Село, здається, вимирає. Справді, було-б ненормально, щоб одна частина людей по добрій волі жила-б у місті, а інша у селі. Мабуть, колись усі люди жили у селі. А потім з часом, розвитком техніки, переселилися у місто де для життя нечистоплотних істот найбільше можливостей.
Примітка для себе: нечистоплотний - істота яка живе супроти любові і природи. Іншими словами це істота яка не має почуття власної гідності.
В селах зараз в основному живуть старенькі люди. Всі інші покоління намагаються якомога швидше переїхати ближче до міста або у саме місто.
Сутність села різко відрізняється від міста. Там люди трудяться на землі. Вирощують рослини або тварин, речі без яких селянин жити не може. Міщани працюють на великих заводах або у офісах. В заводах крім матеріальних речей виготовляється їжа. В основному це таблетки кожен міщанин їх обов’язково їсть. На другому місці стоїть алкоголь замінник води. На третьому місці інша хімічна їжа, яка на запах похожа на ту, що вирощують селяни. Буває, що до неї добавляють якісь рослини чи м’ясо. Проте та їжа найкоштовніша. Не дивно, що кожна міська сім’я намагається купити собі дачу.
Як мені пощастило, що я живу лише з сонячної енергії. Інакше довелося-б потихеньку звикати до вживання корисних копалин, як міщани називають продукти з яких готують собі присмаки (таблетки) і другорядну їжу.
Селяни в основному їдять їжу виготовлену з продуктів власної земельної ділянки.
Головна ознака селян на мій погляд - це невисокий зріст, середня вага. Проте вони мають більшу фізичну силу аніж міщани. Хоч в комах навпаки: чим більша і важча комаха, тим вона сильніша. Якась дивна людська фізіологія.
Ще їхня головна ознака це хитрість. Правда, вона є не у всіх селян. Чим селянин багатший і щасливіший тим він хитріший. Хоч в місті все побудовано на возвеличенні одних і зневажанні інших, тут це правило не діє. Міщанин намагається виробити і продати якомога більше товару, а селянин навпаки, намагається виростити багато саме тих фруктів чи овочів, які не здогадалися виростити інші селяни, і мало тих овочів чи фруктів які вирощують інші селяни. Через що він має змогу високо підняти ціну на свої товари. В результаті покупцям-міщанам нікуди діватися - доводиться платити багато. А селянин на тому собі пузо наживає, правда, влітку за роботою худає. Та сама ситуація з вирощуванням тварин чим менше селянин виростить тварин і надоїть молока, тим дорожче матиме змогу продати м’ясо чи молоко.
Проте не всі селяни мають змогу жити на цьому. Така хитрість не здатна зробити багатими селян які мають мало майна: один город і дім. Особливо якщо город маленький. Мабуть, через те кількість селян скорочується.
Людина така істота, яка не може жити без даху і їжі.
Так виходе, що одні люди наживаються на інших: багаті на бідних. А чому багаті не можуть поділитися своїм величезним майном з біднішими? Скільки їм ще потрібно для задоволення тваринних потреб? Вони живуть тільки заради тваринного задоволення. Не більше. А того, що є найсильнішою, вічною цінністю, вони не бачать. Сліпці!
З часом я все більше впевнююсь в тому, що життєвими цінностями взагалі для усіх людей є не вічні почуття, а звичайні речі, частіше всього гроші. Людина яка має багато матерії, почуває себе вищою за інших людей. Так, наче вона має можливість володіти дарами навколишнього світу. Це мене приголомшує. Яким треба бути тупим, аби так вважати. Разом з розвитком техніки, люди взагалі забули про справжнє багатство а особливо про справжню владу. Адже справжня влада це не гроші а особливо не матеріал, а душевна сила оволодівати серцями своїх ближніх, змушувати їх що-небудь робити так, щоб вони ніколи не здогадалися що на справді їх змушують. Ось, мабуть, саме через ці помилкові уявлення про світ люди часто вступають у нерозумні конфлікти.
В подружньому житті те саме. Переважна більшість сімейних людей чи тих хто збирається втупити у шлюб, намагаються отримати від цього якомога більше матеріалу, аніж віддати свою любов і намагатися зрозуміти половинку. Або якщо вони не можуть отримати такої вигоди ні від кого, або більш-менш задоволені своїм станом у суспільстві, то будують сім’ю на необхідності продовжити свій рід - змушує інстинкт. Вони не знають що таке любов. Навіть дивно, що досі залишилося таке поняття як зареєстрований і навіть церковний шлюб. Я гадаю що, мабуть, з таким життям ці поняття невдовзі зникнуть. Люди стануть жити прайдами чи стадами-гаремами.
Безліч запитань
-Мати моя, Сонячне проміння! Чому?
Цього світлого ранку я не змогла більше тримати в собі ту гору запитань яка назбиралася за ці дні. Щоправда, на частину з них я вже знайшла відповідь, хоч все одно мало чого розумію. Я не хочу здатися дурною, але справді заплуталася серед цього світу. Як він ще досі може триматися на своїх поточених гнилих лапах? Єдина істота яка може відповісти на всі запитання моя мати. Може, ангели знають більше. Так всі вони або зайняті, або летять подалі від цієї планети. Усім їм не до мене.
- Мамо, ти де?
- Та я вже давно тут, доню. Ти вже мене не помічаєш? Стала такою замученою...
- Незнаю... мені щось більше не хочеться тут бути. Я хочу полетіти з ангелами, але вони мене не беруть із собою.
- Що ти, доню!
- Мамо не варто так лякатися. Я вже давно знаю хто ти на справді.
- Гадаєш, що я за тобою не слідкую?
- Ти ангел.
- Тобі не можна йти з нами. Інакше...
Мати замовчала і пильно глянула мені у вічі. Я здригнулася від такого погляду і опустила очі.
- Щоб ти ні мене ні кого-небудь іншого про таке не прохала,- сказала вона якомога суворішим голосом, хоч не змогла позбутися властивої їй м’якості.
- Я хотіла спитати, чому люди такі?... Тобто нащо вони потрібні?
