Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2579
Творів: 46819
Рецензій: 91208

Наша кнопка

Код:



Статті

Написати оповідання. Що для цього потрібно?

, 08-04-2005
Тим, хто любить, щоб матеріал було викладено, як у підручнику (визначення — приклад, визначення — приклад), рекомендую почитати популярне дослідження Михайла Веллера “Технологія оповідання” . Веллер добре розуміється на тому, про що пише: він вважається одним із кращих російських майстрів короткої прози (тільки в 2000 р. його книги виходили 38 разів загальним тиражем близько 400 тис. прим.), читав лекції з сучасної російської прози в університетах Мілана, Єрусалима й Копенгагена. І, чи не найважливіше для нас, М. Веллер не “зажилив” вистражданий досвід, а щедро поділився з неофітами.
Безперечно, дослідження не є абсолютною істиною, автор лише намагається класифікувати літературну роботу й проілюструвати це прикладами з досвіду успішних письменників.
Розумним і вартісним є поділ процесу створення літературного твору на три етапи: пізнати, сказати, стати почутим. Пізнати — означає набути життєвого досвіду, сказати – власне літературна робота (відбір матеріалу, його організація та виклад літературною мовою), стати почутим – твір прочитано, зрозуміло й оцінено читачем. Якщо етап пізнання світу строго індивідуальний — у кого він займає зовсім мало часу, а кому на це потрібно витратити половину життя, — то висловлення ідей, втілення їх у певні образи, аби повніше донести до читача, залежить, передусім, від обізнаності з літературними законами. “Хибна думка “не важливо, як писати, важливо що” випливає з нерозуміння художності літератури, від неусвідомлення єдності формозмісту, у якій зміст реалізується, випливає з літературного невігластва...”, вважає М. Веллер і викладає основні закони оповідання в науково-популярній формі.
Для Веллера оповідання є найдавнішим і першим літературним жанром, а також переказом певних подій, який читається “одним подихом”. Що для цього потрібно?
ЗАДУМ. “Той, хто прагне писати, цікавиться, як пишуть інші. Він завжди має певний мінімум літературної культури. Задум оповідання може виникнути за наявності двох умов: художнього, творчого мислення й професійної підготовки”, зауважує автор. Зважаючи на це, він називає (з подальшим їх розглядом) наступні типи виникнення й розвитку задумів: літературне наслідування, літературний розвиток, літературне заперечення, літературне слідування, дарований сюжет, почута історія, інформація про подію, реальний випадок з досвіду, особисті враження, сублімація, поштовх від деталі, гра, незвичайне припущення, мрія про ідеал. Дозволю собі процитувати розповідь про один із типів: “Літературний розвиток. Кажуть, хороший письменник починає там, де поганий закінчив. Письменник читає книгу й наштовхується на твір чи епізод, близькі йому за творчою манерою, але, на його думку, нерозвинуті, з невикористаними багатими можливостями матеріалу, колізіями. Це схоже на передачу естафетної палички: він бере готове й іде далі. Так зазвичай працювали Шекспір і Дюма: незначні твори розгорталися в блискучі романи й драми.”
ВІДБІР МАТЕРІАЛУ. У цій главі М. Веллер розглядає способи добору матеріалу для прозового твору, фактори, які визначають відбір матеріалу (їх вісім: художнє завдання, об’єм оповідання, кількість і ступінь усвідомлення матеріалу, цензура, літературна умовність і табу, фантазія, уміння відтворювати невідомі реалії).
КОМПОЗИЦІЯ. Дуже важливий чинник для прозового (й не тільки) твору, адже “влучна композиція дозволяє досягнути максимуму змістового та емоційного навантаження за мінімального об’єму”. Письменник наводить одинадцять варіантів (загалом, може бути й більше) побудови композиції художнього твору: прямоточна, кільцьова, новелістична, плетена, гостросюжетна, детективна, двохвоста, інверсійна, шарнірна, контрапункт і револьверна.
ЗАЧИН. Ця глава поділяється на три частини: перша фраза – “камертон, який задає звучання всієї речі”; форми зачину – автор звертає увагу на інтонацію, інформативне навантаження, емоційний аспект; перехід до основної частини – про поєднання зачину з подальшим текстом.
СТИЛЬ. Звичайно, єдиного “стилю оповідання” не існує та він і не потрібен. У цій главі пан Веллер звертає увагу на роботу письменника зі словом, на текст і підтекст.
ДЕТАЛЬ (подробиця предметного рівня). М. Веллер пропонує обговорити такі важливі аспекти деталі, як збагачення зображального ряду тексту (колір, смак, звук), опис (портрет, пейзаж, жест), достовірність, змістове навантаження тощо.
Як на мене, то “Технологія оповідання” розрахована, скоріше, на письменника з готовими текстами, які потребують перетворення на художні твори.

Стаття знаходиться тут
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.45630097389221 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …