднебесся, щоб вічно блукати мережею, відкриваючи нові простори та завойовуючи нові рівні. Не зважаючи ні на що, Марек і досі живе в Краях Піднебесся. Кажуть, він нещодавно став мандрівником та разом з Дрейком подорожує, відкриваючи та захоплюючи нові світи. Через певний час в Марека з’явилися свої прихильники і навіть послідовники. Кілька геймерів вчинили акт самоспалення, інші – банально наклали на себе руки, сподіваючись ожити в тілі власного героя. Хтось оживав, хтось – ні. Саме так виник в мережі таємничий клан мучеників, які переходять зі світу в світ, з гри в гру, вдосконалюючись і наповнюючи рольові ігри містичним змістом. І хоч влада з ними бореться, вони завойовують все нових і нових прихильників. А легенда Марека, легенда з якої все почалося, житиме в мережі вічно. Принаймні я так сподіваюся. Невже вам цього в школі не розповідають?! А... ні, дякую. Я буду вже бігти. Треба зайти до пенсійного фонду, ці бісові ліберали знову мені пенсію зменшили. Кажуть, що я все життя працював на „некваліфікованій роботі”. Ти таке чув? Роботу в комп’ютерному клубі назвали некваліфікованою. Все життя там... А зараз... Ну все, бувай. Я за собою закрию. Ти сьогодні зайдеш в замок. Ну тоді там і побачимося...
