І те, що буде через двадцять років, не змінить нічого. Ніхто не захистить тебе, не вправить твій викривлений хребет, не зніме рукавиці з рук.
Захисти мене від того, що я хочу. Захисти мене, захисти мене.
І ногті будть ламатися, і вночі бачитимеш тільки еротичні сни як покарання, і писатимеш листи не про себе та відправлятимеш їх останнім літаком з побажанням не долетіти і розбитися.
Але пальці в рукавицях будуть мерзнути постійно.
Буде сірий та бідний ранок, пронизаний інфрачервоним промінням твого булильнику. Він скаже: час. І ти підеш щоденною дорогою по камінню та недовіри до оточуючих. І так же не буде друзів, не розрізнятимуться букви в книгах, і знову алкоголь, трава, кокс і вранці смерть, а потім беззмістовне народження у вологому підвалі, і два дні випали з життя.
Тому те, що буде через двадцять років, не змінить нічого.
Захисти мене, захисти мене, захисти мене, захисти мене, захисти мене, захисти мене, захисти мене, захисти мене від того, що я хочу.
