1215933617
- Не люблю білявок.
- Ти просто не вмієш їх готувати...- Мене вже відверто почало тоншити від цього нескінченого гону на тупих білявок та стогону, якііі вони всі тупііі... І серед рудо-сіро-чорно-фіолетових повно ляльок.
- Годувати?
Пиво сьогодні, наче бальзам на розпечену душу. „Чи то місто є, чи велика піч?”, чи я там Красноокий співа. Таки його правда...
- Ні, саме готувати, Гриш. Білявка, то одне з найсмачніших страв, її лише сирою не треба вживати, бо до такого отруєння, як у тебе, призвести може.
А таки призводило і у мене... Так гірко на душі становиться в такі моменти, коли згадка приходить, наче всі нерви в один кавалок у горлі скручуються. Доводиться подвійною порцією пива горло змочувати.
- Як ти п’єш те своє безалкогольне?
- Через трубочку. Нормально п’ю, як усі люди, хіба не видно? Мені сьогодні ще на роботу, білявок знімати, - дивно, ніякої реакції на контрольне слово, - не дуже люблю на автопілоті з технікою працювати.
Це так цікаво – споглядати через об’єктив камери за дівчиною в костюмі Єви, коли вона не знає, на що саме в цей момент ти дивишся і наскільки близько, чи далеко. Спершу лякаються, всі лякаються... Дивляться то на тебе, то на асистентку дикими переляканими очиськами, наче цнотливий їжачок в першу шлюбну ніч. Власне для них то також в певному сенсі перша шлюбна.
Цнотливий їжачок тим часом допив свій ячмінний напій і жбурнув пляшку кудись в кущі, ледь не вбивши нею чергового ботлхантера. Ховаються, бояться нас вже...
- От, халєра, вже спізнюсь. Все, бувай здоровий і щасливий!
І тобі тим самим та по тому ж місцю... Хто до кого на побачення. Я до своєї коханої чорненької, він - до чергової білявки, котрих так не любить і про яких плакався мені щойно. Вже скоро лунка на лобі буде від грабель, а все одно в ті самі коноплі.
