| © Оля Биндас, 25-07-2008
|
Історія одного вбивці - людоїда
Субота, 13:01 , с. Гнилі Підбубчики, 700 км від аеродрому, третя хвіртка зліва.
Надійка вийшла, вона незрівнянно прекрасна, її очі світятяться , вдіта у красиву рожеву сукню з мереживом, у……
А НІЖКИ , які Божественні ніжки, напевно бриє їх епілятором Браун, бачив рекламу по TV, як хотілося хоч на мить відчути їх смак…
Я закохався в ті ноги з першого погляду, коли побачив ,то зрозумів, шо тепер це є ціль всього мого життя, тому зроблю все можливе щоб досягти своєї мети.
Всі в порівнянні з нею, були нічим, як тільки вона проходила повз, все повітря наповньовалось густим запахом жарених пиріжків. Вона навіть раз давала мені одного, з лівером, адже працювала у « Пиріжковому світі»! Це такий окремий світ, де всі лише пиріжки на різні смаки: хто з повидлом, хто з картоплею, хто з капустою тушеною , вони все своє недовге життя приймають ванну із пережареної олії, наповнюються соками її випарів, а Вона за ними наглядає, щоб не перележались на одному боці, шоб пролежнів не було, а потім їх хтось з’їдає і вони покидають свій світ і потрапляють….., ну ви знаєте куда.
Неділя 20:00, с. Гнилі Підбубчики, 700 км від аеродрому, стежка навпроти моєї хати.
Мені вдалося трішки наблизитись до неї , до моєї мрії, я навіть відчув її запах,але….прийшли ті кляті подруги і мені так і не вдалося здійснити свій задум, з чотирьма я ж не впораюсь один. Але нічого все попереду , тепер залишилось скласти ретельний план дій і коли вона наблизиться, то діватись буде нікуди. Г..г..г
Понеділок 19:31, с. Гнилі Підбубчики , 700 км. від аеродрому , килим біля порогу.
Я весь день сиджу сам вдома, вию від нудьги. Вже три рази виходив щоб подивитись чи є ВОНА, а її все нема і нема. Жаль, так хотілось скуштувати її, тепер потрібно ретельно підбирати нову жертву, а я так мало хотів …..О , що це? Рипнула хвіртка. НАДІЙКА, ти повернулась?..Все , діватись нікуди, або зараз, або ніколи.
А.а а а а а, рятуйте ,заберіть свого пса, він зараз з’їсть мене!
Та нашо ж так пищати? Це в мої план не входило.
- Джек ходи додому, хватить на людей кидатись, знайшов собі розвагу, бідна дівчина так перелякалась, тобі весело, а її аж всю трусить..
Трусить, ніби мене не трусить, подумаєш одною сусідкою туда, одною сусідкою сюда.
Нічого я все одно свого досягну! Я не просто пес , я СУПЕР ДЖЕК!
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
