Людям Щедряка довго вичікувати поки Батон розшукає Світлану не довелось. Вже наступного дня після того, як Андрій відвіз Світлану на дачу до Ляха, Шеремет, який стежив за її квартирою подзвонив шефові:
- Пташка залетіла. Їх четверо, ще один чекає в машині, поки від'їхав і зупинився за будинком.
Вже через сім хвилин Щедряк і група захват були біля будинку. Водія машини група захвату взяла швидко. Тепер була чергами за іншими.
- Стривайте, Ви через вікна, чи через двері хочете штурмувати квартиру. - спитав капітан у командира групи.
- З усіх боків одразу. - відповів той.
- Не треба. Невідомо хто в якій частині кімнати може і до стрілянини дійти. Ось краще це - засіб від щурів. Хай поплачуть. - турботливо простягнув капітан гранату з сльозогінним газом.
- А тобі не шкода гранати! Ними так класно щурячі нори розоряти. - запитав командир групи вражений щедрістю капітана.
- А у мене просто тещі нема! Я дружину із дитячого будинку взяв. - бадьоро пояснив Іван.
Через хвилину в квартирі Світлани задзвеніли шибки і на підлогу впала граната.
- Якщо граната виявиться бракованою то доведеться воювати. - зазначив командир групи захвату.
- Не доведеться! - заперечив капітан, побачивши як відкрились двері і звідти почали вибігати бандити. Вони застосувати зброю, але снайперський постріл в голову одного з них їх одразу заспокоїв.
За Світланою Андрій приїхав опівдні. Взагалі то вона мала переховуватись на дачі Ляха ще тиждень, але її раптово захотів побачити прокурор. Світлана була невдоволена приїзду Андрія. Замість того, щоб сидіти на дачі і не висовуватись вона почала знайомитись з відпочиваючими, або ж розважатися з охоронцями. Приїзд Андрія все зіпсував - Світлана вже завела знайомства з деякими високопоставленими особами з Міністерства, а один з них був навіть холостяком. Андрій теж був не в кращому настрої - тепле сонечко кудись зникло і задував холодний вітер, по радіо навіть передавали місцями зливу. Андрія ніяк не радувала перспектива їхати на машині в зливу. Але Світлану потрібно було доставити до прокурора.
Тож через п'ять хвилин міліцейська дев'ятка виїхала з території, на якій стояли міністерські дачі. Андрій і Світлана їхали не розмовляючи. Гуркіт мотору заглушало радіо. Так тривало хвилин десять поки Андрій не ввімкнув рацію в машині і не заговорив:
- Валерій Олександрович, за нами хвіст. Зв'яжіться з найближчими патрулями нехай підстрахують. Я на тридцятому кілометрі, якраз під'їжджаю до заповідника.
Андрій перекинувся з Щедряком ще парою фраз і виключив рацію. Світлана перелякано обернулась і немов благаючи запитала:
- Може тобі здалося?
- Ага, здалося! Джип плететься за дев'яткою, замість того, щоб дати газу і бути вже на півдорозі до Києва.
- А чого ж вони тоді тільки слідкують за нами? Чому вони в нас не стріляють?
- А ось чому. - відповів Андрій, в цей час на дев'ятка обігнула поворот і Андрій одразу побачив мікроавтобус. Він розвернувся боком і загородив вузьку дорогу. Поруч стояли стрижені хлопці з автоматами в руках. Андрій збавив швидкість.
- Стріляти вмієш? - запитав Андрій у Світлани.
- Так! - перелякано відповіла Світлана.
- Бери! - простягнув Андрій її "Макарова". - Я зараз загальмую, ти вискакуй і тікай. Ці хлопці бігати не звикли, може і пощастить.
- А ти? - майже плачучи запитала Світлана.
-А я піду здаватись! - рішуче відповів Андрій і загальмував.
Світлана вискочила і вже через десять секунд була в лісі. Джип одразу зупинився і з нього вискочили такі самі стрижені хлопці з автоматами. Один навіть встиг дати чергу з автомату, але було видно, що вона пройшла мимо. В цей час Андрій здав назад і поїхав на джип. Один з бандитів цілився і не помітив, що дев'ятка рухається на нього. Андрій міцніше натиснув на газ. Почувся удар, крик бандита. Той опинився затиснутий між двома машинами. Андрій від'їхав і знову здав назад. знову почувся крик, але вже не такий сильний. По всьому було видно, що дії Андрія збили бандитів с пантелику - вони не розраховували, що їм доведеться діяти на два фланги. З однієї сторони їм необхідно було прибрати свідка, з іншої Андрій їм явно стояв на заваді.
Частина обернулася і направила свою зброю на міліцейську дев'ятку. Андрій вискочив з машини і одразу розпочав стріляти. Одним пострілом він поцілив бандита, який був найближче до нього. Інший зробив в бік мікроавтобуса. І одразу відкотився далі.
