У журавлів пелюстки орхідей,
Туманом наповза голота,
Як солодко підіграва Орфей,
Затягуючи в спід болота,
невільну птицю. Спонука плисти,
У краї перелітні, і байдуже,
Як легко орхідеям відцвісти,
На самоті змовчати – “друже,
докіль гребсти”. Даремні віднайти,
Маршруту путівник, твої потуги,
Попробуй в небо манівцем зійти,
Відчути спалахи зірок й напруги,
Як часом споглядають астрономи духу,
Мов мезозою залишки порід,
Космічні коливання пуху,
Що опада на сірий світ,
З іще незвіданих орбіт,
В ритмічному польоті звуку.
