

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	827
Творів:	12501
Рецензій:	19356

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Мініатюра

Йона.

© Олександр, 25-08-2008
- Мені набридло це нескінчене лопотіння вітрил. - Невиховано розмовляти у штиль. - І вночі. - І коли твої товариші дрімають. - Краще мовчки лежати й витріщатися на ваші остогидлі мармизи? - Як жахливо він кричав? - Он і капітан ходить на юті незадоволений. - Не знає де ми. - Імла і темрява сховали берег і небо. - Корабель стоїть на місці. - Добре, хоч море спокійне. - Просто не витримую нудьги. - Казав вам: не треба було викидати його за борт. - Треба було самим іти на дно? - Чи забув уже, як викидали у море ящики та дзбани, щоби полегшити корабель? - Порвані снасті, вітер, величезні хвилі? - Ви бачили ту рибу? - Котра ковтнула його, махнула величезним хвостом і зникла. - Капітане! Вітерець з лівого борту. - Обрасопити паруси на правий галс! Скасувати виконання команди! - Можна було й не будити. - Вітер стих. - Лежимо далі. - Коли вже світанок? - Я попереджав, що у нього лихе око? - Дурниці. - Чекаємо незрозуміло чого. - Може треба гребти й шукати вітру. - У який бік? - У нього так підозріло бігали очі. - Я не помітив. - Ні валізи, ні речей, ні проводжаючих. - Імла починає розсіюватися. - Він заплатив наперед, ще як корабель і не відплив. - Небо угорі світлішає. - Я збудив його і спитав, куди він хоче утекти від Бога? - Проте довкола корабля темно. - А що сталося, коли ми викинули його? - Немов хто розлив по воді олію і хвилі вляглися. - І темрява, і туман. - Недобре усе це виглядає. - Мовчи лиховіснику. - Ти вже набрид більше, ніж вітрила. - То ж через нього здійнялася та буря. - Не тільки. - На нього ж упав жереб. - Можливо, ми також винні в тому, що відбувається. - Він же сам запропонував викинути його у море. - А ми ще й відмовилися. - І гребли з усіх сил, щоби пристати до землі. - Та марно, бо море продовжувало хвилюватися проти нас. - Нам довелося це зробити. - До того ж ми принесли жертви. - І дали обітниці. - Вставайте. Імла розсіюється. - Вже видно сонце, що дивиться згори на корабель. - Слава Богу. - Казав вам, що не треба було викидати його. - Ми послухалися голосу Божого. - Ми послухали його, а не Бога. - Які чорні стіни хмар навколо корабля! - Які хвилі!! - Зарифити вітрила.!!! - Око. Око шторму! - Тримайтеся! - Темрява знов затуляє сонце. - Господь не помилував нас. - Вітрила шквалом порозривало на клапті. - Хвилі перекочуються через корабель. - Допоможіть! - Бушприт занурюється у збаламучену воду. - Ми тонемо. Рятуйся. - Я ж казав: не треба було цього робити. Я ж казав… Узяли Йону і кинули у море, і стишило море лють свою. Книга пророка Йони 1:15
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0100049972534 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Йона.

Я ж казав…

Треба, треба, але...