Втрата одразу двох людей призвела до того, що бандити вирішили розібратися спочатку з Андрієм, який явно становив для них більшу небезпеку. Почулись нові постріли. Андрій відчув біль у лівій руці. Він схопився за неї і знов відкотився, цього разу до автомату, який опинився на дорозі після того як Андрій "припечатав" першого бандита. Бандит ще стогнав. Але зажатий між двома машинами не міг взяти знов його в руки. Андрій схопив автомат, відкинувсь на спину і дав чергу по мікроавтобусу. "Якщо в тебе мало набоїв, ти маєш здобути їх сам!" - згадав він повчання майора Синиці, який був його командиром, коли Андрій служив у Югославії. Черга пройшла поруч з бандитами і вони теж вирішили за краще впасти на землю. Другу чергу Андрій дав по бензобаку. Він тиск на гачок поки не почув вибух. Один з автоматників весь горів, але лежав тепер на дорозі нерухомо. Інші були оглушені вибухом і поки припинили стрілянину. Вони якраз становили легку мішень для Андрія. Але ці мішені могли стати для нього фатальними. Досі бандити з джипу не наважувалися обійти машину оскільки могли опинитись під вогнем своїх же товаришів. Тепер вони в будь який момент могли зайти з тилу. Андрій не встаючи, покотився за джип. Там вже був один з автоматників. Бандит не очікував, що Андрій попре перший на них і запізнився на ту важливу долю секунди, щоб бути вбитим. Андрій випростався підхопив його тіло і викинувши АК в якому скінчились набої знов взяв пістолет. Чи то, що куля, яка потрапила в ліву руку не зачепила кістки, чи то жага до життя примушувала Андрія тримати труп бандита все міцніше і міцніше. За джипу вискочило двоє бандитів і почали стріляти. Андрій відчув як кулі прошивають тіло небіжчика і застрягають в його бронежилеті. Він вистрілив у відповідь. Щоб бандити заспокоїлись було потрібно чотири вистріли. Отже залишилось ще чотири патрони. Брати автомати бандитів було ризиковано, вони могли виявитись порожніми, шукати запасні обійми не було часу. Отже, потрібно було фантазувати. Особливо напружуватись не довелось - в нагоді стали повчання того ж майора Синиці, коли Андрій разом з взводом у перший же тиждень перебування в Югославії потрапив у засідку і за декілька хвилин з переляку розстріляв всі набої.
Бандити, які були біля автобусу оговталися від вибуху і пригнувшись перебігаючи почали просуватися в сторону джипу. Коли вони були зовсім поруч то побачили як їм під ноги впала "лимонка". Бандити кинулись в розсипну. За джипу винирнув Андрій і холоднокровно почав розстрілювати бандитів. Один постріл, другий, третій. Ще один і нарешті останній. Патронів більше не залишилось. А вісім бандитів лежали мертвими. Андрій зробив пару кроків, підняв "лимонку" і заховав її.
- Пане майор, дякую за навчання! Будьте певні ваші старання не були даремні. - посміхнувся Андрій оглядаючи поле бою.
Щедряк і Шеремет приїхали на місце стрілянини через п'ятнадцять хвилин після того як все скінчилось. Не слухаючи сержанта ДАЇ, який вирішив ознайомити їх з ситуацією вони підбігли до Андрія. Андрій лежав біля "дев'ятки". Здавалось він ні нащо не відволікаючись розглядає хмарки на небі. На його вустах була кров. Поруч з ним лежала мертва Світлана.
- Живий, але надій мало... - констатував лікар, який тільки закінчив його оглядати. - А тепер відійдіть нам треба його обережно покласти на ноші.
- Зачекайте! - відсторонив рукою капітан лікаря і присів біля Андрія. Він сидів так недовго, а потім став і запитав у того самого сержанту. - Хто сюди приїхав першим?
- Ось якраз з вашого відділу. - показав сержант на Бочкарьова, який схопившись руками за голову сидів у своїй машині.
Він почувши голос Шеремети підвів голову, підійшов до капітана і почав першим:
- У мене тут однокашник на міністерських дачах відпочиває зараз. Домовились зустрітись. Я їду, а тут...
В цю мить важкий кулак капітана опустився на його щелепу.
- У нього біля рани порох... - кричав він Бочкарьову
Другий удар.
- Але поруч з ним нікого нема...
Третій удар.
- Його пістолет у кобурі...
Четвертий удар.
- А руку він що - під час бою перебинтувати встиг?
Удар.
Удар.
Удар.8. Танго зі смертю.
Андрій вечеряв з Кариною у ресторані. Настрій у Андрія був чудовий - навколо зібрались всі найближчі люди. За сусідніми столиками сиділи шеф і генерал Лях, капітан Шеремет і Галущинський з дружиною, дітьми і тещею. Андрій почував себе щасливим, навіть теща Галущинського здавалась йому набагато кращою ніж він про неї чув. Але найголовніше, що поруч з ним була Карина. Сьогодні вона була просто прекрасна. І звичайно ця посмішка як будь-кого зведе з розуму.
