А що, якби люди були не широкими і плоскими, а вузькими і довгими? Якби одна рука була на грудях, інша на спині, голова розвернута у сторону плеча, а ноги відповідали новому положенню рук. Якби всі інші органи, відповідно, змістилися до нового комфортного, революційного вигляду людини!
Тоді все було б компактніше. Набагато більше нас могло б поміститися у “маршрутку” — ставали б собі один біля одного рівненько і компактно. Тоді не потрібно було б робити таких широких доріг і тротуарів — автомобілі можна було б робити значно вужчими, а на одному тротуарі, наче крейсери, а не громіздкі пороми у вузькій бухті, могли б розминутися набагато більше людей такої обтічної форми. Таким вузьким людям довелося б набагато менше їсти — ми б зустрічали менший опір повітря, відповідно, затрачали б менше енергії. Такі “довгі у розрізі” люди були б чудовими плавцями — їхні тіла прорізали б водну товщу, ніби риб’ячі. Нам легше було б в армії — окопи потрібно було б копати набагато вужчі. Такі люди не боялися б стояти на краю будинку — їх центр маси був би далі від краю, ніж у звичайних плоских людей. Людям легше було б навіть ходити у туалет — вузьких кабінок у одному приміщенні можна помістити набагато більше, ніж звичайних, широких... але..
Як виглядали б обійми? Ці скупі обійми боком? Звідки бралися б діти? Просто страшно уявити, як кохаються двоє подовгуватих людей...Що сталося б з душею? Вузька душа обтічної форми, яку найменше зачіпає атмосфера, яка чинить найменший опір?
Ні! Так не піде! Хай живуть широкі люди з широкою душею! Ура!
