Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2572
Творів: 46717
Рецензій: 91103

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза життя

Як же ж це йому сказати

© В:тал:й, 11-06-2008
                          ***Дівчина
"Як же ж це йому сказати" - думала протягом дороги вона. Молода ще - не може правильні слова підібрати. Завжди, коли виникає така ситуація, в горлі немов пересихало. Їй хотілося просто випити стаканчик біо-молока із біо-білої корови. О, Боже, чому саме сьогодні доводиться їй це говорити. Ця думка настільки переповнила її, як тільки може переповнитися чаша терпіння в нетерплячої людини, яку заставляють терпіти. Руки спітніли ще до першої фрази, яка мала пролунати з її пухленьких червоненьких, нафарбованих помадою, губ. Вона повернула голову до нього. Він спокійний. "Чому він такий спокійний?" - налякало це її. "Невже взагалі нічого не підозрює. Ці чоловіки наскільки немають інтуїції" - обурилася вона. І її брови пішли на зустріч одна до одної, а біля носа повернули вниз. "Але є в них логіка. Значить, якщо він нічого не підозрює, то мої дії нелогічні. А якщо вони нелогічні значить... значить... що це в неї за мініюбка - шлюха... так про що це я... значить віни можливо неправильні "  - розмірковувала вона. Її погляд кинувся на нього. Він поглянув на неї, потім взяв цигарку і запалив. "Чому він глянув на мене? я палюся... потрібно бути спокійною." - вона відвернула від нього погляд, витягнула лостерко. Дивлячись туди дівчина почала згадувати психологію. "Так, треба і мені діяти логічно. Якщо він зараз запалив цигарку, значить він про щось задумався, а оскільки цигарки притуплюють щось там, значить він не просто задумався - ВІН ЩОСЬ ПІДОЗРЮЄ!". Вони їхали мовчки. "Так доїдемо до цього знаку і я йому все скажу...". Прискорення, яке здійснював транспорт було досить незначне. "ні ні ні - до знаку це ще дуже рано... після цього магазинчику". Минаючи шестидесятилітні ями на дорозі і шестидесятилітніх людей на тротуарах водій проїхав знак, а після нього і магазин. Мила дівчина набралася рішучості. Все -  вона готова. Відклавши люстерко, поправивши комірець, стряхнувши всі пилинки на спідниці, поправивши зачіску за вуха, три рази глибоко вдихнувши нарешті промовила.
- Зупеніться будь-ласка... - але ці слова настільки тихо були промовлені, що їх міг почути лише дуже спостережливий кіт у стані сну, якому під вухо їх промовили. "Чому він не зупинився??? - значить потрібно це рішуче сказати"
- ей ти придурку! ти можеш зупинити цю грьобану маршрутку, чи тобі потрібне спеціальне запрошення!?
Маршрутка різко зупинилася. Водій відчинив двері дівчині. Вона, хоч і проїхала на 3 зупинки більше, але була рада собою, що таки сьогодні, вона вийшла з маршрутки не на кінцевій зупинці, а хоч вже ближче до свого будинку.
                             ***Водій
Водій маршрутки після того як випустив дівчину почав думати "О, Боже, чому вона так грубо мені сказала відкрити двері? Можливо, це через те що в мене руки поцірапані кігтями мого кота?... а можливо це через те що я вчора виграв в карти, змахлювавши в останній партії", дозвольте підтвердити, що вчора дійсно він виграв в покер у свої колег, тільки через те що зблефував в останній грі. "Так, в житті нічого не буває безнаказано - не можна брехати. все зав*язую із цими картами. Вони до нічого доброго не доведуть. А дійсно як все сходиться, в мене була червова дама - і сьогодні дама їхала зі мною в маршрутці. А будь вони прокляті ті дами. Через них одна гризота. Треба тій корові показати справжнього мужика, що вона взагалі собі дозволяє? Та я йо..твою..ть мужик чи б..я не мужик. та шо за нах..й. " - водій зупинив маршрутку. Заглушивши мотор він вистрибнув з транспорту і підтюпцем підбіг до дівчини. Він був дійсно розсерджений. Це йому додавало рішучості. до цього він ніколи не брався себе захищати коли його обзивали. Зіниці вмить звузилися. Поки від підходив до дівчини його тіло відчуло поривчастий вітер, який був північно-західний 50-55 м/с. Цей вітер підніс під ніс запах літа. Водій підбіг, рвучко розвернув дівчину на 164 градуси і промовив
- не можна бути такою грубіянкою...
- ой, вибачте...
Після цього діалогу - лише собаки, лише коти і лише горобці і лише грачі і лише Андрюха з Жекою і лише Антоніна Олегівна з її доброю подругою Галкою  і лише працівники фірми не збагнули, що тут відбувається - а відбувалося повчання і вибачення...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Фантастика

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Росткович Олег, 04-08-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна Биндас, 03-08-2008

І справді непередбачувано :-)

© Віталій Тесля, 27-06-2008

Непередбачувано

© Любов, 12-06-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 12-06-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.82175302505493 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …