- банально. життя до банальності просте, навіть не так - воно до простості банальне. грубо кажучи: народився, навчився їсти, говорити, ходити, гратися, гратися з кимось, водити велосипед, пити, водити велосипед нетверезим, закінчити школу, покінчити з інститутом, влаштуватися на роботу, одружитися, бути учасником майстрування дитини, навчитися зав*язувати підгузники, готувати, вислуховувати моралі, ходити п*яним як тверезим, повчати, і врешті-решт буди добрим старим кленом, щоб тобі уступали місце в трамваї. І у цьому всьому знаєте що головне? - головне щоб це все тобі подобалося, бо лиш зробиш крок у ліво чи вправо - і вже тобі життя стає якимось не таким - важким для тебе.
- ну а...
- не перебивайте. от знаєте як важко креативним людям жити на світі цьому? вони завжди думають якось... як би це правильно сказати... о, думають через задницю. Хочуть десь бути оригінальним... але та оригінальність їх же губить...
- вибачте, можна я Вас переб*ю?
- ну що ще?
- Ви мені продасте цей салат, чи мені підійти до іншої каси???
Друковане моє слово презентує - розповідь у стилі життя. У головних ролях - головні герої. А також Олег Ставок у ролі випадкового перехожого. Музика українська. Всі герої розмовляють виключно українською мовою, або ж такою, якою їх навчили батьки. Під час написання - жодна жива істота не постраждала.
Реклама. Замурзаний хлопчик з пательнею підбігає у брудній футболці, на яку перед тим дівчинка, у сукні кольору лілії, вилила гарячу каву, втерла малину, і розбила хлопцеві носа, щоб на одяг капнула кров - для надійності. Голос за кадром - заберіть цю скажену дівчинку і давайте знімемо нормальну рекламу про нову пательню. Підходе мама. Вона знімає з "випадкового перехожого" (Олега Ставка) ремінь і б*є дівчинку. В перехожого спадають штани. Він залишається даун-лес (антонім до топ-лес) голим. Дівчинка бачить що щось в дядька знизу не так як в неї і починає плакати. Голос за кадром номер два - батьки виховуєте своїх дітей змалечку. Далі на три секунди появляється квадрат, кольору лілії, для роздумів.
Реклама номер два. "випадковий перехожий" (Олег Ставок) підходить до каси і каже: "ииии...". Голос за кадром: "що, виродку, забув українську мову?". з-заді підходе мама, знімає з нього ремінь і лупцює його що духу. Голос за кадром номер два: "Якщо мама мови не навчила, то мама буде рЕмнем била". Далі на три секунди появляється квадрат, кольору лілії, для роздумів.
Реклама номер три. Замурзаний хлопчик з пательнею підбігає у брудній футболці, на яку перед тим дівчинка, у сукні кольору лілії, вилила гарячу каву, втерла малину, і розбила хлопцеві носа, щоб на одяг капнула кров - для надійності. Голос за кадром - заберіть цю скажену дівчинку і давайте знімемо нормальну рекламу про нову пательню. Підходе мама. Вона знімає з "випадкового перехожого" (Олега Ставка) ремінь і б*є дівчинку. В перехожого спадають штани. Він залишається даун-лес (антонім до топ-лес) голим. Дівчинка бачить що щось в дядька знизу не так як в неї і починає плакати. Голос за кадром номер два - батьки виховуєте своїх дітей змалечку. Далі на одну секунду (зважаючи на те що рекламу вже знають, час скоротили із трьох до однієї секунди) появляється квадрат, кольору лілії, для роздумів. Голос за кадром злісно сміючись "Що, вишкребки!? повторення - мати вивчення". Внизу бігуча стрічка з написом "люди добрі, допоможіть нормально перекласти книжки, реклами, фільми і мультфільми - тоді і у нас буде щастя".
- Скажіть чесно, як Ви думаєте, я розбираюся в людях - запитав він у психолога.
- ну знаєте, я так зразу не можу сказати. Все залежить від того, що на Вашу думку означає розумітися в людях - відповів мудрий психолог. Він був у сірому блискучому костюмі. Сорочка, кольору лілії, у поєднанні із вдало підібраною краваткою, надавала пану Пс (психологу) вигляд вельможного, можливо дещо зухвального, аристократичного вигляду.