- Потанцюємо. - сказала вона коли музиканти закінчили грати "На братских могилах" Висоцького для столика за яким сиділи Щедряк і Лях і на прохання Варвара Спиридорнівна замовила "Бесаме Мучо".
- Я просто не можу відмовити тобі. - прошепотів Андрій і взяв Карину за руку.
Швидко, швидко - рухався він у такт музики. В його поле зору потрапили Щедряк і Лях. Вони підняли свої бокали і приязно посміхнулись.
Повільно, повільно. І Андрій побачив як капітан салютує йому.
Швидко, швидко. Дружина Галущинського послала йому повітряний поцілунок і помахала ручкою, діти Галущинського повторили за нею.
Повільно, повільно. Галущинський встав за стола і запросив на танець Варвару Спиридонівну.
Швидко, швидко. Раптом Андрій відчув гострий біль.
Повільно, повільно. Він озирнувся і побачив, що Карина встромила йому в спину ніж.
Швидко, швидко. Карина давить на ніж і він входить в тіло Андрія ще глибше.
Повільно, повільно. Всі сміються, в залі темніє.
Швидко, швидко. Обличчя Карини зникає і замість нього він бачить тільки череп.
Повільно, повільно. "Помри!" - кричить Карина, "Помри!" - кричать всі. В залі стає зовсім темно, але Андрій бачить, як навколо нього витанцьовують білі скелети і вигукують - "Помри! Помри!"
Але поступово і вони зникають в мороці. Крики і музика стихають. Тиша. Тиша і темрява.
10. Білий Ролс-ройс.
Гості під'їхали до під'їзду, коли з нього якраз виходили молодята. Вони висипали із машини озброєнні лише букетами і подарунками загорнутими в яскраві обгортки.
- Вітаємо! - в один голос закричали Лях, Щедряк, Шеремета, Галущинський.
У відповідь пролунали постріли, це вилітали пробки з-під шампанського.
- Горько! Горько! - закричали гості коли взяли бокали.
Андрій і Карина поцілувалися.
- А тепер просимо завітати всіх проїхати з нами у кафе, де ми познайомились, щоб перейти від шампанського до більш дорослих напоїв! - запросив Андрій всіх хто зібрався привітати його і Карину.
Коли молодята сідали у машину до Андрія підбіг Щедряк:
- Слухай де ти цей Ролс-ройс відкопав? Ти ж знаєш у мене дочка через півроку теж одружується. Даси телефон фірми де можна такі машини на прокат дають.
- Добре! - посміхнувся Андрій.
Через двадцять хвилин всі вже були у кафе.
- Андрій! - голосно розпочав генерал Лях - В тебе не було батьків, ти виховувався у дитячому будинку. Дозволь в цей день мені сказати те, що мав сказати те, що мав би сказати твій батько. Андрій і Карина! Бережіть свої почуття один до одного! Пронесіть їх крізь роки і передайте цю любов своїм дітям! Будьте здорові! Щасливі! Гірко!
- Гірко! - підтримали генерала гості.
Андрій і Карина поцілувалися.
- А тепер подарунок! - повідомив генерал і в кафе Галущинський і Шеремета внесли великий телевізор. - Ви поки молоді Вам буде звичайно не до телевізору. Але як вийдете на пенсію захочеться якось подивиться, що в світі робиться.
Всі присутні засміялися. Щоб продемонструвати всім, що телевізор працює генерал підключив телевізор до живлення і ввімкнув його.
- Добрий день, дорогі телеглядачі. В ефірі екстрений випуск ТСН. - заговорила з екрану телеведуча. - Сьогодні під час візиту Королеви Великобританії в Україну невідомим було викрадено її автомобіль - білий Ролс-ройс вартістю півмільярда американських доларів. Вражає наглість з якою діяв злочинець. Він представився співробітником міліції і заявив, що в машині знаходиться вибуховий пристрій, який приводиться в дію радіопередавачем. Злочинець сказав, що радіус дії радіопередавача невеликий і взявся вивезти машину з аеропорту, щоб запобігти вибуху. Оголошено всеукраїнський розшук. Операцію взяв під контроль особисто Міністр…
Всі хто були в кафе застигли, хто з бокалом, хто з курячим стегенцем на виделці, хто наливаючи оковиту в чарку - "Ревізор" Гоголя, німа сцена.
Епілог.
Добрий вечір, дорогі телеглядачі, в ефірі ТСН. Сьогодні наказом Міністра Внутрішніх Справ України Голубцем Микитою Сергійовичем за оперативність проявлену при розшуку автомобіля королеви Великобританії, викраденого невідомими під час візиту Королеви Великобританії до України, полковника Щедряка Валерія Павловича представлено до нагороди Орден Богдана Хмельницького І ступеню, капітана Шеремета Івана Васильовича представлено до звання майора і нагороди Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеню, старшого лейтенанта Галущинського Юрія Васильовича представлено до нагороди Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеню, молодшого лейтенанта Недільного Андрія Івановича представити до звання старшого лейтенанта і нагороди Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеню.
