Бездна одиночества одна
И один идешь к ней издалека
Хименс
Пустота внутрішня, душевна. Здавалось повно численних проблем, що наповнюють все її життя. Немає часу зоглянутись.
Та хіба не настають хвилини мертвої тиші у душі – спустошеності...
Вона оглянулась – тихий затінок огортав усе її життя – самотність.
Адже і серед людей можна бути самотнім. А затінок – чарівний час. Він нівелює різнорідність, і в однорідну гамму зливається оточення.
Проте в цьому м’якому сутінку затаїлось щось... Щось таємниче.
Можливо – інтрига?
Душу огортає примхливий неспокій...