- ну от наприклад Ви пане Пс. Про Вас можна сказати, що Ви вельможні... можливо дещо зухвалі... але це вам надає аристократичного вигляду... - прикладаючи праву руку до підборіддя, замислено промовив "пацієнт".
- браво-браво, - злека кілька разів сплеснув у долоні психолог, - а чим ви займаєтеся?
- в смислі?
- ким Ви працюєте? - цілком стримано запитав психолог. Він добре знав як підійти до людей і з ними говорити, адже прочитав не один раз одну книжку про вплив на людей.
- ну я... - знітився, "пацієнт". Йому було не зовсім зручно говорити про це. І не тому що це було щось ганебне - ні, просто він вважав що для такого корабля, як він, потрібне велике плавання, а ця робота виглядала як невеличке озерце - я... я продавець салатів.
- та сто чортів тобі в печінку - продай нарешті цей салат мені, а не задавай різні дурні запитання - не стримався і викрикнув психолог.
- з вас 10,99 грн - відповів продавець, який знітився так, неначе із небес на землю стрибнув він без парашуту.
Робочий день підходив до завершення. Переодягнувшись і помивши руки, пан Салат пішов випити чистої води, із спеціального фільтру, який йому "впарили" на прийомі у лікаря. А наш головний герой, назвемо його пан ГГ також зібрався і зав*язавши шнурівки на кросівках - вийшов на вулицю.
- ГГ! ГГ! - почулося у далині - ти сьогодні чого так рано? робочий день тільки підходив до завершення, але ще не підійшов!
ГГ обернувся, подивився на годинник і промовив:
- пане Салате, я працюю вже тут не багато не мало а 1 місяць. Я звільняюся.
- чому? - запитав пан Салат, який знітився так, неначе із небес на землю стрибнув він без парашуту. Це була страшна втрата. Адже ГГ був одним з кращих продавців. А зважаючи на те, що він продавав взагалі один, то він взагалі міг претендувати на статус найкращого. Він можливо таким і був би, якби трішки менше говорив, а точніше взагалі краще він був би німим. - Чому?
- чому? Ви мене запитуєте чому? - із усмішкою в якій виднівся погляд сповнений чимось таким.
Реклама. "Випадковий перехожий" (Олег Ставок) йде повз будинок і дивиться у вікно. Там бачить таку картину: пухнастий котик лізе по дерев*яному столику. Тут виключається світло. Світло включається. Пухнастий столик лізе по дерев*яному котику. Голос за кадром: "шо за фігня??? я такий маразм читати не буду". Тут виходить мама, знімає з "Випадкового перехожого" (Олега Ставка) ремінь і зникає за кадром. Чути прилипаючі удари ременя. Після трьох секунд чується голос за кадром "ну добре доре я скажу це... я скажу... - Картини пухнастий кіт і столик і пухнастий столик і кіт - купуйте в кращих магазинах". Далі на три секунди появляється квадрат, кольору лілії, для роздумів. Потім ще раз на дві секунди.
Реклама номер два. "випадковий перехожий" (Олег Ставок) підходить до каси і каже: "ииии...". Голос за кадром: "що, виродку, забув українську мову?". з-заді підходе мама, знімає з нього ремінь і лупцює його що духу. Голос за кадром номер два: "Якщо мама мови не навчила, то мама буде рЕмнем била". Далі на три секунди появляється квадрат, кольору лілії, для роздумів.
- чому? Ви мене запитуєте чому? - із усмішкою в якій виднівся погляд сповнений чимось таким дивним.
- так я тебе запитую чому...- відповів пан Салат.
- добре я не звільняюся. але можна я буду працювати вісім а не дев*ять годин на добу.
- добре
- і вихідні в мене будуть субота і неділя, а не... а не немає вихідних
- добре
- і ще я буду інколи приносити із собою книжки
- добре
- і зарплата буде в мене вища на 1 відсоток
- ти звільнений!
- ну добре тоді зарплату не потрібно підвищувати
- ти звііііільнений!
