ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 827
Творів: 12501
Рецензій: 19354

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка для дорослих

Вулиця нещасливого кохання

© Тала Владмирова, 05-08-2008
Варто було вченим довести, що назви вулиць впливають на настрій, а то й долі їхніх мешканців, як Місто охопила лихоманка перейменувань. Але ж не можуть усі вулиці називатися лише Сонячними, Казковими чи Щасливими? Неодмінно виникне плутанина. А якщо, подбавши про листонош та нечисленних приїжджих, пронумерувати їх, то не варто й розпочинати ті перейменування: от ви, скажімо, згодилися б жити на Тринадцятій Щасливій вулиці? А на Двадцять сьомій Казковій? А чим від вас кращі ті, у кого квартира на Першій Сонячній?
Що не кажіть, а це були нелегкі дні для ради Міста. Зрештою, усі зійшлися на тому, що перейменовувати вулиці слід дозволити лише тим, хто запропонує дійсно оригінальну нову назву.
«Вулиця Нещасливого кохання» - назва, без сумніву, оригінальна і навіть поетична, але трохи… якась така. Вам не здається?
Що поробиш, таку назву вибрали поети Міста, а їх права, як і права будь-яких інших мешканців, і повинна була відстоювати рада. Спершу, щоправда, у декого виникали побоювання: а раптом у Місті не набереться поетів аж на цілу вулицю? То що, половині будинків залишатися порожніми: хто ж сповна розуму, тобто, вибачайте, не маючи тонкої душевної організації, згодиться жити на такій вулиці? Чи це не марнотратство? Але становище врятували молоді люди, розчаровані в коханні. Вони з’являлися на вулиці час від часу, інколи навіть встигали потоваришувати з аборигенами, а потім, підгоївши душевні рани, перебиралися деінде, за більш звичною адресою.
Для стороннім вважається поганим смаком з’являтися на цій вулиці, особливо – молодятам та щасливим парочкам. Але пліткарі вперто твердять, що деякі хлопці, всоте зримувавши «кохання-зітхання» у віршованому зізнанні та остаточно скуйовдивши чуба, потайки, у сутінках, пробираються на цю вулицю і звертаються по допомогу до когось із місцевих поетів. Як правило, ті не відмовляють, але такі справи вимагали неабиякої уважності: Боже вас збав сплутати справжніх поетів із скривдженими закоханими. Останні вийшли на ґанок не задля того, аби помилуватися на захід сонця, а тільки щоб всоте обсмоктати з таким же сусідом єдину думку: «усі чоловіки бридкі» або «усі жінки зрадливі». А неуважний прибулець може нарватися на неприємності. Добре, як справа скінчиться бійкою, а як сам, довірившись аргументам співрозмовника, опинишся на цій вулиці?
А ще кажуть, що дехто з громадян потай приводить сюди похвалитися своїх заїжджих родичів: де ще знайдеш таку вулицю? А таке турботливе ставлення до поетів, яким, як відомо, найкраще пишеться тоді, коли серце крає нерозділене кохання?
Щоправда, говорять, був собі колись в Місті поет, котрий не поспішав оселитися на вулиці Нещасливого кохання: він твердив, що найкраще йому думається за містом, в полі або ж тоді, коли він йде зранку на роботу (що й казати, це був незвичайний поет) і бачить, як прокидається Місто. Ну що поробиш, коли його надихало сонечко, а сум змушував далеко закинути ручку й блокнот і йти  на гостину до когось із знайомих або й просто завернути до найближчого кінотеатру. Звісно, інші поети ставилися до нього поблажливо, визнаючи, що як тільки-но хлопець переживе справжнє почуття,  може, щось з нього й буде… А так, для перших спроб пера, непогано-непогано…
Але з дивака так і не вийшло нічого путнього: він так ніколи і не оселився на вулиці Нещасливого кохання, осівши чи то на Бузковій чи й на банальній Сонячній, одружився, мав двох чи трьох синів. Одним словом, звікував, як усі. Щоправда, він інколи продовжував писати вірші, знаходилися і люди (як би делікатніше висловитися?) без надто розвиненого смаку, яким навіть подобалися його твори.
Але справжні поети, як-то і личить невизнаним митцям, в серці яких так і не загоїлися рани від нещасливого кохання, лише поблажливо знизували плечима. Хто ж із серйозних людей звертає увагу на такі нісенітниці? А де в Місті  знайдеш більш серйозних людей, ніж ті, які мешкають на вулиці Нещасливого кохання?

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Оригінально

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Костенко Олександр, 07-08-2008

Серйозна робота

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© kokacherkaskij Статус: *Маестро*, 05-08-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00976395606995 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif