- Мені набридло це нескінчене лопотіння вітрил.
- Невиховано розмовляти у штиль.
- І вночі.
- І коли твої товариші дрімають.
- Краще мовчки лежати й витріщатися на ваші остогидлі мармизи?
- Як жахливо він кричав?
- Он і капітан ходить на юті незадоволений.
- Не знає де ми.
- Імла і темрява сховали берег і небо.
- Корабель стоїть на місці.
- Добре, хоч море спокійне.
- Просто не витримую нудьги.
- Казав вам: не треба було викидати його за борт.
- Треба було самим іти на дно?
- Чи забув уже, як викидали у море ящики та дзбани, щоби полегшити корабель?
- Порвані снасті, вітер, величезні хвилі?
- Ви бачили ту рибу?
- Котра ковтнула його, махнула величезним хвостом і зникла.
- Капітане! Вітерець з лівого борту.
- Обрасопити паруси на правий галс! Скасувати виконання команди!
- Можна було й не будити.
- Вітер стих.
- Лежимо далі.
- Коли вже світанок?
- Я попереджав, що у нього лихе око?
- Дурниці.
- Чекаємо незрозуміло чого.
- Може треба гребти й шукати вітру.
- У який бік?
- У нього так підозріло бігали очі.
- Я не помітив.
- Ні валізи, ні речей, ні проводжаючих.
- Імла починає розсіюватися.
- Він заплатив наперед, ще як корабель і не відплив.
- Небо угорі світлішає.
- Я збудив його і спитав, куди він хоче утекти від Бога?
- Проте довкола корабля темно.
- А що сталося, коли ми викинули його?
- Немов хто розлив по воді олію і хвилі вляглися.
- І темрява, і туман.
- Недобре усе це виглядає.
- Мовчи лиховіснику.
- Ти вже набрид більше, ніж вітрила.
- То ж через нього здійнялася та буря.
- Не тільки.
- На нього ж упав жереб.
- Можливо, ми також винні в тому, що відбувається.
- Він же сам запропонував викинути його у море.
- А ми ще й відмовилися.
- І гребли з усіх сил, щоби пристати до землі.
- Та марно, бо море продовжувало хвилюватися проти нас.
- Нам довелося це зробити.
- До того ж ми принесли жертви.
- І дали обітниці.
- Вставайте. Імла розсіюється.
- Вже видно сонце, що дивиться згори на корабель.
- Слава Богу.
- Казав вам, що не треба було викидати його.
- Ми послухалися голосу Божого.
- Ми послухали його, а не Бога.
- Які чорні стіни хмар навколо корабля!
- Які хвилі!!
- Зарифити вітрила.!!!
- Око. Око шторму!
- Тримайтеся!
- Темрява знов затуляє сонце.
- Господь не помилував нас.
- Вітрила шквалом порозривало на клапті.
- Хвилі перекочуються через корабель.
- Допоможіть!
- Бушприт занурюється у збаламучену воду.
- Ми тонемо. Рятуйся.
- Я ж казав: не треба було цього робити. Я ж казав…
Узяли Йону і кинули у море, і стишило море лють свою.
Книга пророка Йони 1:15
