Страждати? Треба, чи не треба,
Якщо летить літак у вись?
І розділивши землю й небо,
Мов зло й добро,
Мов світло й тьму –
Сумну, жорстоку і пусту,
Ти не зневірся – обернись!
Любити? Вірити? Чекати?
Це все реальність, не слова.
Просить пощади і благати?
І закувати серце в грати,
Віддати душу Сатані,
А розум проковтнуть у тьмі?
Для мене це усе – ганьба.
А що ж робити? Існувати?
Без думки, слова, майбуття?
І без духовності мовчати,
Не вміти навіть і вдихати,
Не хтіти світу помогти,
І віру в щось свою знайти?
Й навік здобути прокляття?
Ні, доля не така моя.
А що ж робити тут, на світі?
Любити, вірити, простити,
Когось за помилки пусті,
Навіть в хвилини мовчазні,
Навіть у час твоїх невдач
Не зневіряйся і не плач.
Комусь ти просто посміхнись,
Реалізуй всі свої мрії
Й не забувай, що світ земний –
Це втілення добра й надії.
