Про мене |
Леопо́льд Стафф
(14 листопада 1878 — 31 травня 1957) — польський поет, драматург, перекладач. Народився у Львові.
Навчаючись у Львівському університеті, майбутній письменник брав участь в літературному гуртку «Планетники» (пол. «Płanetnicy»). Здійснив кілька поїздок до Італії, рік провів у Парижі, співробітничав з періодичною пресою. У 1909-14 роках редагував книжкову серію вибраних творів видатних письменників та філософів у видавництві «Книгарня польської бібліотеки Бернарда Полонецького» (пол. «Księgarnia Biblioteki Polskiej B. Połonieckiego»). Роки Першої світової війни пережив у Харкові. З 1918 року — у Варшаві: редактор журналу «Новий огляд літератури та мистецтва» (пол. «Nowy Przegląd Literatury i Sztuki»), був віце-головою, а потім головою Товариства польських письменників та журналістів (1924-31), член Польської академії літератури (з 1933) і її віце-президент (1934—1939). В час німецької окупації Польщі (1939-1945) жив у Варшаві, а перші повоєнні роки провів у Кракові. Від 1949 року мешкав у Варшаві. Автор поетичних збірників «Сни про могутність» (1901), «Пан Твардовський. Пісня чину» (1902), «День душі» (1903), «Птахам небесним» (1905), «В тіні меча» (1911), «Веселка сліз і крові» (1918), «Високі дерева» (1932), «Колір меду» (1936), «Мертва погода» (1946), «Дев'ять муз» (1958).
|