| Про мене |
І знов до бою зривається душа,
Останній вовк Правду пам"ятає,
Він бачив звідки прийшла ота чума,
Він бачив, як сім"ю його вбивали...
Коли від Роду відрікалися брати,
Забувши для чого вони рожденні,
Вовк лапи збивши біг у темну ніч,
І клятву дав він про помсту священу...
Він не забув у вирії подій,
Для чого Місяць дарує своє сяйво,
Шукати волю він пішов у дикий ліс,
Бо вовк не пес,
Щоб там не казали!..
Його діди були такі ж як він,
І розривали іклами кайдани,
Та приручили онуків їх, як псів,
А пес коріння швидко забуває...
Вовк в ночі лютій дуже сумував,
За матір"ю, за зграєй, за вовчицей,
На сяйво Місяця щоночі вовк тікав,
У лісі чув він голос неубитий!..
І знов до бою зривається душа,
Останній вовк Правду пам"ятає,
Він бачив звідки прийшла ота чума,
Він бачив, як сім"ю його вбивали...
(http://www.ukrnp.narod.ru/Ostanniy_vovk.WMA) |