- Вони потрібні для того, аби в космосі було більше спілкування, дружби. Це - учні нашого Господа .
- Учні?! Та я не бачила більш нікчемних створінь!
- Тому вони швидко вмирають і не живуть вічно - це така нагорода їм.
- Що-ж, тоді якщо вини Бога чи інших немає в нікчемності і дурості людей, то вони були помилкою. Чому досі не був знищений людський рід? Сенс підтримувати їм життя?
- За них заступилися.
- Щось не видно що люди знають про це.
- Вони не вірять, доню, це елементарно. Вони ні в що не вірять, що може стати наперекір їхнім утіхам.
- Я-б могла їх зненавидіти, якби не розуміла що це безглуздо.
- Ненависть і безглуздя тут ні до чого. Зрештою, не всі люди однакові. Невелика частина їх розуміє багато чого, тільки це ховає від інших. Кожна людина окремо має вибір: зрозуміти ці речі, винести користь з своїх уроків, або відкинути все.
- І що вони далі роблять?
- А нічого... хорошого. Поки-що не вдається їх переконати.
- До речі, оті страшилища що між ними ходять. Це вони не дають змогу людям побачити і зрозуміти багато речей? Бо вони можуть керувати людьми.
- Ні, вони не можуть керувати людиною якщо вона сама не погодиться на це.
- І що? Вони самі лізуть під ярмо?
- Опісля їхні нові наставники (страшилища) тягнуть енергію і таким чином наставники розмножуються ще більше.
- В мене вникає ще більше запитань. Мамо, чому ти з мого нерозуміння усміхаєшся?
- Я розумію тебе. Так, давай спробуємо разом знайти не це відповідь. Ем... ти розумієш, що Бог боровся проти них?
- Ну, так.
- Бог дав людям змогу захищатися від дії тих нехороших сил. Це Науки віри. Проте ти сама розумієш що люди по своїй властивості змінили ці Науки. Назвали їх релігією, зрівняли до своїх колишніх вірувань - поклонінь духам природи, що відбувалося дуже довгий час. Спочатку замість того, аби добровільно поширювати Божу Науку, вони почали залізом і кров’ю її насаджати. Потім намагалися за допомогою Божої Науки керувати іншими для власної вигоди, трактувати на свій лад, навіть Біблію змінювали. Що, звісно, різко підірвало авторитет Божої Науки, зробило з неї зовсім не те, для чого вона була створена.
- Не думаю, що тут обійшлося без страховиськ.
- Не дивлячись на це, багато людей жило за законами Божої Науки. Свято вірили в те, що найголовніше в нашому житті це повага до ближнього свого.
- Люди зараз не вірять в релігію...
- Люди, звісно, запротестували проти неправдивих трактувань релігії. З’явилося багато нових вірувань, часто супротивних, оманливих. Хоч Біблія, Коран і ніші святі книги твердять майже те саме що спочатку: добро, повагу до ближнього, Науку Любові, життєві правила і т. п. Проте люди вирішили що коли їхні предки творили практично на основі святих книг (хоч на справді їх обманювали нечестиві служителі віри) безглуздя, то така релігія не потрібна. Далі ще більше
- Тут точно не обійшлося без страховиськ.
- Разом з розвитком наук про елементарну будову світу Землі, Божа Наука виявилася на їхній погляд помилковою.
- Як це?!... Сліпці. Такий довгий час більшість людей жила релігію - і на тобі.
- Так, це був сильний удар. Звісно, раніше, подібні наукові відкриття також наче йшли супроти релігії. Проте ті люди все одно вірили і знали що від Божої Науки не можна відхрещуватися. Відкрий любий підручник по історії, там написано що люди відхрестилися від Божої Науки тоді, коли почала розвиватися елементарна наука про будову світу Землі. Це не так. Лише недавно відбулося відхрещення від Божої Науки. В підручниках написане просте оправдання людської немочі перед наступними поколіннями.
- Тобто люди самі винні у свої проблемах. Якби вони не йшли на поводу у страховиськ, такого не сталося-б.
- Так, чим більше людина відхрещувалася від Божої Науки, тим більш слабшала, потрапляла під сильніший вплив страховиськ.
- Ось чого воно мені раз сказало: йди звідси, тут тобі не місце. Люди наші а не ваші.
- Тільки не забувай, дитино, що якби людина сама не захотіла-б покоритися страховиськам, вони-б не мали змоги нею оволодівати.
Людська наука
Після розмови з матірю я стала дивитися на людей дещо по-іншому. Релігія дуже важлива річ для цих слабких створінь. Може, вони через свою слабкість починають сіяти зло. Та не народжуються вони лихими, цього просто бути не може. Адже людська душа створена доброю. І коли вона після смерті через деякий час знову повертається на землю, то забуває все про минуле життя. Але особливо зараз чомусь доброта і відчуття щастя не зберігаються, губляться все сильніше, чим дорослішає людина. Разом з цим, поступово підсвідомо згадуючи про свій характер і життєві погляди які людина мала в минулому житті, вона часом стає ще гіршою аніж була в минулому житті. Тобто з часом люди створили таке підґрунтя, на якому всі найогидніші риси характеру швидко проростають, дають пишні суцвіття, після чого те насіння зла ще більше розповсюджується.
Втім, мені тільки що на розум спав один із законів природи. Може, він тут також має велике значення. Тобто якщо те насіння зла так сильно розмножиться, що більше не буде мати вдоволь підґрунтя аби рости далі, то воно буде вимушене боротися одне з одним, тобто настане те, що називається справжнім апокаліпсисом.