- ну добре тоді я книжки не буду приносити
- звільнений!
- добре...
- ну добре, якщо ти не будеш приносити книжки, тоді ти не звільнений
- добре я не буду.
- працювати?
- приносити книжки.
- добре.
- добре
- ну добре-добре. все йди, а то в мене ще куча роботи.
- може вам допомогти?
- а ти вмієш пиво пити?
- чи я вмію пити пиво?
- так, чи ти вмієш пити пиво!
- ви це мене запитуєте?
- ні! цього випадкового перехожого
- так це ви його запитуєте чи мене - запитує "випадковий перехожий" (Олег Ставок), який випадково почув розмову
- його - ГГ! - тикаючи пальцем на ГГ показує пан Салат.
- так чого ви посміхаєтеся? - запитує "випадковий перехожий" (Олег Ставок)
- я не посміхаюся, я з ГГ розмовляю.
- а ну тоді ГГаразд. я піду далі. - і вже "випадковий перехожий" (Олег Ставок) бувало хотів розвернутися і піти, як раптом його за плече зловив НН, ой вибачте, ШШ, та ні ГГ.
- а Ви бувало в рекламі ніякій не знімаєтеся?
- я?
- ні він!
- я?
- так!
- так - я був в пару роликах.
- тоді скажіть мені, який смисл реклами про дерев*яних котів?
- ну ви розумієте, реклама, вона, як би це сказати... на чомусь простому Вам би пояснити... на чомусь банальному... реклама, як життя і воно нажаль не зовсім не завжди логічне. Але від цього воно цікаве. От кожен з вас бачив рекламу. і так само кожен з вас чув колись про чуже життя. І інколи те життя вам подобається і ви хочете бути таким як герой, який розповідає про життя, чинити так само. так і в рекламі, ви хочете бути тим героєм, їсти ту шоколадку, брити такі самі ваші довгі ноги, трясти волоссям блискучим, дивитися у чужі вікна на картини.
- так який з цього висновок?
- висновків можна зробити багато...
- ну які наприклад?
- ну хоча б такий: проживи своє життя так, щоб воно було як рекламний ролик ідеального життя. Щоб людям хотілося приймати участь в твоєму житті, бути поруч були люди, коли тобі важко, бо знижки шалено важкі і великі і коли тобі легко, бо ранкові обіди легкі та поживні. Щоб більшого горя не було, ніж плями, які важко вивести простим порошком без виварювання. А якщо вже і такі знайдуться, то щоб завжди було кому прийти до тебе із «халявним» порошком і за тебе попрати одяг. Щоб попка твоїх малюків завжди була сухенькою. Щоб коти малювали фарбами лише на папері, а не по стінах і щоб муркали в тебе на руках. Щоб друзі були поруч із тобою завжди і тобі у всьому допомагали, а максимум що вони за це хотіли – пляшку пива. Щоб водії таксі віддавали мобільні телефони, які ти в їхній машині забув. Щоб з тобою віталися люди і це не залежало від того, чи ти великий директор, чи просто продавець у забігайлівці. Щоб був час вийти на природу із сім*єю і там завжди була чиста вода чисте повітря і натуральна їжа. І щоб була людина, з якою ти можеш, при заході сонця запросити на пагорб, відкоркувати шампанське і поділитися смачною шоколадною плиткою, при цьому з-заді грали музиканти на скрипці ваш подих був свіжим і ви дивилися у чужі вікна і дивувалися, як можуть бути дерев*яні коти і пухнасті столи…
- а можна зробити рекламу салатів?
- це до чого?
- ну це так, про рекламу.
- А щоб твоя дружинонька з кумом повелася… він (себто "випадковий перехожий" (Олег Ставок) ) йому про життя, а він (себто пан Салат) йому про рекламу - промовив ГГ і всі дружно засміялися у гарні рівні білі українські зуби.
Реклама. Щоб у вас були гарні зуби, такі як у головних героїв, ходіть до зубних і ортодонтів. Голос за кадром - "Кохайтеся". Голос за кадром мами "Я тобі дам кохайтеся! ану пішла і вибачилася перед хлопчиком, за те що йому ніс розбила...".
