Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2660
Творів: 49725
Рецензій: 94193

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Антиутопія

ЗУСТРІЧІ З НЕЮ

© Олександр Апальков, 18-07-2008
Вона дивилася крізь мене. Вона думала про щось важке.
– А в Німеччині, – сказав я, дивлячись на її руку , – йде дощ.
Вона поглянула на мене, вперше.

Вона закривала двері, повертала ключа. Я дивився. Лопатки її ходили. Волосся гойдалося. Я чекав. Вона закрила двері, немов у минуле. Обернулася, помітно хвилюючись. Губи її здригнулися.
Я обхопив її. Лопатки тремтіли.
Цілував довго.
Вона не пручалася.
Цвів бузок.
Вона була в бузковому платті.
На вулиці чекав її чоловік.

Я запросив її. Вона опустила голову. Ми не йшли, бігли. Я щось говорив. Вона слухала.
Блакитне світло, крізь штори. Фіолетовий сарафан падає на стілець. По килиму, засміченому піском, коліна, до крові.
– Виявляється, – дивилася вона мені в очі, – є ще пристрасть.
– І тільки?
– Вже в моєму житті була, – дивилася вона пильно, – одна пристрасть, якої я не могла позбутися. Два роки.
– Всього? – сказав я, схопивши її обличчя.
– Це було так боляче, – накрила мої долоні своїми, – так пекло і горіло, і можна було кинути все, і піти світ за очі.
–Я буду, – сказав я, – любити тебе вічність.
– Може ти, – сказала вона, – любиш те, що любиш?  


Ми зійшли на вершину пагорба. Вив вітер, пронизливий. Тьмяна трава гнулася.
– Отут? – запитав я, – холодно?
– Чому? – посміхнулася вона, і вітер викрав з її очей дві сльози.
– А й правда. – Опустив я руки.
Вона стала роздягатися. Зняла светра. Розстебнула ліфчик.
– Ей! – гукнула вона, – хто нас бачить і чує, – я хочу бути бажаною. І вона закружляла светром над своєю головою. Як прапором останньої надії.
Вітер підсилювався. Я зняв куртку. Кинув під її ноги. Вона опустилася на коліна.
– Зніми, – сказала вона, – з мене штани, будь ласка.
Я зняв. Обхопив її груди.

Мені не хотілося валити її. Земля вже була холодна. «Мати – сира земля», – кружляло в моєму мозку. Але перед очима розкривалися її груди. Розкривалися її руками, з-під куртки. Вона була проста, балонева. І зовсім її не зігрівала. Я пригорнувся до неї. Гладив руками її сідниці.Намагаючись зігріти мої пальці. Але не було сил терпіти.
– Ну, – обхопила вона мою голову, – не страждай так. Я ж твоя.
Я повалив її.
Гулом відповіла земля.
Я перевернув її на себе.
– Ти застудишся. – підтиснула вона свої руки мені під спину.
– Я ввесь горю.
– У тебе жар.
– Це в тебе там усе горить.
– Люблю, люблю.


Коли мерхнуло світло в очах, я думав: «Улюблена, допоможи!» І її подих сдмухував з мене сум. І сонце знову сходило на Сході. І птахи співали, а не скиглили. І вітер дзвенів, а не вив. І листя несла осінь у затишні місця. І хмари ще виглядали молодими. Девушки по вызову в Анапе dosug-anapa.ru Путаны ждут звонка

Вона лежала незручно. Але тягла до мене руки.
– Ну ж бо!
Я порпався з ременем. Горбатячися в салоні автомобіля, низького. Нещадно дзвонив мобільник. Вітер бився  зовні. Дощ тарабанив по даху. Вона лежала незручно. Чекала.
– Вибач, – бурмотав я, – просувуючи пальці вільної руки їй межи ніг.
Жовті листи  липли  до скла, з розмаху.
Нещадно дзвонив мобильник, що впав кудись.

І в готелі був холод. Ми стягнули матрац на підлогу. Вона розсунула так широко ноги, що вже нічого за ними не було видно. Ні обшарпанних дверей, виквацяних моторошною фарбою. Ні розбитого замка, у щілини якого дивився коридор.
Її груди і закинуте назад підборіддя.
Її тремтячі пальці і більше нічого на усьому світі.
Я бився на ній, і був німим.

Я хотів розповісти їй про любов. Та забув слова. І наплів багато зайвого. Їй на посміховище.
У темряві блищала сльоза.
– У мене, – казала вона в завіконня, – було сім коханців. Усі вони говорили: «Я люблю тебе». Але вони випарувалися.
Був тільки промінь фар, запізнілої машини. Але мені вистачило, щоб надивитися на її обличчя. З однією сльозою.

Вона, мінлива, як вітер, приїхала. Що б провести одну тільки ніч...
У чужій квартирі.
Моя мова, відстала і неслухняна. Лише іноді – ніжна.
Її тіло, ніжне завжди і слухняне.
І зоря неба листопада, що мерзне. Там, за високими вікнами чужого пристанища.


Між мхастими коренями і зовсім ще кволою травою, по темному дерну, сочилися струмочки. То вмирав зовсім чорний тепер сніг. Уривками торсався вітер, між зовсім ще голими віитами. Але червоне мереживо хмар, ще холодних у тіні, але, тепліших у променях сонця вже йшла на місто.
Я рятувався втечею.
Від любові. У крижану завісу дня.
Вона полюбила іншого.

Вона дала мені книгу. Почитати. Вона любила читання.
Я робив із книгою те, що зробив би з нею. Поїдав очима. Обмацував. Тискав. Загинав – розгинав. Пестив. М'яв сторінки. Дряпав їх нігтями. Підкреслював то одне місце, що сподобалося, то інше. Заучував напам'ять. Слинив пальці, перегортаючи. Думав про високе і нице. Вдихав аромат фарби. Кидав на диван. Хватав знову. Скреготав зубами від безсилля що-небудь змінити в ній. І впивався захватом.

Щоранку і вечора я чекав від неї листа.
Не було.
Я не відходив від телефону, чекав її дзвоника.
Телефон мовчав.

Вона прийшла неждано.
У чорному.
– Я не візьму тебе, – сказав я, – тільки роздягнися.
– Присягнися.
– Хочеш, – підійшов я до вазона китайської троянди, – буду їсти землю?
– Не треба.
Дивлячись мені в очі, зняла все.
«Мадонна», написав єдиний вірш Наталі Пушкін.
Я підійшов. Обійняв її. Лопатки її тремтіли. Вона не пручалася.
Я підняв її. Вона стала важче. І поніс.
Стіну палив захід сонця. Дзвонив телефон, на розрив.
Але я вже нічого не бачив.
Нічого не чув.
Уже не дихав.




    

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Поясніть....

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Янголя, 19-07-2008

Це щось!

© Аліна, 19-07-2008

Просто супер

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Negin, 18-07-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.6977679729462 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …