вірилося, але час вже минає.
вітру дісталися гойні жнива:
згірклі краплини дощу
назбираю в долоні
на прощу
надіялося, але почорнів океан.
хвилі білі бентежно тікають:
сивим шовковим шаликом
лине вглиб у чернечу
сливе птаха вітрило
на крилах
любилося як, але все вже вмирає
священого вітру наказом з небес:
журливі пісні та ключі журавлів
- закурлюкало небо в імлі -
але будда мовчить
крізь лагідно
стулені
очі
чи бачиш тепер як тремтять Його вії?
далі сяють світи недосяжної мрії:
віє сумно священий
крізь простір і час
на поталу
політ