А зараз люди, можна сказати, лише стали на поріг до апокаліпсису. Він ще не почався. Коли я дивлюсь на картини які вважаються між людьми справжнім витвором мистецтва, то бачу що людство наче напружилося. З багатьох із них віє впевненість у тому що страшні часи вже настали. Те саме з літературою. Дуже багато книжок в яких світ починає рушитися настільки, що жити стає не виносимо тяжко, багато людей вмирає. А потім знаходиться хтось, хто спасає увесь світ. Це означає, що люди вже підсвідомо налаштували себе до апокаліпсису. Так одні з них чекають його аби показати себе у всій силі, а інша, більша частина людей, намагається якомога більше нагребти грошей та всяких інших задоволень зараз, аби бути впевненим у тому що ти встиг іспитати на собі все тваринне задоволення яке може дати Земля. Таким чином, хоч люди відхрещуються від святих книг а особливо апокаліпсису їхні душі відчувають що апокаліпсис це не вигадки. Ніхто не знає коли він почнеться і не може знати. Передбачити можна тільки великі земні негаразди - те, чи являються вони останнім випробуванням на даному етапі розвитку для Землян - ні. Дуже багато побічних релігій - відростків від основних вірувань, твердять що нібито після апокаліпсису зникне смерть і всі будуть щасливими. Мені тоді стає цікаво, якби люди мене чули, то я-б запитала у сектанта - читав він останній розділ Біблії чи ні? Там такого і поряд немає. Лише твердиться про те, що люди зможуть нарешті будувати своє життя без страшилищ, практично під наглядом ангелів. Що король страшилищ нарешті отримає справжнє покарання. Ще мені доводилося чути, що деякі секти вважають що нібито на справді апокаліпсис закінчився - вже настав рай (хоч у Біблії про 100% рай після апокаліпсису ані словечка). Це не смішно, це - гірко. Справжній рай існує лише для мертвих. Живі-ж повинні його самі будувати на Землі. Хто являється справжнім богом тих сект можна лише здогадуватися. Не дарма напророчено з’явиться багато неправдивих наставників.
Тепер моя ціль - знайти, чому зараз доброта душі дитини так швидко калічиться, заростаючи бур’яном непотребу, зла. Все йде від виховання якими виростуть діти, таке продовження матиме духовна історія.
Звісно, батьки являються найголовнішими вчителями для своїх чад. Тільки ось у чому причина: я ще не зустрічала дітей які копіюють поведінку а особливо спосіб життя своїх батьків. Тому тут не може бути великої небезпеки для душі. Навіть якщо життєвий опит передається від покоління до покоління. Людські діти не позбавлені розуму, вони здатні створити власне відношення до подій в залежності від душевних характеристик: опиту і характеру. Окрім батьків, на виховання дітей також впливає телевізор. Та-ак,...
Інформація для себе: телевізор - найцікавіша річ яку мені доводилося бачити серед людей. Це машина яку вони вигадали. За допомогою нього вони поширюють інформацію а також різні вистави-розваги.
Тільки хоч вистави для дорослих мають розбещений характер, вистави для дітей набагато добріші. Вони не можуть так сильно калічити дитячу душу.
Ні, на дітей явно окрім страшилищ впливає оточення. А! Зрозуміла. Дитина не може все сприймати своїм розумом, бо вона ще бачила дуже мало аби мати змогу повністю конкретно оцінювати ситуації. Діти все сприймають емоціями і навчаються життю саме на них. Батьки полюбляють травити себе дозволеними серед них наркотиками: алкоголем і тютюном. Від цього отримують задоволення, отже діти, бачачи таке, випитують у себе що наркотики повинні бути хорошою річчю. В рекламах по телевізору твердиться користь матеріальних речей діти бачать емоції людей з реклами і запам’ятовують що матеріальні речі необхідні, важливі, приносять лише користь. Відповідно практично нічого немає, що твердило-б цінність духовних речей. Мультики (вистави для дітей), хоч і добрі. Проте в них проти доброти часто постає зло. І способом для його подолання часто виступає напористість, наглість та сила головного героя. Особливо в мультиках в яких йде мова про якогось героя що майже сам спасає всіх. В результаті малюк запам’ятовує що завжди повинен бути хтось сильний, хто допоможе, чи навіть сам справитися з проблемами, а звичайні люди повинні сидіти тихо. Що від душевної доброти можна потрапити в халепу, а щоб в неї не потрапляти потрібно бути або тихою людиною, або мати в свої руках великі можливості: силу та розум. Звісно, так не в усіх мультиках.
Все-таки люди, не дивлячись на власну ницість, схожі на тварин . (Бо в виставах присутні тваринні закони.)
Людський світ побудований на егоїзмі та жорстокості. Звісно, за таких умов хіба можуть залишитися хоч які-небудь добрі риси характеру? Та ні, все одно можуть. Бо в сім’ї повинна панувати любов та довіра, адже без таких речей неможливе існування людської сім’ї.
Нажаль, коли дитина починає своє самостійне життя, вона потрапляє в умови в яких важко залишитися самим собою. По-перше, страховиська намагаються якомога швидше поселити в серце дитини позитивне відношення до зла. Часто діти навіть не можуть відрізнити зла від добра це перш за все ті невеликі спокуси що змушують дитину брехати своїм батькам, не довіряти їм. Все починається з маленького. А отже якщо батьки не навчили дітей оборонятися від страховиськ, своїх перших спокус, то, звісно, дитина сама цьому навряд-чи навчиться. Люди не бачать страховиськ. По-їхньому те, що невидиме, не існує, навіть якщо світ тріщить. Мати мені розказувала, що були часи коли люди вірили в Бога. Тоді вони могли мати хоч якийсь спосіб захиститися від чорних сил. Релігія це також магія. Тепер люди не слухають церковний дзвін, не кроплять домівку освяченою водою, не просять у вищих сил захисту. А це найелементарніші способи захисту від негативної енергії. В цей час страховиська продовжують свою чорну роботу без якого-небудь опору зі сторони людей. Жаль.
Коли дітки трошки підростають, батьки їх обов’язково направляють вчитися, в школу. В школі людські діти вивчають лише механічні закони на яких побудували свій світ люди. Ці знання, на мою думку, потрібні лише вченим. Проста дитина не розуміє повний сенс тих законів, на чому саме вони побудовані. При чому в школі їх вивчають настільки широко, що дітки одразу забувають весь матеріал як тільки зданий залік і останній екзамен.
