| Про мене |
Ганна Артеменко почала віршувати в восьмому класі. Пізніше навчалася на філологічному факультеті Київського унісерситету. Нині на викладацькій роботі. До поетеси прийшло усвідомлення себе як частки людства, а не якоїсь окремішності, далекої від реалії сучасності. Їй болить неперехідне, предковічне - і крихітка хліба, необережно загубленого, і рано запорошені скроні рідної неньки, і богорівна чистота людської душі, що досягається внаслідок неминучих борінь та страждань, без чого людина перестає бути людиною. Вічні, загальнолюдські істини бентежать серце молодої сучасниці, набирають звучання первісного, нескороминучого.
Олександр Підсуха,
Журнал "Ранок",
1989 рік, листопад. |
