Завданням наступного тексту є моральна підтримка рибалок. Сказав би «цих мужніх та сміливих людей, які і в дощ і в морози несуть нелегку вахту»… Та сумнівно мені, що це буде щиро – це раз. А по друге, не такої підтримки вони потребують.
З сумом доводиться констатувати, що ставлення у суспільній свідомості до рибалок (яке ми можемо більш-менш об’єктивно прослідкувати за таким її відображенням як анекдот) змінюється в гірший бік. Відійшли в минуле анекдоти про розмір впійманої риби. Натомість сучасний анекдот про рибалку, це щось на зразок:
Чоловік встав раненько на рибалку. Зібрав вудочки. Виходить з дому, а на вулиці такий дощ періщить. Він подумав-подумав та й вернувся. Роздівся та й до жінки в ліжко.
Жінка крізь сон:
– Яка там погода на вулиці.
– Та дощ як із відра.
– А мій дурень на рибалку пішов!
Тобто, рибалка це збідований, нещасливий в сімейному житті мужик.
З іншого боку, рибалці доводиться щоразу переборювати спокуси сучасного життя. Про це, для нарядності, наступний анекдот:
Спілкуються двоє рибалок:
– Слухай, як Ти себе щоразу примушуєш о 5-ій ранку вставати на рибалку?
– Дуже просто! Зранку дзвонить будильник. Я стягую з жінки ковдру –дивлюся, кажу собі – ну і зад та й іду на рибалку.
Минає тиждень. Знову вони зустрічаються.
– Слухай каже перший – щось Тебе знову в неділю на рибалці не було.
– Та я все робив – по твоєму методу: зранку встав стягнув з жінки ковдру. Дивлюся – ну і зад! Та нащо мені та рибалка!
Однак, у чому ж таки концептуальні основи рибальства. На початку відзначимо – що сучасне рибальстві це феномен. Оскільки не ґрунтується на жодній раціональній основі. Справді: ніхто ж реально не сподівається забезпечити сім’ю рибою. Чи продавати її на базарі. Однозначно, аніж їхати кудись за 50-100 км дешевше на базарі чи в магазині купити риби. А ще ж останнім часом поширюється таке ідеологічно вороже українським рибалкам явище, як випускання спійманої риби назад у водойми.
Сумніваюся, що хтось з рибалок в якості аргументу наведе якесь міфічне «спілкування з природою». Справжня мета рибалки – це втеча від жінки і всього що з цим асоціюється. «Всі люди як люди, а Ти …», «Усі люди ВЖЕ, а ми …», «Нормальні чоловіки заробляють, можуть, мають, не п’ють, дбають про сім’ю». А ти, відповідно «Не заробляєш, не можеш, не маєш, п’єш і не дбаєш». І все це у перекладу на літературну мову.
Можливо, хтось заперечить, але типовий рибалка ніколи з дружиною на рибалку не їде. Це, напевно, якраз одна з концептуальних-фундаментальних основ сучасного рибальства. Назвемо першою.
Ще рибальство можна порівняти з іншим сучасним феноменом. Маю на увазі футбол. Справді, «клюне не клюне» цілком адекватне, синонімічне футбольному «заб’ють – не заб’ють». На мій погляд – саме тому футбол і є найпопулярнішим видом спорту. Через інтригу. Присутність нерву. Коли 90 хвилин чекаєш. Заб’ють – не заб’ють. Значно психологічно жорстокіше від, наприклад, гандболу чи баскетболу, де забивають щохвилини, а то і по декілька разів за хвилину. А ще й можна і не дочекатися на «заб’ють». Згаяти купу часу на 0:0. І естетика тут ні до чого. Не секрет, що 80 % сучасних професійних футболістів поганенько поводяться з м’ячем. То передачі зовсім не туди, то удари на 8 метрів вище воріт, то при зупинці м’яч відбивається, як від дерева. Навіть є такий напівпрофесійний-напівжаргонний термін «дерев’яний футболіст». З цього ж ряду «сирий» футболіст. «Сира» команда. Згадаймо київське «Динамо». Так от. Відволікся я. А хотів сказати, що рибальство має значну перевагу над футболом. Бо найгірший негативний результат – нульовий. А у футболі, ще й можуть «попасти», «влетіти», «нахапати». Нецензурні дієслова з префіксом «про» те ж могли б бути у цьому переліку. І, ще й попадають, як правило ті за кого вболіваєш! Чому так? Загадка природи – яка потребує окремого дослідження. А в рибалці - найгірше: «Не клювало». Не клювало і все.
Вищевказане слід переосмислити рибалкам. В тому сенсі, що є люди в яких ще гірше. От приходить після 0:5 футболіст київського «Динамо» додому… І що йому жінка скаже, що діти скажуть. «Тату, з мене в класі всі сміються!» А з дітей рибалок не сміються!
То ж друга концептуальна основа рибальства це інтрига. Майже шекспірівське: «Клюватиме чи не клюватиме». І жодна технічна (вудочки, спінінги, гачки, поплавки) чи теоретична (під яким кущем сісти, на яку глибину та на яку віддаль закидати) підготовка не вирішує остаточно цього питання.
Всі солідні наукові та ненаукові явища ґрунтуються на трьох підвалинах. На трьох основах. «Земля на трьох китах», «Свята трійця», три закони термодинаміки, три закони Ньютона, «Кіно, вино і доміно» - у мистецтві, у філософії теж є якась трійця законів (не пам’ятаю як точно формулюються, один з них про перехід кількісних в якісні, другий заперечення-заперечення, третій бажаючі можуть знайти в Інтернеті – бо не пригадую). Отже, рибальство те ж повинно мати не менше трьох концептуальних основ. (А платили б більше – розводив би на 7).
Яка ж третя основа рибальства? Наберуся сміливості й скажу. Спокій. Банально? Напевно – але нічого вагомішого на гадку не спадає. Сучасний мужик (та й у цілому – сучасна людина) настільки задовбаний цим світом з його гамором та швидкостями, що підсвідомо шукає спокою, тишини. Навіть у болоті, під дощем. Навіть за рахунок недоспаного недільного ранку.
Як ви вже помітили, то автор до цього часу жодного разу не згадав про такий загальновідомий «загальновживаний» атрибут рибалки як алкоголь. Чому? Знову ж таки, можливо, хтось заперечить, але до концептуальних основ рибальства алкоголь, на мій погляд не відноситься. Дехто, звісно, можливо дотримується протилежної концепції і обожнює поєднувати ці задоволення. Що ж: має право. Але на захист своєї точки зору скажу, що алкоголь швидше є однією з концептуальних основ нашого життя (на жаль). А вже лише відтак – частиною рибальства. Справді: він супроводжує нас від хрестин до поминок. Горе: п’єш з горя. Радість-удача: п’єш від радості. Навіть з кобітою на каву йдеш, до кави по 50 грам коньяку треба взяти обов’язково. Як мінімум. Інакше не зрозуміє. Жаднюга, скаже, некультурний.
Звісно, я далекий від думки, що якась нормальна, тверезомисляча людина, проживши кілька десятків років (без рибалки), під впливом вищенабраного тексту стане рибалкою. Хоча, в принципі, не найгірший спосіб згаяти час, що залишився до смерті. Якщо дотримуватися загальновідомих правил – то спосіб навіть не кримінальний.
Коли ж хтось надумає – то спеціалізованих сайтів досхочу, рибальські магазини зараз на кожному кроці. Та й живі рибалки ще не така рідкість, щоб не мати їх серед друзів або хоча б серед знайомих. Для того аби підійти та спитати поради, чи попроситися-напроситися разом з ними на рибалку.