В учеників, мабуть, жорстка потреба вивчити не зрозумілий більше аніж на половину матеріал, викликає до нього брюзгливе ставлення. Вони, ці нещасні створіння, думають: „Хай йому грець, прочитаю, визубрю, аби проблем не було”, і таке інше. Та чим більш дорослішає ученик, і чим не зрозумілішим стає матеріал, то ці маленькі люди все більше впевнюються, що в житті його зрозуміти і встигнути все визубрити, не зможуть. Мені ще не доводилося бачити десяти- і одинадцятикласника, який сидів-би за навчальними книжками. З часом лише єдині знання і вміння отримують розвиток - списування на уроках і екзаменах.
Нічого важливого про життя люди дітям не розказують. Не вчать у школі діти філософію, етикет, основи магічних знань, дипломатію, психологію, мистецтво. Адже саме ці знання пригодяться підростаючому поколінню у житті. Відповідно діти шукають знання духовної організації людського суспільства, норми поведінки, на вулиці. Де панує жорстокість та обман. Щодо батьків, то вони хіба здатні навчити дитину дипломатії якщо самі цього не вчили? Батьки вчать малюків лише тому, чим вони жили і що допомогло їм побудувати своє життя. Ці ледарі, наркомани та гульвіси здатні навчити лише лінощам, пияцтву, крадіжкам, та шабашам. До того-ж навіть якщо батьки не належать до жодної з цих груп, то це також не зможе врятувати дитячу душу. Психологія дитини налаштована так, що вона вважає приорітетнішими ті знання які добула сама. І головне місце де вона намагається їх знайти вулиця, друзі, дискотеки-гулянки. Бо податися більше нікуди. В церкву дитина не піде, не прокинеться в неї іскра розуміння, не буде молитися. Бо їй в школі і на телевізійних виставах втокмачують що релігія не має ніякої сили, що люди її побороли ще в далекому шістнадцятому столітті. В дітей могла-б виникнути цікавість до якоїсь людської науки, про яку не розказують в школі. Та ба! За такої жорсткої системи шкільної освіти школяр на підсвідомому рівні запам’ятовує що наука неймовірно жорстка а отже туди лізти не варто. Та й кружки якщо є, то лише для заможних міщан. Справжніх талановитих учнів суспільство топче як слони траву. Ну звісно, страховиська спати не збираються... Бідні діти.
Ось так і виростає типова людська натура з різними психологічними болячками. При сучасній системі освіти болячок та фобій нажити неможливо...
Ги-ги! Згадала таку цікаву річ. Про неї також зараз напишу. Зовсім недавно мені довелося побачити в магазині книжку „Природні аномалії”. Я й подумати не могла, що люди можуть бути настільки неосвідченими і тупими. Не мало продається книг по магії, проте добряча половина людства все ще вперто вірить що ультразвук відкрили лише недавно. На справді особливим ультразвуком користувалися предки людей як магією, щоб піднімати в повітря брили. При чому таке робили християнські монахи. А ще подібними знаннями володіли єгиптяни якісь людські предки. Вони за допомогою звуку будували піраміди і притягли здалеку якогось величезного кам’яного лева-людину (забула, як він називається).
В тій книзі було написано, що на фотографіях, при довгій витримці, нібито інколи нізвідки з’являються постаті людей. А, часом, не страшилищ зафіксувала камера? Незнаю. Та хіба можна бути такими дурними, щоб не здогадатися що то сфотографовані істоти-духи, які рухаються дуже швидко, через що їх неможливо вловити звичайним зором. Тим паче що фотографії з духами - чорними постатями, зроблені вночі.
Все, що було написано в тій книжці, мені здається повністю реальним і зрозумілим.
Особливо поразила мене стаття про НЛО. Щось дуже схожа загальна будова тих кораблів на принцип будови звичайних літаків - внутрішні пропелери, обтікаємість, плоске крило, та ще й не великі розміри. Мабуть, це якась хитра країна їх побудувала для таємних розвідок, а довірливі люди повірили наче то інопланетяни. Ну хіба вищі цивилізації можуть бути такими тупими, щоб не зробити власний корабель невидимим для людських очей. До того-ж через страшилищ Земля давним-давно взята під карантин.
Тут люди твердять що магія реальна, а поряд дивуються „аномаліям”.
У мене поступово складається враження, начебто люди загублені істоти. І завдяки страшилищам їм важко знайти потрібну дорогу, любов до ближнього їм здається чимось не реальним. Та ні, навіть не нереальним а не припустимою річчю, в той самий час коли вони прагнуть аби їх любили та поважали інші люди.
Чуда, які люди не помічають
Ніхто навіть подумати не може, як мені тут нудно. Минуло вже більше місяця, як я покинула свою домівку. І щось мені здається, що я навряд-чи повернусь туди. Ціль мого снування спостерігати за людьми, занотовуючи побачене, свої думки щодо цього. Хоч я звикла до людей, а вони вже більш-менш притерлися до мого існування, все одно ми не знаходимо спільної мови. Тепер буває, що час від часу я стаю видимою для людей. Відчуття, як вони тоді зиркають на мене, не з приємних. В більшості погляд якийсь злий, неприємний, У сектантів також неприємний погляд, тільки більш миловидний і наче гнучкіший, не такий різкий.
Я не можу з ними розмовляти – вони мене зовсім не розуміють. Ото халепа, що я часом таю видима для них. Тоді важко послухати їхню розмову. Вони перепиняються і всією компанією втуплюються на мене, хоч тікай подалі. Одного разу через цю видимість мене вигнали з заможного будинку-палацу. Мало того, що скрутили мої руки, так ще штраф вимагали, начебто я через паркан перелізла. Добре, що мати вчасно встигла накрити мене сончним промінням – і я знову стала невидимою для них .
Десь всередині себе я відчуваю до людей зневагу. І хто вони такі, ці люди? Справді, хто? Живуть на половину у добрі - бо його бажають, на половину у злі – бо його створюють. Вони наче паркан між двома світами. Ось тільки зла на Землі все-таки більше. А може, люди загублені душі? Коли я запитала у матері, хто такі люди, вона відповіла що вони один з експериментів, і більше нічого. То що, виходить, нібито люди благословенні і прокляті одночасно Богом. Ось тільки він їх любить і намагається допомагати їм, а люди це зовсім не помічають. Зовсім. Їм здається, що так і повинно бути, а не інакше.
