Життя, як хліб з маселком
Коли голодний береш і з’їдаєш,
Будеш дивитись віслюком -
Бутерброд втрачаєш…
***Початок
Їдучи, розглядаючи очі, в метро, в людей - шукав знайомі очі. Це було звичним ділом. І сьогодні це діло було більш буденним, ніж воно було завжди. В думку закрадалися інші думки, які не відносилися до головної. Люди, які рухалися вниз по ескалаторі, не випромінювали великого щастя бачачи його. Усі мали якісь клопоти, тому люди були, переважно, заклопотані. Він, будучи у чорних шкарпетках, намагався збагнути, що такого не сказав, що опинився в такій ситуації. Хоча, як ви вже змогли переконатися, це була людина досить рішуча. Він прокручував і повторював ситуацію ще раз і ще раз, і ще раз, і ще раз – паралельно наспівуючи ненав’язливий мотивчик. В давнину казали, якщо козак співає, значить йому сумно на душі. Він був не козаком і жив не в давнину, хоча сум на душі в нього все рівно залишався. І тут, знаєте бувають такі ситуації, коли грім по серед ясного неба б’є - і тут так само - йому пригадалися його останні слова сказані. Спочатку вони здавалися звичайними... можна навіть сказати буденними, такими, як оті очі, що їхали вниз по ескалатору. Слова, які були віщими. Він ніколи не вірив у віщі сни, тому сонники ніколи не сприймав серйозно. Так само із цими словами - як казав класик "Ну що б здавалося слова..." - а таки ці слова були значущими. Збагнувши - йому аж мурашки пішли по тілу, потім плавно перейшли на сідниці. Там вони і осіли. Збагнувши, наскільки люди не думають, що вони говорять. Невже… невже, це потрібно було сказати... ну як - як можна було таке ляпнути... це ж взагалі потрібно бути неописаним песимістом щоб просто так по середині ранку, не доходячи до обіду, промовити... промовити... "Пака!". Після цих слів просто розвернутися і піти. Піти.
***Середина
Ця ситуація не раз йому пригадувалася перед сном, після випитого молока із вівсяним печивом з родзинками, які ще були свіжі бо привезені недавно в супер-маркет, який знаходився неподалік від дому. І зараз, продовжуючи їхати у білій сорочці в смужку, він згадував далі. А що далі. А що далі? а що далі... далі що? а? В нього навіть виступили соплі... і якби він розслабився, то його зелені носові бранці увірвалися б на волю, як могли увірватися скіфи на галів, якби таке могло бути. Стримався.
***Ще одна середина
Послухуючи музику - він уважно вдивлявся і шукав очі, в яких колись побачив життя - очі в яких здавався світ живим, очі - які без пива блистіли, як блистять на сонці в собаки... ні це невдале порівняння... як блистять краплинки роси на сонці - ранішньої роси... Давайте згадаємо історію: "24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України". Але він зараз думав не про історію - а про те, що зараз робить і чи це правильно. Ще змалку він був правильним - не плювався, не палив, не бігав по класі, не тягнув дівчат за косички, не обманював старших, платив за проїзд, уступав місця жінкам з дітьми та інвалідам, подавав бідним, забирав у багатих... так був випадок такий - хоча він не був юним Робінгудом - вкрадене залишав собі. Так, він зараз правильно зробив - купувати пиво було правильним. Але ніяке пиво на світі не заллє його сум на душі.
***Кінцівка
Чому він просто сказав "Пака"? Чому не запропонував ще десь зустрітися? А відповідь тут дуже проста... так ви можете його осудити, бо зі сторони завжди легше думається... але тоді він був розгублений. І це-ці її очі - він не міг на них дивитися - бо коли бачив їх, то таке враження що занурився "щучкою" у це каре озеро, біля якого табличка - "купатися заборонено, хлопче!". Так, просто можна було запросити на філіжанку кави, яка б не вартувала більше ніж п’ять гривень. Але проблема в тому, що вона... вона пила чай, а він любив каву, в якої рецепт простий "Окріп, ложка кави і три ложки цукру". "Окріп, ложка кави і три ложки цукру"... Та ні, причина була в тому, що він просто «засцяв» взяти номер.
