Кольори розтеклись. Ні чіткості, ні контрасту. Все навколо як у тумані. Навіть не так. А з желе – фруктового, солодкого
Протягую руки і…. спокійно проходжу крізь меблі, мишу на копілці. Твої злякані очі! Крізь них, від них. Усмішку позавчорашньго «ніколи». Сльози сьогоднішнього «все ще чекаю».
І неправду. Навколо лише вона
- Ти як?? (ти де?? З ким?? Прийдеш, коли покличу??)
- Між там і не тут (ніяк! Ні з ким! Сама по собі!!! Не піду не хочу чути-знати! Полечу босоніж)
Просто треба виспатися. Але спочатку зловлю світ, налаштую чіткість. Скрипливе ліжко. Лише звуки. Я в них… поміж них.. топлюся, гублюся. Мене хтось витирає ризинкою.
І так прекрасно. Шафка…контейнер..буль-к. Лінза у розчині
То є наш останній танець
ЗАБУДЬ
Просто йди на звук.