Навіть якщо усі логічні доводи твердять про те, що цей порятунок справжнє чудо. Та ні, аякже, чудеса для людей це тоді коли з неба на землю спустився видимий ангел і сказав: люба моя людино, я тебе рятую зараз, бачиш? Чи щось таке подібне. Хе, ті хто створюють чудеса – не такі дурні. Мало того, що вони подібними проявами можуть налякати людину, так вона ще може потрапити в лікарню, якщо не буде тримати язик за зубами, через інших людей-атеїстів. Або потрапити до сатанинської секти, члени якої так і висліджують людей, які готові навернутися на яку-небудь віру. І через свою недосвідченість ті люди потрапляють в тенета зла. Наче вони гадають що вони розумні істоти, а на справді таких елементарних речей зрозуміти не можуть.
До речі, ці Земляні вискочки виділили себе не просто с окремий клас, а навіть вид. По-їхньому, виходить, що раса чи народ - це зовсім не синонім виду, а щось набагато менше, як масть чи окрас. В той самий час як масть на справді -це колір кіс, а не особлива форма тіла, завдяки якій негр краще може виживати в Африці, азіат - в Азії, і т. п. Гординя багатьох заїла.
Після того, як мені вдалося поритися в людській бібліотеці, я зрозуміла багато речей, так...
А найголовніше те, що вони обманюють не лише самих себе, а й своїх дітей. Хапаються за якісь мізерні теорії, особливо щодо основ життя, що при повній перевірці природою виявляються повнісінькою брехнею. Хоча-б те, що види живого на землі по-їхньому з’являлися поступовим переходом. В той самий час, коли в інших книжках чорним написано: якісь молюски і ін. в якийсь-там період з’явилися майже раптово, і доволі великими популяціями. Подібних прикладів можна знайти безліч. І це ще не все! Мало того, що логіка твердить, що якщо все живе змінюється, по-їхньому еволюціонує, то це повинно означати що в усього живого повинна бути доволі не стійкі сполучення генів. Що привело-б швидко до виродження, страшенних мутацій. Тоді не усяка картопля росла-б для того, щоб її можна було їсти, а практично лише для того, щоб розмножитися. Таку картоплю, не їстівну, і жуки не гризли-б. А самі люди! Якими-б вони стали мутантами через постійну радіацію, забрудненість. Вони не це очі закривають. Щодо реальності, то й так зрозуміло що види на Землі, простими словами, з’являються завдяки одинарній мутації, під час якої гени спочатку розпадаються, майже кардинально змінюючи свою будову. А опісля знову поєднуються в стійку структуру, аби не було виродження. Хоча... аякже, якщо розказати про таку правду усім, то люди повірять у версію творіння. Що тоді станеться з науковцями... в них зникне шматок хліба. А теорії, наукові праці щодо появи мутацій? Все згниє, мутації оправдовуватимуться скупченням сильних факторів, що мають сильну можливість розкріплювати зв’язок всередині генів. А не ні сіло, ні стало, а з неба упало мутант народився. Врачів, що лікують подібні болячки, будуть вважати брехунами. Багато хімічних препаратів позначать як ті, що можуть викликати одинарні, не видимі на перший погляд мутації і невиліковні хвороби, частина з яких з’являється завдяки ним.
Народи і нації
Виявляється, що усі люди поділені на окремі величезні племена, які живуть на одному і тому самому місці. В них дуже сильна стадна ієрархія. Не лише між кланами, а й у середині сімї. Втім, це звичайний закон життя на Землі для усіх істот. Що правда, не всі з них так як люди, тримаються племенами. В кожному окремому племені є свій устав, якому повинні підкорятися усі члени племені, інакше – кара. Завдяки цьому величезне плем’я тримається у купі. Увесь устав, який люди називають законом, вигадують найвищі по рангу люди, хоч в основному в уставах племенів написано, що усім володіють люди, нижчі по ієрархії. По-їхньому ця вся сукупність людей називається народом. Щоб устав виконувався усіма і щоб плем’я-народ тримався під владою одних і тих самих людей, найвищі по ієрархії клани поділили плем’я на невеликі частини і призначили їм своїх вожаків.
Дуже дивно, що найсильніші клани а особливо популярні люди, так звані зірки, зовсім не відрізняються ані силою, ані спритністю. Що являється основною якістю вожака та поважних особин серед інших жителів Землі. Це, мабуть, тому що для людей зараз подібні якості не являються тим, що дає змогу виживати і жити щасливо. Так створений світ планети Землі, що саме вожак повинен мати найпотрібніші і найрозвинутіші якості для виживання, йому усі підкоряються, проте й підсвідомо наслідують, хоч часто свідомо можуть його вважати нікчемою.
Людина така істота, що завдяки присутньому в її голові хаосу, вона може мислити на доволі високому розумовому рівні, розкладаючи усе по поличкам. Це незвичайно мудро зроблено. Таким чином вона має можливість боротися з тим хаосом, який створюють страховиська, і який є для них основою існування. Бо хто, як не люди його можуть зрозуміти і винести звідти корисні для себе життєві уроки. Інші популяції - населення інших планет, не мають хаосу в собі. Основа для їхнього існування дуже схожа на розумовий склад фей. Проте саме через це вони не мають змоги боротися із хаосом, який так легко породжують страховиська. Тоді мати справді була права, що люди це експеримент. Проблема стоїть лише в тому, що сили страховиськ розвиваються набагато швидше, аніж відбувається розумова еволюція людей. Ось перш за все чому людство так потерпає від страховиськ. Потрібно його спасати, але як?! Це дуже складно,... разом із страховиськами зникне популяція людей. Єдиний шлях, це боротися з їхньою психікою, намагатися їх навчити тому, що вони знають. Тобто вивести на верх їхні потаємні знання, а потім якомога швидше їх вдосконалювати. Це єдиний шлях. Шлях, що веде до людського самопізнання. А як люди не хочуть цього робити!
Їхніми вожаками і „зірками” є люди які мають багато земного майна, грошей. В чому виявляється їхня сила. А серед якостей у них є підступність і егоїзм, нікчемність що виявляється через сексуальну розбещеність. Завдяки чому їхні головні бажання зводяться до отримання задоволення, матеріального перенасичення, і продовження роду яке зводиться до безрозсудності, набагато більшій ницості аніж реальна любов. Тут немає місця високим почуттям.
Всі обставини, все оточення людей спрямовує їх тільки до розвивання ницих властивостей характеру. Сімї створюються в основному завдяки виживанню плюс половому тяжінню. Вільний час людство все більше віддає своїм дозволеним а часто в їхньому уявленні благородним наркотикам. Дітей виснажує школа, завдяки чому вони все менше часу витрачають на обдумування себе, уроки природи. Всі захоплення, які можуть з’явитися у школяра відходять на другий план, або зовсім зникають. Бо часу згодом не вистачає навіть щоб на половину вивчити урок. На канікулах дитя замаймається лише тим, що відходить від натиску школи. Тут не до самовдосконалення, воно потребує зваженого підходу або крутих поворотів життя. В результаті дитячі розваги, ігри-навчання, стають все простішими, не потребуючи яких-небудь мозкових навантажень. А в подібному становищі дитина дуже легко може потрапити під вплив реклами. Чим в більш старший клас переходе людина, тим більше вихвачений вільний час вона переносить лише на відпочинок. В цьому якнайкраще допомагають стимулятори алкогольні напої, чисто наркотики. Вживанню наркотиків дитя учиться в своїх батьків на святах, потім у реклами, старших знайомих, посторонніх що відкрито відпочивають наркотиками в барах чи просто на дорозі, біля лави. Коли закінчується школа і з’являється шанс для самовдосконалення, стає вже пізно. Людина почуває себе дорослою, вільне проведення часу, якому вона навчилася в школі стає звичкою. Батьки намагається їх навернути до навчання в університеті, вищих навчальних закладах. Продовжується відсутність вільного часу. Новоспечена людина з титулом студент далі несе свою тяготу. Її втомлене тіло і перевантажена голова починають самі по собі прохати допінгу – наркотиків. Людина починає розуміти, що у світі є жорстка ієрархія. Існують люди, які живуть удачно і щасливо, це зірки і найголовніші клани. Вони стають для людини взірцем. Я вже писала, що серед інстинктів жителів землі є один, який спонукає їх брати приклад з вожаків. Якщо молодій людині не вдається виживати за принципом зірок, або вона просто по життю не здатна до розбещеності, то виступає вперед інший інстинкт, за яким написано, що особа яка не відповідає загальним позиціям, слабка, повинна зникнути або померти, якщо перше неможливо. Так з часом все більшою стає прірва між матеріально перенасиченими і бідними, знищеними морально або самознищеними. Такі, бідні, істоти не мають права за інстинктами продовжувати рід. Вони не зможуть навчити своїх наступників правилам укладу суспільства. Не впасти під такий вплив звичайна молода людина не може.
Таке розмежування існує не лише в межах одного народу, а в сімях, групах, між народами і націями. Обов’язково повинна бути нація яка дає приклад усім іншим.
Людство за свою багато-тисячолітню історію накопило багато різноманітних знань. Саме та нація, яка використовує їх усі, зможе легко випередити інші країни. Все нове, що людство створило протягом останнього століття, таке не досконале. Їхні нові знання не мають під собою вагомого підґрунтя. Звісно, це добре, що в останній час народи намагаються пояснити явища природи іншими методами, з інакшої сторони. Проте я все більше помічаю, що вони поступово котяться до тих самих принципів і знань, які допомогли жити їхнім предкам.
Вперті, ой які вперті внуки... не дарма колись батьки жорстко відносилися до дітей. Змушували їх спершу втомливо працювати на землі. Щоб дитя зрозуміло всю ціну життя, навчилося старанно дбати про своє майно. Колись брати менші (рослини і тварини), були вчителями людського розуму. Навчали людей влагоджувати хаос їхнього розуму старанням і почуттями. Не від слабкості своєї предки починали вірити в богів, а від розуміння досконалості оточення. Чомусь зараз ніяка людська наука не замислюється над появою вірувань. Зараз усе це зведено до тупості, яка могла бути у предків. А самі не подумали, що прадіди не змогли-б жити якщо вони були-б настільки туми і падкими на все. Ніхто і подумати не може, чому саме такому богові чи духу підкорялися перші люди. То вже потім, перед початком сучасної будови людського життя, предки почали оголошувати богами звичайних, проте сильних можливостями, людей для покори.
Предки не вірили в тварин, вони вірили в духів. А тих тварин, яких наче обожествяли, вважали вищими чи розумнішими за людей, більш близькими до бога, аніж самих себе. Навіть зараз люди вже знають про „незвичайні” здатності кішки, коли ще єгиптяни вважали її незвичайною твариною.
Існує безліч доказів про те, що предки людей жили дуже довго. Ілюзії археологів, що перші люди швидко помирали, повністю оправдовуються. Бо вони не можуть визначити час, який прожилв предок людини. Вони дивляться на стан та рівень розвитку кісток. Це зовсім нормально, що на перший погляд ті останки повинні належати доволі молодій людині. Бо відповідно до довжини життя, старіння організму відбувається повільніше. По-любому кісти сучасної людини „розсипляться” (якщо людина тоді буде жива), в двісті років, бо стануть надто старими, крихкими. Археологи на справді не можуть знати, скільки років прожив предок, вони кажуть лише про рівень старіння останків, та період в якому жила і померла істота. Те саме торкається динозаврів. Є навіть таблички, в яких написані роки життя давніх царів. До потопу вавілонські царі жили приблизно по двадцять тисяч років, а після стали жити менше, біля однієї тисячі років, згодом довжина життя людей і царів зменшилась приблизно до ста п’ятдесяти років. Цим повністю оправдовується такий довгий період кам’яного віку. Прогрес іде разом із зміною поколінь. Чим ця зміна повільніша, тим повільніший розвиток наук і світобачення. Нові покоління вносять щось нове, не бачене батьками, виправляють частину їхніх помилок і припускаються власних.
Те, що Мойсей водив ізраїльтян 60 років по пустині, це нормально. Бо перш за все їм треба було уникати солдат, яких посилав в погоню Єгипет, щоб ті не застали їх на новому місці життя і не завоювали знову. Так за шістдесят років єгиптянам надоїло ганятися за біженцями. О ні, аякже! Сучасні люди очевидного не бачать.
Предки вміли бачити відчуттями, народження нової істоти, це справжнє чудо. Як чадо схоже на своїх батьків. З найперших хвилин воно вже кудись повзе, карабкається до тепла, життя.
Зараз начебто люди до-о-овше жити стали. Хе-хе, нещасна наука обманює сучасників що консерванти не здатні законсервувати того, хто їх з’їв, і що вони, живучи в організмі не вбивають усілякі живі організми що потрапляють в середину. З однієї сторони людина потерпає від болячок викликаних консервантами (проблеми з перетравленням їжі поголовно), з іншої сторони вони не дають інфекціям повністю занапастити людину. Так і живе, мучиться.
Ідучи вперед
Я йду по полю. Трава навколо мене колихається і шумить, як море хлюпає. Хмарки по небу пливуть. Десь, серед трав і дерев, пісня грає. І лине-лине, розбиваючись об простір земний. Біле сонце сяє. Музика серця лине далі, кудись далеко в синь. Там, набуваючи крил, летить від мене, до зірок. Життя плине, дні минають.
Я вільна фея, я можу дихати. Трава вгинається під моїми ногами. Все співає ще голосніше. Простір розкривається, і мої очі бачать далі, за межі. Горизонт кличе мене, манить своєю безумністю. Ще далі і далі. Вперед до сподівань, фантазій і безумних відкриттів. Я живу, я можу дихати. Я відпочиваю. Я знаю.
Ось, скоро вже закінчиться цей зошит, перший томик мого щоденника. Я з ним провела усього два місяці. Більшу половину другого місяця просиділа в бібліотеці і книгарні. І він тоді був зі мною. Як ще багато чого я хотіла-б сюди записати. Всі свої думки і ще гору інших висновків з проведених мною досліджень. Та сюди не влазить. Я написала лише основне, найважливіше. І невдовзі попрощаюсь зі своїм щоденником. Мати сказала, що я його повинна віддати іншим. Вони будуть знати, що робити з моїм дослідженням. Я так рада, що вони ще комусь, окрім мене, знадобляться. Це так чудово, відчувати себе вільною.
Людська психіка набагато складніша за психіку інших тварин. Тут не можна ні про що говорити абсолютно, особливо якщо хочеш виразитися якомога точніше. Для них релігією стала філософія, якою-б обідраною вона не залишилась після виокремлення від неї інших наук. Не маючи вдосталь доказів, щоб пояснити життя і своє існування, люди зараз звертаються до матеріалістичної філософії. Матеріалістична філософія має свої рамки і закони, які дозволяють будувати теорії про еволюцію, гадати що майбутнє схоже на річку, і бути впевненим у тому що матерія являється основою для життя. Так було завжди. Це звичайна особливість усіх людей намагатися усе пояснити. І людство то зверталося до духовної філософії, то до матеріальної. Проте початок усього в людському житті закладає не матерія, а духовність. Якщо духовність з часом не підкріплюється матерією, то побудована річ зникає. Коли духовність в людей убита, або вмирає, їхньою релігією стає матерія. Вбита духовність або роздрібнена (фундамент), уже не може тримати у купі матерію. Таким чином, розбещуючись матерією, люди її роздирають на шматки. В результаті ламається їхній світ. Це вони самі розгойдали пружину історії. На справді її не було-б, якби в людей встановився баланс між духовним та матеріальним. Але з іншої сторони він не привів-би до розвитку людства. До матеріальності людство клонять сташилища, а до духовності ангели.
Мистецтво, яке створюють люди, це не що інше, як поєднання матерії з духовним, іншими словами сама суть суспільства. По ньому можна багато що сказати про народ який його створив. Ну а якщо говорити про рівень розвитку народу по мистецтву, то це дуже не стійке поняття. Бо прямувати у розвитку можна до дуже різних речей. Як до любові, так і до злості. Як до інтуїції, так і до логіки. А якщо створити якусь одну вершину, то легко з часом може виявитися, що людство від неї відклонилося в якийсь невідомий бік.
Не мало людей настрахані апокаліпсисом. Втім, людей завжди ним лякали.
З часом система освіти людства настільки змінилася, вдосконалилася, що стала вже інструментом швидше не навчання, а каліцтва. Замість того, щоб показати дітям епоху в цілому, щоб вони зрозуміли дух минулих років і запам’ятали усі його недостатки і достоїнства, можливості. Вони роздробили історію на мілкі частини. Рідну літературу вчать окремо від зарубіжної без спроб хоча-б на одному уроці їх порівняти. Також література взагалі йде окремо від історії, наукові відкриття також окремо. А особливо у відношенні культури, що нерозривно зв’язана з історією, і дає більше можливостей зрозуміти епоху аніж те, що якийсь цар, ні сіло ні впало, пішов війною на другого царя. Це вже потім, коли в діток склалося сяке уявлення про час, учителя їм розказують про культуру того часу. А разом з цим або учневі доводиться переламувати свої уявлення про той час, або, звільняючи свій мозок від непосильної роботи, забувати всю ту кашу.
Діти ж в людей мають тваринний мозок, а не на стільки розвинутий як в дорослих. Науковці гадають, що коли з розвитком суспільства логіка також розвивалась, то вона повинна бути високою і у дітей. Так то воно так, проте повністю освідомлять себе як особистість людина починає в 15-17 років, так само як і в Античних підлітків. Людина є справжньою людиною тільки тоді, коли усвідомлює себе як особистість. Завдяки цьому вона може обирати для себе краще, робити повністю логічні висновки, не основуючись на бажаннях. Нормальна дитина робити цього не вміє. Щоб стати дорослим, вона повинна вільно пройти усі етапи розвитку від бешкетства і дурості до усвідомлення себе, світу цього і намагання його змінити. Якщо дитина піддається шкільному перенапруженню, тобто старанно усе вчить, то вона може не встигнути повністю розумово розвинутись в дорослу людину. Проте важливо, щоб у вихвачений вільний час вона займалася чимось творчим (навіть накою) в гуртку і спортом в якійсь секції. Це дасть можливість дитині проявити свою логіку і, відповідно, розвинути свої м’язи. Уроки малювання, музики і фізкультури в школі не здатні дати бажаного ефекту. Бо ученик їх сприймає здебільшого як звичайну шкільну рутину. А самі вчителя лише сліпо слідують програмі, не намагаючись розкрити скритий потенціал ученика, на відміну від керівників гуртків. Трапляються серед учеників такі, яких називають вундеркіндами або просто дуже розумними (відмінники). З них швидше за все може вирости просто зламана психологічно людина. Бо вони не пройшли усіх етапів розвитку, які повинна пройти кожна особистість. Таких людей дуже мало, і це добре. Вони мутанти. Справжній талант проявляється лише після двадцяти п’яти років, бо його потрібно викохувати і відточувати одночасно. А це не легка справа. Бо дуже легко його забити в людині, не даючи їй можливості робити помилки а особливо змушувати сліпо слідувати вже встановленим рамкам. Ось чому зараз найкращими художниками вважаються самоучки вони зберегли свою душу і почерк від природи, намагались вчитися на своїх помилках. Усі геніальні люди ламали застої минулих років, йшли в думках або в діях на перекір вчителям. Бо вони вміли самостійно мислити.
Зараз людям ще рано відмовляться від релігії. Вони ще не можуть жити без неї. По-скільки вона завжди була основою для віри. Нема релігії нема віри. Така звичайна не віруюча людина часто не має здатності побачити навколишню доброту, вона не здатна зрозуміти інших, чому вони вперто створюють зло, хоч на справді в помислах тієї людини було лише добро чи частиною того зла було добро, або ще якась інша ситуація. Це спершу гнітить атеїста, потім гризе. І він з часом може вбачати чи не в кожному стрічному так званого ворога. В кожної такої людини душа черствіє, вже повністю губить здатність вірити. А отже релігія для неї стає такою само гидкою і непотрібною, якою стає для атеїста віра. І навпаки. Проте, частіше буває, завдяки життєвим ситуаціям чи властивостям душі людина не починає від сліпоти своєї ставитися до навколишніх так вороже як „вони до усього світу”. Вона вважає, що світ жорстокий і для того, аби в ньому вижити, потрібно під нього налаштовуватися, тобто бути жорстким по відношенню до інших. Тут, що є очевидним, також немає місця вірі. І що головне, та особа ніколи не подумає, що в прохожих можуть виникнути такі самі думки. Мишоловка закрилася. Душа зачерствіла.
Колись, та в кожної людини і навіть не раз від такої душевної закритості посилюється бажання знайти щось хороше, аби ще втриматися на ногах. Такі люди стають падкими на всякі безкорисні мироприємства та заходи. Ось лише через свою черствість вони боязко оглядаються навколо, не вірячи подібним рекламним мишоловкам. Вони спершу намагаються знайти душевну рівновагу на виставках чи концертах. Якщо тоді на їхні очі потрапить плакат – реклама безплатної вистави, то вони обов’язково не пропустять свій шанс повірити благодійним людям. Мишоловка закрилася. Такі вистави влаштовують Єговісти, що часто закриваються під личиною християнства. Вони легко для необачної або неосвідченої чи наївної людини можуть здатися послідовниками Біблійного добра, особливо коли розливаються в обіцянках що для Єговістів настане рай, коли старий світ зруйнується, мертві воскреснуть, а старі стануть молодими, що грошей вже не буде, а всі займатимуться лише улюбленою справою. Це як отрута на рану. Їхня основна ціль зібрати з людей гроші. А зло вони навіть не збираються викорінювати з людських душ, хоч що духу розливаються про покірність їхньому богові Єгові. Благодійних фондів у них не має, всі горші їдуть головним проповідникам на харч. Є частина Єговістів, що не ховаються під личиною, вони так себе й називають: Єговісти-сатанисти. Їхній найбільший козир це Біблія. Вириваючи з неї окремі рядки, вони їх трактують на зовсім інший лад, не звертаючи уваги на інші вірші. Серед усіх заповідей, вони звертають велику увагу лише на дві (на інші їм майже начхати), в той час, коли у всіх християн, окрім цих двох, вони виділяють з списку десяти заповідей ще сім смертельних (тобто за їхнє порушення буде особливо сильна кара). Ті дві заповіді: „Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм” і „Люби ближнього свого як самого себе”. Єговісти їх дещо змінюють, на перший погляд наче мізерно: „Ти повинен любити Єгову, Бога твого, всім серцем твоїм, всім розумом твоїм, всією душею твоєю і усіма словами твоїми” і „Ти повинен любити ближнього твого, як самого себе”. Ці перекручені слова я знайшла в Біблії для дітей, яку вони роздавали просто на вулиці. Головне те, що ці заповіді вони написали в тому місці, де повинні були написати всі десять заповідей (коли Мойсей отримав на горі від Бога кам’яні скрижалі з заповідями), вони написали лише ті дві, основні (до речі, вони не були написані на тих скрижалях, їх заповів Ісус Христос), та й то в перекрученому вигляді. А ось що не можна вбивати і красти, зроджувати чоловіку чи дружині, брехати, то не важливо. Вся та Біблія була просякнута лише наставлянням покори Єгові і що тільки Єговісти потраплять у рай. Аж тепер я зрозуміла, чому саме за Єговістськими проповідниками ходили цілі свити страшилищ.
Ну ось, і зошит скінчився. Залишилось кілька рядочків... що ж написати ще?
Трава в гаю полихається, хвильками лягається. І все наче тремтить в очікуванні майбутнього часу. Щось скоро станеться, але що ніхто нічого путнього сказати не може. Нічого, потрібно боротися і йти вперед!!!
